ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 509/399/17
провадження № 61-2365св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державне підприємство "Донецька залізниця", Ясинуватський загін воєнізованої охорони Державного підприємства "Донецька залізниця", Акціонерне товариство "Українська залізниця", яке діє в інтересах Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 вересня 2018 року, ухвалене у складі
судді Кириченка П. Л., та постанову апеляційного суду Одеської області
від 26 грудня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Кононенко Н. А., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Державного підприємства (далі - ДП) "Донецька залізниця", Ясинуватського загону воєнізованої охорони ДП "Донецька залізниця", Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (яке у подальшому змінило тип на Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця")), що діє в інтересах Регіональної філії "Донецька залізниця"
АТ "Українська залізниця", про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 1 липня 1999 року він працював в Ясинуватському загоні воєнізованої охорони ДП "Донецька залізниця", за виконання обов`язків йому нараховувалась та сплачувалась заробітна плата.
З лютого 2016 року до 3 лютого 2017 року відповідач безпідставно припинив виплату заробітної плати.
Позивач вважав, що діями відповідача йому завдано моральної шкоди, оскільки порушення трудових прав призвели до втрати налагоджених життєвих зв`язків, внаслідок чого він був вимушений докласти додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір відшкодування моральної шкоди позивач оцінював у 2 000 грн.
За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати у розмірі 38 243 грн, суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 2 865,41 грн та відшкодувати моральну шкоду у розмірі
2 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 вересня
2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 5 жовтня 2018 року про виправлення описки, позов задоволено.
Стягнено з АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 38 243 грн та на відшкодування моральної шкоди 2 000 грн.
В частині стягнення заробітної плати в розмірі 4 073,09 грн (в межах суми платежу за один місяць) рішення допущено до негайного виконання.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу в день звільнення не було виплачено всіх сум, що належать йому від ПАТ "Укрзалізниця", тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню нарахована та невиплачена заробітна плата за період з лютого 2016 року до лютого 2017 року у розмірі 38 243 грн. Крім того, суд вважав доведеним факт завдання позивачу моральної шкоди порушенням його трудових прав, а розмір відшкодування вважав таким, що відповідає вимогам справедливості та розумності.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" є належним відповідачем у цій справі.
Також суд відхилив посилання відповідача на те, що порушення трудових прав позивача відбулись внаслідок непереборної сили, вважаючи, що відповідачем такі обставини не доведено.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2018 року, апеляційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної
філії "Донецька залізниця" залишено без задоволення, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 вересня 2018 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився із його висновками про існування правових підстав для задоволення позову, зазначивши, що висновки суду відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги такі висновки не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2019 року представник ПАТ "Українська залізниця" - адвокат
Комісарова А. В. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 вересня
2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 26 грудня
2018 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заробітної плати у розмірі 38 243 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 грн і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про те, що ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником ДП "Донецька залізниця" і є належним відповідачем, оскільки моментом переходу прав до правонаступників юридичної особи є дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи, а також складення актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна і зведені акти майна, що відносяться до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця".
Висновки судів попередніх інстанцій у цій частині не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 6 червня 2018 року у справі № 219/10025/15-ц (провадження № 61-8523св18) та від 11 червня 2018 року у справі № 759/10240/17 (провадження № 61-14942св18).
На думку заявника, суди попередніх інстанції дійшли помилкового висновку про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів завдання йому такої шкоди, а доводи позивача в цій частині ґрунтуються виключно на припущеннях.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 7 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, зупинено виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 вересня 2018 року у справі № 509/399/17, за виключенням виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць, до закінчення перегляду судових рішень у касаційному порядку і ухвалою цього ж суду від 17 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1
з 9 квітня 1999 року до 3 лютого 2017 року працював в Ясинуватському загоні воєнізованої охорони ДП "Донецька залізниця" на різних посадах.
З лютого 2016 року до 3 лютого 2017 року Ясинуватський загін воєнізованої охорони ДП "Донецька залізниця" не виплачував ОСОБА_1 заробітну плату, у зв`язку з чим виникла заборгованість зі сплати заробітної плати за вказаний період у розмірі 25 357,61 грн основного боргу, з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час - 28 223,02 грн, та заборгованість зі сплати заробітної плати за період з січня до лютого 2017 року в розмірі
10 020,94 грн. Середня заробітна плата позивача на 3 лютого 2017 року складала 4 073,09 грн на місяць.
Суди встановили, що Ясинуватській загін воєнізованої охорони
ДП "Донецька залізниця" та ДП "Донецька залізниця" знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції. Регіональна філія "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" знаходиться у місті Лиман Донецької області на вулиці Привокзальній, 22 та діє на підставі Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 2 червня 2015 року № 735, і Положення про регіональну філію, затвердженого рішенням правління
АТ "Українська залізниця" від 30 листопада 2015 року.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ "Українська залізниця"
на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 вересня
2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 26 грудня
2018 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла
до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.