Постанова
Іменем України
04 листопада2020 року
м. Київ
справа № 740/815/18
провадження № 61-21135св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго",
третя особа - Ніжинський район електричних мереж публічного акціонерного товариство "Чернігівобленерго",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 липня 2019 року в складі судді Ковальової Т. Г. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 рокув складі колегії суддів: Бобрової І. О., Губар В. С., Кузюри Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" (далі - ПАТ "Чернігівобленерго") та просив стягнути 307 942, 54 грн на відшкодування упущеної вигоди, та 50 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди за період безпідставного, протиправного відключення належного йому на праві власності об`єкта " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який знаходиться в АДРЕСА_1, за період з 14 листопада 2014 року по 05 травня 2016 року.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що між ним та відповідачем був укладений договір на постачання електроенергії до будинку за зазначеною вище адресою.
14 листопада 2014 року керівництвом Ніжинського району електричних мереж публічного акціонерного товариство "Чернігівобленерго (далі - Ніжинського РЕМ) електропостачання об`єкта нерухомості було припинено. В період з 14 листопада 2014 року по 05 травня 2016 року керівництво Ніжинського РЕМ ухилялось від відновлення електропостачання та ухвалення нового договору постачання електричної енергії. Відповідач аргументував відключення енергії заявою ОСОБА_2 від 17 листопада 2014 року про розірвання договору про постачання електричної енергії № 756 від 11 грудня 2006 року.
Вважав, що саме по собі написання заяви про розірвання договору не являється підставою для негайного розірвання договору та автоматичного припинення електропостачання, процес виконання цієї заяви передбачає чіткого дотримання певної процедури. В порушення порядку розірвання договору Ніжинським РЕМ його як споживача не було попереджено про припинення електропостачання. До того ж зазначав, що при підписанні ОСОБА_2 заяви від 17 листопада 2014 року про розірвання договору, строк дії виданої ним довіреності закінчився, тобто ОСОБА_2 втратила право представництва його інтересів.
25 листопада 2014 року він звернувся до Ніжинського РЕМ із заявою про укладення нового договору, у відповідь на яку йому було запропоновано надати низку документів, хоча повинен був надати йому проект договору, а не вимагати документи.
Договір про постачання електричної енергії був укладений лише 05 травня 2016 року. При переукладенні договору йому було також висунуто вимогу на проведення робіт по розпломбуванню кіл обліку трьохфазного електролічильника з наступною технічною перевіркою, на виконання якої він сплатив 522, 54 грн. Проте, вказані роботи відповідач не виконав.
Також вказував, що постійні відмови відповідача задовольнити його претензії змушують його витрачати вільний час на складання претензій та скарг, на звернення за захистом до органів влади, переживати в зв`язку з безвихідністю становища, чим завдають моральної шкоди, яку він оцінює в 50 000, 00 грн.
Матеріальні збитки позивач обґрунтував сплаченою ним сумою за невиконані роботи за договором № 118 про виконання робіт з розпломбування кіл обліку електролічильника з наступною технічною повіркою в розмірі 522, 44 грн, двократною вартістю невідпущеної електроенергії відповідно до пункту 4.1.2 додатку № 5 договору про постачання електричної енергії № 756 від 11 грудня 2006 року за період з 14 листопада 2014 року по 05 травня 2016 року в розмірі 22 420, 00 грн, та упущеною вигодою через унеможливлення здачі в оренду ТОВ "Аерокурс-Україна" за договором № 1 від 10 листопада 2014 року та договором № 1/1 від 10 вересня 2015 року, що становить 285 000, 00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "Чернігівобленерго" на користь ОСОБА_1 сплачені кошти за невиконані роботи за договором № 118 від 01 квітня 2016 року про виконання робіт в сумі 522, 44 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи 522, 44 грн, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що зазначена сума була сплачена позивачем за роботи, які відповідачем фактично проведені не були.
Відмовляючи в задоволенні решти заявлених позовних вимог, суди зазначили, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач допустив незаконне припинення електропостачання до спірного нежитлового приміщення та що неотримані доходи позивача є реальними, а підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди відсутні.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 липня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року і ухвалити нове рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з`ясували з яких обставин випливають правовідносини між ПАТ "Чернігівобленерго" та ФОП ОСОБА_2, не проаналізували та не надали оцінки діям відповідача по припиненню електропостачання, зважаючи на те, що ОСОБА_2 не мала повноважень звертатись до відповідача з заявою про розірвання договору електропостачання, та не дослідили обставин спричинення матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди, а також моральної шкоди, внаслідок чого безпідставно відмовили в задоволенні його вимог.
Також зазначає про порушення судом першої інстанції строків розгляду справи.
Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності судових рішень в частині задоволених позовних вимог, а тому в цій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
23 грудня 2019 року справа № 740/815/18 надійшла до Верховного Суду.
Представник АТ "Чернігівобленерго" Жила О. А. надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23 березня 2005 року придбав квартиру АДРЕСА_1 .
03 січня 2006 року позивач отримав технічні умови № 2 на переобладнання квартири під аптеку.
З 14 лютого 2007 року ОСОБА_1 є власником вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ПАТ "Чернігівобленерго" надає послуги з постачання електроенергії в будинку АДРЕСА_1 .
11 грудня 2006 року між ВАТ "Чернігівобленерго" та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір № 756 про постачання електричної енергії.
17 листопада 2014 року від ФОП ОСОБА_2 до Ніжинського РЕМ надійшла заява про розірвання договору № 756.
20 листопада 2014 року працівниками Ніжинського РЕМ було припинено енергопостачання, про що складено відповідний акт. Докази щодо наявних претензій ФОП ОСОБА_2 з приводу порушення процедури відключення матеріали справи не містять.
25 листопада 2014 року та 17 лютого 2016 року ОСОБА_1 звертався до відповідача з заявами щодо укладення договору про постачання електричної енергії. Листами відповідача від 08 грудня 2014 року та від 16 лютого 2016 року повідомлено позивача про необхідність надати пакет документів для підготовки проекту та укладення договору.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.