Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 201/7992/18
провадження № 61-3501св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2019 року в складі судді Федоріщева С. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М., товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс"), третя особа - ОСОБА_2, про визнання дій державного реєстратора незаконними, визнання таким, що втратив право вимоги за іпотечним договором, визнання іпотечного договору припиненим, визнання права власності.
Позов мотивовано тим, що 16 травня 2006 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №0301/0506/88-352, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 82500,00 доларів США строком до 15 травня 2011 року.
Того ж дня, на забезпечення умов кредитного договору, між позивачем та АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", укладено іпотечний договір №0301/0506/88-352-Z-1, відповідно до умов якого іпотекодавець (позивач) передав в іпотеку належне йому на праві власності майно: квартиру АДРЕСА_1 .
17 червня 2008 року боржник за кредитним договором ОСОБА_3 померла, після її смерті спадщину прийняла ОСОБА_2
28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор плюс" укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором №0301/0506/88-352-Z-1 від 16 травня 2006 року.
Позивач вказував, що 11 листопада 2014 року ТОВ "ФК "Вектор плюс" звернулося до нотаріальної контори із заявою до спадкоємців, проте банком пропущено строк звернення з даною вимогою, оскільки позичальник зобов`язалася повернути отриману у кредит суму до 16 травня 2011 року, а тому останнім днем строку для пред`явлення вимоги є 16 травня 2012 року.
Разом з тим, 24 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Кобелєвою А. М. до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію за ТОВ "ФК "Вектор плюс" права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 16 травня 2006 року.
Оскільки позивач є майновим поручителем за виконання зобов`язань саме ОСОБА_3 , умови договору іпотеки не містять посилання на те, що він погодився забезпечувати виконання зобов`язання будь-яким новим боржником, позивач вважає, що договір іпотеки слід визнати припиненим, а банк таким, що втратив право вимоги за договором, дії державного реєстратора - незаконними, у зв`язку із чим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2019 року позовні вимоги задоволено. Визнано дії державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 25547093 від 24 жовтня 2015 року незаконними. Визнано ТОВ "ФК "Вектор плюс" таким, що втратило право вимоги за іпотечним договором №0301/0506/88-352-Z-1, укладеним 16 травня 2006 року між АКТ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 . Визнано іпотечний договір №0301/0506/88-352-Z-1, укладений 16 травня 2006 року між АКТ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 - припиненим. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що банк звернувся з відповідною заявою до Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з вимогою до спадкоємців боржника 14 листопада 2014 року, в той час як спадщину відкрито 17 червня 2008 року, а строк вимоги за кредитним договором настав 16 травня 2011 року, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що ТОВ "ФК "Вектор Плюс" пропущено встановлений статтею 1281 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців, який закінчився 16 травня 2012 року. Також суд врахував, що за наслідками прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. рішення про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "ФК "Вектор Плюс"" за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Також відповідачем здійснено реєстраційні дії об`єкту нерухомого майна, розміщеного на території іншого органу державної реєстрації - м. Дніпра та порушено територіальний принцип, визначений законом, а також не додержано вимог, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Враховуючи, що ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не визнає за позивачем право власності на спірну квартиру, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з позовом, в тому числі, й про визнання права власності, суд дійшов до висновку, що зазначені вимоги також підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Вектор Плюс" залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову. Крім того, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача ТОВ "ФК "Вектор Плюс" про закриття провадження по справі, виходив з того, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 (справа №201/835/16) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М., ТОВ "ФК "Вектор Плюс", треті особи: ОСОБА_4, реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та усунення перешкод у користуванні майном, задоволено в повному обсязі. Дане рішення набрало чинності і на цій підставі до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений відповідний запис. Проте постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року зазначене рішення суду скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволені заявлених вимог. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що запис про державну реєстрацію права власності на квартиру за позивачем проведений на підставі рішення суду, яке на даний час скасовано і в позові відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У лютому 2020 року ТОВ "ФК "Вектор Плюс" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №815/6956/15 (провадження № 11-192апп18) та постанові Верховного Суду від 12 липня 2018 року в справі № 372/977/16-ц (провадження № 61-30624св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи представником відповідача подавалось клопотання про закриття провадження по справі, оскільки відповідні вимоги позивача за участю тих же сторін уже були розглянуті судами та по них вже були прийняті судові рішення, які набрали законної сили. Незважаючи на те, що судовими рішеннями вже вирішено питання про законність дій приватного нотаріуса Кобелєвої А. М. та щодо дії іпотеки на підставі іпотечного договору, суди в оскаржуваних рішеннях фактично повторно прийняли рішення по тим же питанням із тих самих підстав. Судами не враховано, що зі смертю боржника за договором кредиту іпотека не припиняється, а позивач додав до позовної заяви повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки. Також судами попередніх інстанцій помилково зроблено висновки щодо застосування до спірних правовідносин Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", і не враховано, що відповідно до статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місця знаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У квітні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому останній просив касаційне провадження закрити, посилаючись на пункти 4, 5 статті 396 ЦПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 201/7992/18 з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. Зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року справу № 201/7992/18 призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 16 травня 2006 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №0301/0506/88-352, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 82500,00 доларів США строком до 15 травня 2011 року.
Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору забезпеченням виконання зобов`язань позичальника виступає іпотека квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
У забезпечення умов кредитного договору 16 травня 2006 року між позивачем та АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", укладено іпотечний договір №0301/0506/88-352-Z-1, згідно умов якого іпотекодавець (позивач) передав в іпотеку належне йому на праві власності майно: квартиру АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник за кредитним договором ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 21 червня 2008 року. Після її смерті спадщину прийняла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину від 05 березня 2009 року.