1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду







Постанова

Іменем України

25 вересня 2020 року

м. Київ


справа № 704/41/18

провадження № 61-22180св19


Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс",

третя особа: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь",


розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс плюс" на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 липня 2019 року в складі судді Фролова О. Л. та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Новікова О.М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.,


ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" (далі - ТОВ "ВП "Імпульс Плюс" про визнання недійсним договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7124083200:01:001:0025 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області загальною площею 3,4427 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії від 10 квітня 2001 року (далі - земельна ділянка).

16 вересня 2011 року між позивачем та ТОВ "ВП "Імпульс-Плюс" було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого позивач передав в оренду земельну ділянку строком на 5 років. Розмір орендної плати визначено договором в розмірі 5,5 % від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки. Договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області 07 червня 2012 року за № 712408324003822. Також між сторонами складено Акт про передачу та прийом земельної ділянки.

За місяць до спливу строку договору оренди позивач не отримував повідомлення від відповідача про його намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 91234444 від 05 липня 2017 року, позивачу стало відомо, що 30 вересня 2016 року приватним нотаріусом Хоролівського районного нотаріального округу Полтавської області Березою Д. В. було здійснено державну реєстрацію речового права за договором оренди землі від 16 вересня 2011 року № 115 на підставі додаткової угоди від 07 квітня 2015 року.

Позивач зазначає, що підписував додаткову угоду до договору оренди, яка стосувалась тільки виключно розміру орендної плати в пункті 1 додаткової угоди. Додаткова угода взагалі не містила пункту 2 щодо строку дії договору оренди, волевиявлення позивача на узгодження пункту 2 додаткової угоди не було.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати недійсним пункт 2 додаткової угоди від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 115 від 16 вересня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "ВП "Імпульс-Плюс".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано пункт 2 додаткової угоди від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 115 від 16 вересня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "ВП "Імпульс-Плюс", щодо земельної ділянки площею 3,4427 га кадастровий номер 7124083200:01:001:0025, що знаходиться в адміністративних межах Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області недійсним.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судово-технічною експертизою встановлено, що пункт 2 додаткової угоди було додруковано після виконання основного тексту документу та підпису від імені ОСОБА_1, то волевиявлення позивача на укладення даного правочину було відсутнє, а без волевиявлення сторони не можливе вчинення договору, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "ВП "Імпульс Плюс" залишено без задоволення.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 липня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що суд першої інстанції всебічно оцінив відповідний висновок експертів, вжив додаткових заходів для отримання роз`яснень експертної установи та справедливо визнав висновок експерта допустимим і належним доказом.

Позивачем доведено, що при підписанні додаткової угоди пункту 2 не існувало, а він був додрукований після його підписання. Зазначене свідчить про те, що продовження строку дії договору оренди земельної ділянки не узгоджено належним чином з орендодавцем, а тому підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення апеляційним судом не встановлено.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

05 грудня 2019 року ТОВ "ВП "Імпульс Плюс" в особі директора Овчаренка О. А. звернулося через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 липня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно задовольнив позов ОСОБА_1, оскільки не взято до уваги порушення визначеного законодавством порядку при проведенні судової експертизи, судами не забезпечено право відповідача на заявлення відводу експертам, чим порушено його право на захист. Таким чином, на думку заявника, судами прийнято рішення на підставі неналежних доказів. Також вказує, що позивач не надав беззаперечних доказів, які б вказували на відсутність його волевиявлення на момент укладення додаткової угоди.

Доводи інших учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направлено до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Тальнівського районного суду Черкаської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ "ВП "Імпульс плюс" на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 липня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведенні у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини, встановленні судами

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 14-10-21, виданого 10 квітня 2001 року (а.с. 10), ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7124083200:00:01:025 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області загальною площею 3,4427 га.

Довідкою відділу Держгеокадастру у Тальнівському районі Черкаської області від 16 вересня 2017 року підтверджується зміна кадастрового номеру земельної ділянки з 7124083200:00:01:025 на 7124083200:00:01:0025 (а.с. 14).

Відповідно до договору оренди землі № 115 від 16 вересня 2011 року ОСОБА_1 надав в оренду ТОВ "ВП "Імпульс-Плюс", належну йому земельну ділянку строком на 5 років. Розмір орендної плати становить 5,5 % від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки. Даний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області від 07 червня 2012 року (а.с. 17-18).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 91234444 від 05 липня 2017 року встановлено, що приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Березою Д. В. 30 вересня 2016 року було здійснено державну реєстрацію речового права за договором № 115. Строк дії договору встановлено до 07 червня 2026 року з правом пролонгації (а.с. 15-16).

Відповідно до додаткової угоди від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 115 від 16 вересня 2011 року, а саме, пунктом 2 додаткової угоди, ОСОБА_1 та ТОВ "ВП "Імпульс-Плюс" пункт 8 договору оренди землі № 115 від 16 вересня 2011 року виклали в такій редакції: "Договір укладено на 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін." (а.с. 19).

На встановлення обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх доводів, а саме - відсутності волевиявлення на продовження строку дії договору, у справі була призначена судово-технічна експертиза ухвалою суду від 31 травня 2018 року (а.с. 76).

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи матеріалів документів від 18 січня 2019 року за № 12127/12128/18-33/1673/1674/19-33, у досліджуваній додатковій угоді до договору оренди землі № 115 від 16 вересня 2011 року пункт 2, що починається словами "2. Викласти пункт 8 Договору…" та закінчується текстом "…та її скріплення печатками Сторін.", був додрукований після виконання основного тексту документу та підпису від імені ОСОБА_1 (а.с. 88-97).

Згідно з договором оренди землі від 15 червня 2017 року ОСОБА_1 надав в оренду СТОВ "Агрофірма Корсунь", належну йому земельну ділянку строком на 7 років. Розмір орендної плати становить не менше 5 % від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 20-22).

Відповідно до акту приймання-передачі об`єкта оренди від 15 червня 2017 року договору оренди землі від 15 червня 2017 року, ОСОБА_1 передав, а СТОВ "Агрофірма Корсунь" прийняв в строкове платне володіння та користування (оренду) земельну ділянку загальною площею 3,4427 га, кадастровий номер 7124083200:00:01:025, яка знаходиться в адміністративних межах Кобринівської сільської ради і належить орендодавцю на праві приватної власності (а.с. 22 зв.).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду та вирішення справи.


Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.


За правилами статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.


................
Перейти до повного тексту