ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 812/957/16
адміністративне провадження № К/9901/19275/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року (головуючий суддя - Чиркін С.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Ястребова Л.В., судді - Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д.) у справі №812/957/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (далі - ПАТ "Луганськтепловоз") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - СДПІ), в якому просило: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання протягом п`яти днів до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 34271097,00 грн та зобов`язати відповідача подати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за липень 2014 року, в розмірі 34271097,00 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання до органу державної казначейської служби висновку про суми відшкодування ПАТ "Луганськтепловоз" ПДВ за липень 2014 року; зобов`язано відповідача подати до органу державної казначейської служби висновок про відшкодування ПАТ "Луганськтепловоз" ПДВ за податковою декларацією з ПДВ за липень 2014 року у сумі 34271097,00 грн.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року було здійснено заміну первісного відповідача у справі № 812/957/16 - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.
Постановою Верховного Суду від 29 березня 2018 року скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління ДФС у Луганській області.
Під час нового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив: визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2014 року в розмірі 34271097,00 грн, та зобов`язати Головне управління ДФС у Луганській області внести до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування заяву позивача про повернення суми бюджетного відшкодування за липень 2014 року в сумі 34271097,00 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення і ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що розмір заявленого бюджетного відшкодування в сумі 33998303,00 грн було підтверджено (узгоджено) податковим органом за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, а невизнана перевіркою сума 398877,00 грн була предметом розгляду у справі №812/515/15 та підтверджена в судовому порядку. Також стверджує, що коригування, вказані в уточнюючих розрахунках, на чому акцентували увагу суди попередніх інстанцій, не вплинули на суму заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2014 року. Більш того, право на внесення змін до податкової звітності передбачено Податковим кодексом України (далі - ПК України). З урахуванням викладеного, скаржник вважає, що заявлена до бюджетного відшкодування сума ПДВ в розмірі 34271097,00 грн є підтвердженою, тобто узгодженою.
Крім того, вказує, що заява Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування відповідала критеріям, визначеним пунктом 56 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, та мала бути внесена до Тимчасового реєстру до 1 лютого 2017 року, однак відповідач цього не зробив, чим допустив протиправну бездіяльність. При цьому, наявність інформативної довідки ГУ ДФС у Луганській області, яка була складена на виконання протоколу заслуховування звітів щодо діяльності головних управлінь ДФС про необхідність включення до Тимчасового реєстру заявленої позивачем до відшкодування суми ПДВ в розмірі 34271097,00 грн, судами безпідставно прийнято як доказ вжиття певних заходів для повернення позивачу вказаної суми.
У відзиві на касаційну скаргу Офіс ВПП ДФС (в особі Харківського управління Офісу ВПП ДФС) просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Зазначає, що після переміщення Товариства на контрольовану державною владою територію Луганської області виробничі потужності останнього залишились за своїм попереднім місцезнаходженням. Згідно з повідомленням СБУ та ДКСУ тимчасово зупинено операції з бюджетними коштами ПАТ "Луганськтепловоз" через причетність останнього до функціонуючих непідконтрольних Україні територій Луганської області, тому відшкодування ПДВ може призвести до витрачення цих коштів на фінансування терористичної діяльності.
ГУ ДФС у Луганській області у відзиві на касаційну скаргу також просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Стверджує, що ним виконано передбачений законодавством обов`язок та передано до Тимчасового реєстру спірну суму невідшкодованого ПДВ, а позивачем, в свою чергу, не спростовано цієї обставини жодними доказами. Водночас, зауважує, що за наявності передбачених законом підстав СБУ вправі здійснити заходи щодо обмеження фінансових операцій з бюджетними коштами за участі юридичних осіб, в тому числі й позивача. Також наголошує, що визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування є виключним повноваженням органів ДФС, тому не в повноваженнях суду підміняти державний орган і вирішувати питання про підтвердження достовірності сум такого відшкодування.
Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області своєї позиції стосовно доводів та вимог касаційної скарги до суду не надіслала.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що ПАТ "Луганськтепловоз" зареєстроване як юридична особа в м. Сєвєродонецьку Луганської області. За вказаною адресою зареєстрований орган управління, фактично виробничі потужності, основні засоби та керівництво знаходиться в м. Луганську.
Позивач є платником податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби.
ПАТ "Луганськтепловоз" подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року, в якій, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 11 червня 2015 року №9120880387, від 7 серпня 2015 року №9166128534, заявив до бюджетного відшкодування суму ПДВ в загальному розмірі 34271097,00 грн.
У період з 5 по 13 травня 2015 року уповноваженими особами податкової інспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку достовірності та законності нарахування ПАТ "Луганськтепловоз" заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 20 травня 2015 року №10/19-0/305763797.
Перевіркою встановлено порушення позивачем статей 198, 200 та 201 ПК України, а саме: завищення суми податкового кредиту за липень 2014 у сумі 554173,00 грн, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 554173,00 грн, завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за липень 2014 року на загальну суму ПДВ в розмірі 554173,00 грн.
Не погодившись із висновками акта документальної позапланової невиїзної перевірки, позивач подав на нього заперечення.
За результатами розгляду заперечень ПАТ "Луганськтепловоз" СДПІ, в якій на той час позивач перебував на обліку, змінила висновки, викладені в акті перевірки від 20 травня 2015 року, та констатувала завищення податкового кредиту з ПДВ за липень 2014 року на суму 398877,00 грн та завищення бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2014 на суму 398877,00 грн.
8 червня 2015 року СДПІ винесені податкові повідомлення рішення №0000114710 форми "В4" про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2014 у розмірі 398877,00 грн та №0000104710 форми "В1" про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2014 у сумі 398877,00 грн та зобов`язання сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 99719,25 грн.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року у справі №812/515/15 вказані податкові повідомлення-рішення були скасовані.
Згідно з інформацією, зазначеною у довідці станом на 5 вересня 2016 року, із суми, заявленої до відшкодування в декларації за звітний період липень 2014 року, фактично відшкодовано 126083,00 грн, залишок бюджетної заборгованості за звітний період станом на вказану дату становив 34271097,00 грн.
Переглядаючи справу вперше, Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав до задоволення позову, і, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, серед іншого, вказав, що судами не досліджено факту повної перевірки відповідачем заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 34397180,00 грн, з урахуванням того, що в акті перевірки відсутні висновки про підтвердження або непідтвердження заявленої суми. Також ВС констатував, що судами не було приділено належної уваги обставинам подання позивачем у червні та серпні 2015 року уточнюючих розрахунків, згідно з якими заявлене бюджетне відшкодування з ПДВ у липні 2014 року було зменшене до 34271097,00 грн, через відсутність оцінки відомостей про проведення контролюючим органом перевірки достовірності такого нарахування.