Постанова
Іменем України
25 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 546/313/17
провадження № 61-22143св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 05 червня 2019 року в складі судді Лизенко І. В. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 05 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Абрамова П. С., Бондаревської С. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" (далі - ТОВ "Бурат-Агро")про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 01 січня 2009 року між позивачем та ТОВ "Бурат-Агро" було укладено договір оренди землі, згідно якого позивач передав відповідачу належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,66 га, яка розташована на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (далі - земельна ділянка) у строкове платне користування.
Зазначає, що за умовами договору орендна плата переглядається один раз на три роки, по потребі, у тому числі у разі підвищення цін, тарифів, розміру інфляції. Однак, починаючи з 2013 року відповідач на усні прохання позивача про перегляд орендної плати відповів, що не має можливості платити більшу орендну плату, яка передбачена договором оренди землі від 01 січня 2009 року. В подальшому позивачем було направлено орендарю письмову вимогу про збільшеннярозміру орендної плати до 10 % з 01 січня 2017 року. Проте, відповідач на вказану вимогу не відреагував, відповідно позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.
З урахуванням наведеного, позивач просив суд припинити шляхом розірвання договір оренди землі від 01 січня 2009 року, зареєстрований в Решетилівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДЗК 28 лютого 2012 року за № 532420004002109, щодо спірної земельної ділянки, яка належить позивачу на праві приватної власності на підставі Державного акту на земельну ділянку РЗ № 652806, а також вирішити питання судових витрат.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2017 року замість відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі Полтавської області, до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 05 червня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання за необґрунтованістю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що умови договору оренди не встановлюють самого механізму перегляду орендної плати, не містять конкретних обов`язків орендаря щодо такого перегляду, у тому числі обов`язку погодитись із запропонованим орендодавцем розміром орендної плати, що унеможливлює встановлення факту невиконання стороною обов`язків, передбачених договором, як підстави для одностороннього його розірвання відповідно до пункту 38 договору. Оскільки пункт 13 договору оренди передбачає перегляд розміру орендної плати один раз на 3 роки по потребі, то позивачем не надано доказів на підтвердження факту звернення до відповідача з відповідною пропозицією раз на три роки з дня укладення договору, окрім звернення від 24 лютого 2017 року. Договором не передбачено обов`язку відповідача ініціювати зміну розміру орендної плати у разі настання такої підстави, як підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції. Сама по собі незгода відповідача з пропозицією позивача щодо збільшення розміру орендної плати не є порушенням умов договору оренди та, відповідно, не може бути підставою для його розірвання за ініціативою орендодавця з посиланням на частину 2 статті 651 ЦК України.
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 05 червня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, та зазначив, що оскільки стороною позивача, на підставі належних та допустимих доказів, не доведено факт порушення відповідачем пункту 13 договору за період з 01 січня 2009 року по 24 лютого 2017 року, то недосягнення згоди щодо збільшення розміру орендної плати не є підставою для розірвання договору оренди землі.
Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
04 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 05 червня 2019 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 05 листопада 2019 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статтю 651 Цивільного Кодексу України ( далі - ЦК України), що призвело до порушення прав позивача.
Також заявник зазначає, що при укладенні договору оренди сторонами у пункті 13 договору було визначено умови перегляду розміру орендної плати в тому числі у зв`язку з підвищенням цін, тарифів, розміру інфляції, відтак, у даних правовідносинах, на його думку, були наявні необхідні фактори для виконання вказаного пункту договору та реального збільшення орендної плати.
У відповідності до умов укладеного між сторонами договору, позивач 24 лютого 2017 року подав відповідачу вимогу про перегляд розміру орендної плати та внесення змін до договору оренди землі та прохав збільшити її розмір до 10 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції, проте на час звернення позивача до суду, відповідач не надав ніякої відповіді, тому позивач оцінив його бездіяльність, як відмову від виконання умов договору оренди. З урахуванням наведеного, вважав свої позовні вимоги обґрунтованими.
Недотримання орендарем принципу періодичності перегляду розміру орендної плати, визначеного пунктом 13 договору, призвело до порушення балансу інтересів між орендодавцем та орендарем, внаслідок чого позивач як власник земельної ділянки позбавлений можливості отримувати орендну плату в такому розмірі, на який розраховував під час укладення спірного правочину.
Доводи інших учасників справи
У січні 2020 року ТОВ "Бурат-Агро" в особі представника Кобрись О. М. засобами поштового зв`язку направлено до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Решетилівського районного суду Полтавської області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 05 червня 2019 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 05 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ № 052806, виданого 10 квітня 2002 року на підставі розпорядження голови Решетилівської районної державної адміністрації Ради народних депутатів від 22 березня 2002 року № 120, належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,66 га, розташована на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (а.с.15).
01 січня 2009 року між сторонами було укладено договір оренди землі щодо вищевказаної земельної ділянки, який зареєстрований в Решетилівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДЗК 28 лютого 2012 року за № 532420004002109, та за актом прийому-передачі від 01 січня2009 року передано її в оренду відповідачу (а.с.9-14).
Згідно пункту 8 договору, його укладено строком на 15 років.
Пунктом 9 вказаного договору встановлено обов`язок орендаря виплачувати орендодавцю орендну плату у розмірі 3 %, а з 01 листопада 2010 року 5 % від грошової оцінки землі з врахуванням коефіцієнту індексації у будь-якій формі (грошовій, натуральній, відробітковій) за згодою сторін.
Термін виплати орендної плати обумовлений у пункті 11 договору - протягом року, але не пізніше 31 грудня.
Згідно підпунктами 13, 36 договору розмір орендної плати переглядається один раз на 3 роки по потребі у разі:
зміни умов господарювання, передбачених договором;
зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;
погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 36 вказаного договору визначено, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.
Відповідно до пункту 38 договору припинення дії договору шляхом його розірвання здійснюється за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.