ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 815/6496/15
адміністративне провадження № К/9901/25089/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №815/6496/15 за позовом Державного підприємства "Ізмаїльський морський торгівельний порт" до Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 (суддя Бойко О.Я.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 (головуючий суддя Градовський Ю.М., судді: Кравченко К.В., Лук`янчук О.В.),
ВСТАНОВИВ:
ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" звернулось в суд з позовом до Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (далі - ОДПІ), у якому позивач просив частково скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2015 №0000272201, №0000292201, №0000302201.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.06.2015 №0000272201, №0000292201, №0000302201.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов в частині часткового скасування податкових повідомлень-рішень №0000272201, №0000292201, №0000302201 від 11.06.2015 задоволено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.02.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОДПІ на Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 у справі №815/6496/15.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №815/6496/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 03.11.2020 матеріали справи №815/6496/15 прийнято судом до провадження, справу призначено до касаційного розгляду у судовому засіданні на 17.11.2020.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права. Податковий орган посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки господарським операціям, які відображені позивачем у документах. Відповідач вважає, що отримання позивачем товару не підтверджено відповідними документами, також, не підтверджується перевезення товару-нафтопродуктів, з урахуванням його специфіки, не встановлено факту відпуску товару контрагентом та прийняття його позивачем. Як вказує відповідач, тільки податкова накладна без підтвердження отримання товару/послуг первинними бухгалтерськими документами (накладними, актами, що містять відомості про особу, яка отримала товар/послуги) не може свідчити про фактичне отримання. Податкові накладні повинні нести в собі економічно обґрунтований зміст, а не лише існувати, як паперовий носій, і при цьому, надати право на податковий кредит.
Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу. ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" зазначає, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою. Позивач наполягає, що взаємовідносини сторін здійснювалися на підставі належно оформлених розрахункових, платіжних документів, обов`язковість ведення і збереження яких передбачена правилами податкового обліку. З урахуванням викладеного, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.
У судове засідання представники сторін не з`явились, при цьому, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Суд, керуючись пунктом 2 частини першої статті 345 КАС України, здійснює касаційний розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.03.2015 по 15.05.2015 уповноваженими особами ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2012 по 31.12.2014.
За результатами перевірки 22.05.2015 відповідачем складено акт №0220/15-02-22-01125815, яким встановлені порушення позивачем:
пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, підпункту 138.8.1 пункту 138.8, підпунктів 138.10.2, 138.10.3, 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток на 410378,00грн.;
пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість у загальному розмірі 1239962,00грн.;
пункту 2.6 глави 2 Положення "Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637;
пунктів 168.1, 168.3 статті 168, підпункту 169.2.2 пункту 169.2 статті 169, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб за період з липня 2012 року по грудень 2014 року у розмірі 6425,00грн.
підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб за листопад 2012 року в сумі 66060,67грн.;
підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого не відображені суми нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам-підприємцям в податковому розрахунку ф.№1ДФ за ІІІ квартал 2012 року.
На підставі акту перевірки відповідач 11.06.2015 прийняв податкові повідомлення - рішення:
№0000272201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 615567,00грн., в тому числі за основним платежем - 410378,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 205189,00грн.;
№0000292201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1859943,00грн., в тому числі за основним платежем - 1239962,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 619981,00грн.;
№0000302201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання на суму штрафних санкцій в розмірі 510,00грн.
Позивач вважаючи, що податкові повідомлення-рішення прийняті, необґрунтовано, без з`ясування фактичних обставин справи та з порушенням чинного законодавства, звернувся до адміністративного суду з позовом у якому просив визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2015:
№0000272201 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 131834грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 65917грн.;
№0000292201 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 543150грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 271575грн.;
№0000302201 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 510грн. повністю.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.06.2015 №0000272201, №0000292201, №0000302201. Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи у повному обсязі спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що платником податку надані усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження реальності господарських операцій, а тому висновки акту перевірки та прийнятті на його підставі податкові повідомлення-рішення про нарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток та штрафу є такими, що не відповідають дійсним обставинам по справі.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов в частині часткового скасування податкових повідомлень-рішень №0000272201, №0000292201, №0000302201 від 11.06.2015 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.06.2015:
№0000272201 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 131834грн. основного платежу, та 65917грн. штрафних санкцій.
№000292201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 543150грн. основного платежу, та 271575грн. штрафних санкцій.
№0000302201 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 510грн.
Апеляційний суд вказав, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що у своїх вимогах позивач оскаржує спірні податкові повідомлення-рішення тільки в певній частині, що стосується операцій з поставки паливно-мастильних матеріалів від ФОП ОСОБА_1 . Судова колегія зауважила, що під час ухвалення спірного рішення судом першої інстанції вірно встановлені обставини. Судом апеляційної інстанції також зазначено, що первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Касаційний суд розглянувши доводи сторін, переглянувши оскаржувані судові рішення дійшов висновку про наявність підстав передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, керуючись наступним.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Як визначено пунктом 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.