ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2020 року
м. Київ
справа №823/735/17
адміністративне провадження №К/9901/3395/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №823/735/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 (головуючий суддя Аліменко В.О., судді: Безименна Н.В., Кучма А.Ю.),
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі ГУ ДФС, відповідач), у якому просила визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу від 29.03.2017 №4579-17 в сумі 257240грн. 39коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржувана вимога є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки грошове зобов`язання позивача стало узгодженим з 29.03.2017, а в силу пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, оскаржувана податкова вимога в такому разі не могла бути сформована та надіслана раніше ніж 08.04.2017. Відповідно до сервісу відстеження надіслання поштової кореспонденції Укрпошти оскаржувана податкова вимога направлена 30.03.2017, тобто податкова вимога про сплату боргу форми, є такою, що прийнята передчасно, а тому в силу прямих норм законодавства підлягає до скасування.
У письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши, що оскаржувана податкова вимога складена у відповідності до Податкового кодексу України, оскільки податкові зобов`язання на підставі яких винесено оскаржувану вимогу, є узгодженими згідно судового рішення від 11.01.2017 у справі №823/1442/16. Таким чином, позивач зобов`язана сплатити визначене, узгоджене податкове зобов`язання протягом 10 днів від 11.01.2017.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2017, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 у справі №823/735/17.
Ухвалою суду від 16.11.2020 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 17.11.2020.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Позивач вказує, що грошове зобов`язання набуло статусу узгодженого з 29.03.2017, після набрання судовим рішенням у справі №823/124/17 законної сили. При цьому, позивачем подано касаційну скаргу у справі №823/124/17, у разі, якщо судом буде надано оцінку моменту набуття грошовим зобов`язанням статусу узгодженого, це матиме значення для даної справи. Крім того, у справі №823/734/17 про визнання протиправним наказу Про призначення податкового керуючого, позивач посилалась на відсутність податкового боргу, у зв`язку з його неузгодженістю. У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 у справі №823/735/17 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1, зареєстрована, як фізична особа підприємець 25.05.1995 та перебуває на обліку, як платник податків та зборів до бюджету в ДПІ у м.Черкасах.
Відповідно до постанови Черкаського окружного адміністративного суду №823/1442/16 від 21.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017, позивач має узгоджений податковий борг.
У зв`язку з вказаною обставиною, контролюючим органом 29.03.2017 винесено податку вимогу форми "Ф" № 4579-17, якою зобов`язано позивача сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеню у розмірі 257240,39грн.
За наслідками адміністративного оскарження, податкову вимогу залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятим податковим органом рішенням, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом про скасування податкової вимоги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що позивач має податковий борг, який набув статусу узгодженого 11.01.2017, що підтверджується ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 №823/1442/16, а тому відповідач 29.03.2017 правомірно виніс оскаржувану податкову вимогу.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пунктом 54.3 статті 53 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Підпунктом 54.3.3 вказаної статті визначено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до пункту 57.3 статті 53 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.