ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 200/14322/18-а
адміністративне провадження № К/9901/30349/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 (головуючий суддя Гайдар А.В., судді Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вєлор" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вєлор" (далі - позивач, "Компанія "Вєлор", Товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2018 № 0006231411, № 0006241411.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що операції між Товариством та ТОВ "Ваймор Торг", ТОВ "Бенедіктум+", ТОВ "Карбон-Інвест" є реальними та підтверджуються первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку, а висновки контролюючого органу, зроблені в акті перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства при формуванні даних податкового обліку за наслідками господарських операцій із вказаними контрагентами, безпідставні.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не були надані належні докази на підтвердження реальності господарських операцій та спростування висновків, викладених в акті перевірки.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове судове рішення про задоволення позову.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу щодо порушень Товариством податкового законодавства при визначенні даних податкового обліку за наслідками господарських операцій з придбання послуг та товарів у ТОВ "Ваймор-Торг", ТОВ "Бенедіктум+", ТОВ "Карбон-Інвест" є безпідставними, оскільки господарські операції фактично відбулися, підтверджені письмовими доказами, що були надані позивачем під час перевірки та суду. Суд також зазначив, що висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій зроблений лише на підставі податкової інформації щодо діяльності зазначених контрагентів, що міститься в інформаційних базах ДФС, без проведення зустрічної звірки/перевірки цих контрагентів. З посилання на правову позицію Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах апеляційний суд зазначив про індивідуальну відповідальність платника податків за порушення правил оподаткування, що платник податку не повинен нести відповідальність за порушення контрагентами вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності, а також за можливу недостовірність відомостей щодо них в офіційних джерелах.
ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2019.
Касаційна скарга обґрунтована доводами про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК) та порушення норм статей 72, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідач зазначає, що під час перевірки були встановлені обставини щодо нереальності операцій з постачання товарів (послуг), які були предметом постачання на адресу позивача ТОВ "Ваймор-Торг", ТОВ "Бенедіктум+", ТОВ "Карбон-Інвест", що підтверджується відсутністю документального підтвердження джерела походження товарів (їх виробника та/або імпортера), транспортування товарів та їх використання позивачем у господарській діяльності, в результаті чого встановлено завищення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість (далі - ПДВ) суми податкового кредиту.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Донвуглересурси" (правонаступником якого є ТОВ "Компанія "Вєлор") з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із контрагентами-постачальниками ТОВ "Ваймор Торг" за серпень та вересень 2017 року, ТОВ "Бенедіктум+" за вересень 2017 року, ТОВ "Карбон-Інвест" за грудень 2017 року, за результатами якої складено акт від 22.06.2018 № 673/05-99-14-11- 25121804 (далі - акт перевірки).
Заходами перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 5 388 180,00 грн за звітні (податкові) періоди: за серпень 2017 року - на 416 667,00 грн, вересень 2017 року - на 4 908 829,00 грн, грудень 2017 року - на 62 685,00 грн. Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність господарських операцій між Товариством та його контрагентами (ТОВ "Ваймор-Торг", ТОВ "Бенедіктум+", ТОВ "Карбон-Інвест"), що призвело до заниження ПДВ в податковому обліку за грудень 2017 року на 2 009 624,00 грн та до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за грудень 2017 року на 3 378 556,00 грн.
Такий висновок контролюючого органу вмотивований тим, що позивач не придбавав у вказаних постачальників товари (послуги), оскільки, згідно з отриманою податковою інформацією одночасно один чи всі контрагенти позивача, а також посередники у ланцюгу постачання не мають достатніх матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення операцій з постачання товару (послуг) на адресу позивача, а також: не декларують податкові зобов`язання; за звітними даними в цих товариствах одна особа виконує обов`язки керівника та бухгалтера одночасно; по ланцюгу постачання товарів не встановлено джерело їх походження; надані позивачем документи, якими оформлені операції з придбання товарів та послуг, містять недоліки (акти не містять даних, що дозволяють встановити зміст наданих послуг; у звіті виконаних робіт по договору на виконання маркшейдерських та геодезичних робіт зазначено прізвище провідного спеціаліста, який проводив роботи, маркшейдера ТОВ "Ваймор Торг" В.В. Бакаліна, тоді як відповідно до ); відсутні документи щодо якості та походження товару (сертифікатів якості); наявна кредиторська заборгованість (неповна оплата за придбані товари (послуги)); .
На підставі акта перевірки ГУ ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.08.2018 № 0006231411 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 3378556,00 грн та № 0006241411 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2009624,00 грн та застосування штрафної санкцій в сумі 1004812,00 грн.
Позивач звернувся зі скаргою до ГУ ДФС у м. Києві на вказані податкові повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних операцій; далі - так само).
Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 N996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N996-XIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
За змістом цієї норми обов`язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.
У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом ʼʼаʼʼ пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.