ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 439/1218/18
провадження № 61-11853св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 і неповнолітнього ОСОБА_3,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", в інтересах якого діють ОСОБА_4 та адвокат Завалишин Юрій Олегович, на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 20 грудня 2018 року, ухвалене у складі судді Бунди А. О., та постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 і неповнолітнього ОСОБА_3, звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", назва якого з 27 листопада 2018 року змінена на Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця"), про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 29 серпня 1998 року вона перебувала з ОСОБА_5 у шлюбі, в якому народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказувала, що ОСОБА_5 працював ремонтником штучних споруд у АТ "Українська залізниця" і ІНФОРМАЦІЯ_3 був залучений до виконання робіт з догвинчування клемних та закладних болтів залізничної колії на перегоні Рудня Почаївська - Верба Бродівської дистанції колії у зв`язку з недостатньою укомплектованістю дистанції монтерами колії.
ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок групового нещасного випадку на Бродівській дистанції колії регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" ОСОБА_5 загинув.
Вказане підтверджено актом № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (Форма Н-1), та актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку (Форма Н-5) від 8 червня 2016 року, які містять, серед іншого, відомості щодо вини відповідача у смертельному травмуванні потерпілих.
Законність вказаних актів форми Н-1 та Н-5 була предметом судового розгляду у справі за позовом АТ "Українська залізниця" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання незаконними та скасування актів форми Н-1 та Н-5 і рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 березня 2017 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Позивач зазначала, що після смерті чоловіка за рахунок коштів Фонду соціального страхування України була призначена одноразова допомога сім`ї потерпілого та одноразова допомога і щомісячні страхові виплати їй та дітям як утриманцям потерпілого у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Проте відповідач жодних грошових виплат для соціальної підтримки сім`ї потерпілого не надав.
Посилаючись на викладене, а також на положення статей 1, 3, 43, 46 Конституції України, статей 23, 1167, 1187 ЦК України, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 і неповнолітнього ОСОБА_3, просила стягнути з відповідача на її користь та на користь малолітньої дочки і неповнолітнього сина по 1 000 000 грн кожному на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 20 грудня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнено з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 500 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Стягнено з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, 500 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Стягнено з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, 500 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Стягнено з АТ "Українська залізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 2 114,40 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що частиною другою статті 1168 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим).
Встановивши, що внаслідок нещасного випадку на Бродівській дистанції колії регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" загинув ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки вважав, що передчасна втрата чоловіка та батька спричинили для позивача та її дітей душевні страждання, розпач, непоправну втрату життєвих зв`язків із близькою їм людиною.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості, справедливості та тривалості моральних страждань.
Постановою Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" залишено без задоволення, рішення Бродівського районного суду Львівської області від 20 грудня 2018 року - без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У червні 2019 року АТ "Українська залізниця", в інтересах якого діють ОСОБА_4 та адвокат Завалишин Ю. О., подало до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення Бродівського районного суду Львівської області від 20 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не надали належної оцінки доказам, зібраним у справі, що, на думку заявників, призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, заявники вказують, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи справу, не врахували, що основною причиною смерті ОСОБА_5 стало порушення ним же вимог Примірної інструкції з охорони праці для працівників колійного господарства "Укрзалізниці", затвердженої наказом Генерального директора "Укрзалізниці" від 10 січня 2007 року № 019-Ц, а саме пункту 1.5, відповідно до якого працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я при виконанні робіт, що підтверджується актами форми Н-1 та Н-5.
Крім того, зазначали, що відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доказів, які підтверджують заподіяння ОСОБА_1 та її малолітній дочці і неповнолітньому сину моральної шкоди та розміру цієї шкоди у сумі по 500 000 грн, кожному, матеріали справи не містять.
Посилаючись на викладені обставини, АТ "Українська залізниця" просило про задоволення касаційної скарги.
Позиція інших учасників справи
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала на безпідставність її доводів. Зазначала, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно з`ясували обставини справи, надали належну оцінку зібраним у справі доказам і ухвали законні й обґрунтовані судові рішення.
Також посилалась на те, що доводи касаційної скарги АТ "Українська залізниця" зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості, проте суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 4 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 25 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 29 серпня 1998 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі, в якому народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_5 працював ремонтником штучних споруд у АТ "Українська залізниця".
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 залучений до виконання робіт по догвинчуванню клемних та закладних болтів залізничної колії на перегоні Рудня Почаївська-Верба Бродівської дистанції колії у зв`язку з недостатньою укомплектованістю дистанції монтерами колії. Того ж дня внаслідок групового нещасного випадку на Бродівській дистанції колії регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" ОСОБА_5 загинув.
Вказане підтверджено актом № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (Форма Н-1), та актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку (Форма Н-5) від 8 червня 2016 року.
Відповідно до розділу 4 акта форми Н-5 причиною настання нещасного випадку встановлено невиконання посадовими особами АТ "Українська залізниця" покладених на них посадових обов`язків.
У розділі 6 цього ж акта зазначено, що нещасний випадок стався в робочий час під час виконання потерпілими трудових обов`язків внаслідок порушення посадовими особами АТ "Українська залізниця", зокрема, начальником дільниці дистанції колії, шляховим майстром дистанції колії, бригадира з поточного утримання і штучних споруд та машиніста електропоїзда, нормативних актів з охорони і безпеки праці.
Аналогічні висновки комісії з розслідування нещасного випадку містяться у розділах 7 та 10 акта форми Н-1.
Також судами встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 березня 2017 року у задоволенні позову АТ "Українська залізниця" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання незаконними та скасування актів форми Н-1 та Н-5 від 8 червня 2016 року відмовлено.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу).