Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 642/5805/18
провадження № 61-16309св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач 1 - ОСОБА_1,
відповідачі 1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
позивач 2 - ОСОБА_5,
відповідач 2 - ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 20 травня 2019 року в складі судді Пашнєва В. Г. та постанову Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Колтунової А. І., Бровченка І. О., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення розміру частки у спільній сумісній власності та визначення порядку користування приміщенням квартири.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що йому та відповідачам у справі: колишній дружині - ОСОБА_3 та донькам - ОСОБА_2, ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19 березня 1999 року, реєстраційний номер 4-99-150127, на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1, загальною площею 67,0 кв.м (далі - квартира).
Квартира складається з трьох ізольованих житлових кімнат площею 9,5 кв.м, 11,9 кв.м та 16,5 кв.м, кухні площею 8,0 кв.м, ванної кімнати площею 2,9 кв.м, вбиральні площею 1,3 кв.м, коридору площею 13,6 кв.м, лоджії площею 6,6 кв.м Ідеальна доля кожного з власників квартири становить 9,475 кв.м.
Будь-якої домовленості про визначення порядку користування квартирою між співвласниками не було.
З листопада 2004 року позивач та його мати похилого віку, яка мала незадовільний стан здоров`я, не проживають у вказаній квартирі у зв`язку з здійсненням відповідачами дій, що перешкоджають їх проживанню.
Фактично квартирою користується ОСОБА_2 разом з співмешканцем. Інші відповідачі в квартирі не проживають.
ОСОБА_1 є пенсіонером, має незадовільний стан здоров`я, потребує термінової операції, проте, зважаючи на скрутний матеріальний стан, не має фінансової можливості належним чином провести лікування. Зважаючи на що, ОСОБА_1 звернувся до відповідачів з пропозицією придбати його частку в квартирі. Відвідачі від придбання в добровільному порядку частки в квартирі, що належить ОСОБА_1, відмовилися. Проти його проживання в квартирі також заперечують.
Зважаючи на те, що сторони не можуть добровільно визначити порядок користування квартирою, позивач просив суд визначити розмір часток в праві спільної сумісної власності на спірну квартиру за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках - по 1/4 частині кожному із співвласників; визначити порядок користування даною квартирою наступним чином: у особисте користування ОСОБА_1 виділити кімнату, зазначену у технічному паспорті під № 5 площею 9,5 кв.м, яка ідеально відповідає його частці у праві спільної часткової власності, у особисте користування ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити кімнати, зазначені у технічному паспорті під № 8 площею 16,5 кв. м та під № 6 площею 11,9 кв. м, у загальне користування співвласників залишити коридор площею 13,6 кв.м, кухню площею 8,0 кв.м, ванну кімнату площею 2,9 кв.м, вбиральню площею 1,3 кв.м та частину лоджії площею 3,3 кв.м; витребувати у ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 копії свідоцтва про право власності, витягу про реєстрацію права власності та технічного паспорту на квартиру.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем ОСОБА_2 були надані докази про зміну прізвища на ОСОБА_2, зважаючи на що, нижче за текстом, прізвище, ім`я по батькові сторони у справі буде викладене як ОСОБА_5 .
16 листопада 2018 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності.
В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_5 зазначила, що спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності їй, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Фактично в квартирі проживає лише ОСОБА_5, відповідач не проживає в квартирі з 2004 року та не відвідує її. Оплату комунальних послуг, поточний ремонт та інші витрати по утриманню квартири відповідач ОСОБА_1 не здійснює. Зазначені витрати за частину квартири, що належить ОСОБА_1, здійснює ОСОБА_5, зважаючи на що вона є добросовісним набувачем частки, що належить останньому.
Посилаючись на зазначене, просила суд, з урахуванням остаточних уточнень, визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частину спірної квартири, що належить ОСОБА_1, за набувальною давністю.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 20 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено розмір часток в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках по 1/4 частині кожному із співвласників.
Визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, загальною площею 67,0 кв.м, житловою площею 37,9 кв.м.
Виділено ОСОБА_1 у користування житлову кімнату "5", площею 9,5 кв.м у квартирі АДРЕСА_1, що відповідає частині ОСОБА_1 у праві спільної часткової власності.
Залишено ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житлові кімнати "8" площею 16,5 кв.м та "6" площею 11,9 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 .
Приміщення: коридор площею 13,6 кв.м, кухню площею 8,0 кв.м, ванну кімнату площею 2,9 кв.м, вбиральню площею 1,3 кв.м та частину лоджії площею 3,3 кв.м в квартирі АДРЕСА_1, залишено в загальному користуванні співвласників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності відмовлено.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 27 травня 2019 року стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 1 409,60 грн в доход держави, в рівних частках, а саме по 469,86 грн з кожного.
Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 3 900,00 грн, а саме по 1 300,00 грн з кожного.
Задовольняючи первісний позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 належить 1/4 частка в спірній квартирі. ОСОБА_1 перебуває в тяжкому матеріальному становищі та має необхідність у користуванні або розпорядженні належною йому часткою. Запропонований ОСОБА_1 порядок користування квартирою, а саме користування ним кімнатою АДРЕСА_2, є можливим, оскільки площа даної кімнати становить 9,5 кв.м, відповідає за розміром частці позивача в праві власності на цю квартиру. Також судом враховано, що спірною квартирою одноособово користується ОСОБА_5 . Інші співвласники в квартирі не проживають, тому такий варіант встановлення порядку користування спірною квартирою є таким, що не обмежує права відповідачів, як співвласників квартири.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 не може заявляти позов про право власності на 1/4 частку квартири, що належить ОСОБА_1 за набувальною давністю, оскільки володіє майном за волею одного з співвласників - ОСОБА_1 та достеменно знає, що власником частки в спірні квартирі є ОСОБА_1 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 - задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 20 травня 2019 року -змінено.
Викладено в резолютивній частині рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 20 травня 2019 року прізвище, ім`я та по батькові ОСОБА_2 як ОСОБА_5 .
В іншій частині рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 20 травня 2019 року та додаткове рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 27 травня 2019 року - залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, а також зазначив, що визначений рішенням суду першої інстанції порядок користування квартирою з виділом ОСОБА_1 у користування житлової кімнати "5", є обґрунтованим та таким, що не порушує права інших співвласників. Також колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_5 не можна вважати добросовісним набувачем, оскільки під час розгляду справи встановлено, що між сторонами склалась конфліктна ситуація з приводу порядку користування квартирою, сплати за неї комунальних платежів, внаслідок чого в даний час ОСОБА_1 вимушений проживати в іншому житловому приміщенні. Крім того, ОСОБА_5 обізнана, що ОСОБА_1 на праві власності на лежить 1/4 частка квартири та він претендує на повне та безперешкодне володіння, користування та розпорядження нею.
Змінюючи резолютивну частину рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, виходив з того, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_2, а суд першої інстанції зазначені обставини не взяв до уваги та зазначив в резолютивній частині рішення її минуле прізвище.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
30 серпня 2019 року ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 20 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, неповне з`ясування судами обставин справи.
Касаційна скарга мотивована тим, що визначеним судом порядком користування квартирою порушено права ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_1 виділено одну кімнату, якою він може користуватися самостійно, а інші три співвласники вимушені ділити дві кімнати на трьох, оскільки квартира трикімнатна, а співвласників чотири особи. Також судами не враховано вимогу щодо виділу ОСОБА_1 кімнати, до якої є можливість зробити окремий вхід, що спричинило погіршення житлових умов інших співвласників. Судом не було залучено спеціаліста для надання висновку щодо розподілу приміщень в квартирі.
Також аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, вважають такі висновки помилковими.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ленінського районного суду міста Харкова.
Справа надійшла до Верховного суду у жовтні 2019 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Фактичні обставини, встановлені судами
Судами встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1, виданого 16 березня 1999 року Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального мана та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Харківської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить спірна трикімнатна квартира (а.с. 43).