РІШЕННЯ
Іменем України
16 листопада 2020 року
Київ
справа № 9901/120/20
адміністративне провадження П/9901/120/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Глущенка Д.В.,
учасники справи:
представник позивача - Пелюк С.С.
представник відповідача -Лаптієв А.М.
представник третьої особи - Гудков Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особа: Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування Постанов Верховної Ради України про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України ОСОБА_1,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі також по тексту - позивач) звернувся до Верховного Суду, як суду першої інстанції, з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Верховної Ради України (надалі по тексту також - відповідач) Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_1 №256-IX від 31.10.2019;
- визнати протиправною та скасувати постанову Верховної Ради України Про надання згоди на затримання народного депутата України ОСОБА_1 № 257-IX від 31.10.2019;
- визнати протиправною та скасувати постанову Верховної Ради України Про надання згоди на обрання стосовно народного депутата України ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (арешту) №258-IX від 31.10.2019.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказано, що подання Генерального прокурора про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт позивача не відповідають вимогам ч. 3 ст. 218 Регламенту Верховної Ради України (в редакції, чинній на час вирішення спірних правовідносин, надалі по тексту також - Регламент) щодо достатності та обґрунтованості подання, законності одержання доказів факту вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння.
Позивачем наголошено, що Комітет не вжив усіх передбачених Регламентом необхідних та достатніх заходів для визначення достатності, законності і обґрунтованості подань, законності одержання доказів, зазначених у поданні, що є порушенням законодавчо встановленої процедури розгляду та призвело до незаконного прийняття оскаржуваних рішень.
Також, позивачем вказано, що з огляду на невідповідність подань вимогам регламенту, всупереч ч. 4 ст. 218, ч. 4 ст. 220 Голова Верховної Ради України не повернув подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт ОСОБА_1 . Генеральному прокурору.
Крім того, на думку позивача, розгляд Верховною радою України питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт здійснено з порушенням вимог ст. 221 Регламенту, що призвело до обмеженої обізнаності народних депутатів з інформацією щодо розглядуваного питання, що вплинуло на рішення народних депутатів при голосуванні за надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними та скасування Постанов Верховної Ради України про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України ОСОБА_1 .
У поданому відзиві, як і у подальших поясненнях, наданих до суду, відповідач вказує, що приймаючи оскаржувані постанови Верховна Рада України діяла на законних підставах, з дотриманням спеціальної процедури, яка визначена Конституцією України, Законом України "Про статус народного депутата України", Кримінальним процесуальним кодексом України та Законом України "Про Регламент Верховної Ради України".
У поданій відповіді на відзив позивач вказує, що правова позиція відповідача, викладена у відзиві, свідчить про свідоме звуження ним змісту процедури, передбаченої статтями 218-221 Регламенту ВРУ, яка розуміється відповідачем як правомірна лише з огляду на вчинення відповідних дій/прийняття рішень уповноваженими суб`єктами: Комітетом з питань Регламенту, Головою Верховної Ради України, народними депутатами України. Однак, позивач вказує, що суттю позовних вимог є не тільки пряме порушення норм Регламенту ВРУ саме під час здійснення вказаних вище повноважень, але і формальний, не всебічний, упереджений, поверхневий підхід до з`ясування наявності правових підстав для надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності позивача, його затримання та взяття під варту.
Крім того, у своїх письмових поясненнях від 20.07.2020 ОСОБА_1 звертав увагу на очевидну невідповідність змісту виступу Генерального прокурора фактичним обставинам та обставинам, вказаним у поданнях.
В судовому засіданні 26.10.2020 Судом протокольно ухвалено залучити до участі у справі Офіс Генерального прокурора в якості третьої особи.
В судовому засіданні від 16.11.2020 позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити.
Представник відповідача та представник третьої особи проти задоволення позову заперечували.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши зібрані по справі докази, Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з огляду на таке.
У ході розгляду справи встановлено, що з 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 є народним депутатом Верховної Ради України IX скликання.
17 жовтня 2019 року до Верховної Ради України Генеральним прокурором Рябошапкою Р.Г. внесено подання "Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата ОСОБА_1 ", "Про надання згоди на затримання народного депутата України ОСОБА_1 " та "Про надання згоди на обрання стосовно народного депутата України ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою (арешту)".
Вказані подання були передані Головою Верховної Ради України до Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України (надалі по тексту - Комітет).
Комітет 30.10.2019 розглянув та ухвалив висновки щодо подань Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 № 04-28/7-216 (201555), подання про надання згоди на затримання ОСОБА_1 № 04-28/7-217 (201556) та подання про надання згоди на обрання стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою (арешту) №04-28/7-218 (201557).
31 жовтня 2019 року на черговому пленарному засіданні Верховної Ради України IX скликання було розглянуто питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт ОСОБА_1, за наслідками чого Верховною Радою України прийняті:
- постанова Верховної Ради України Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_1 № 256-ІХ від 31.10.2019;
- постанова Верховної Ради України Про надання згоди на затримання народного депутата України ОСОБА_1 № 257-ІХ від 31.10.2019;
- постанова Верховної Ради України Про надання згоди на обрання стосовно народного депутата України ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (арешту) № 258-ІХ від 31.10.2019.
Вважаючи спірні постанови політично мотивованими та такими, що прийняті з порушенням статей 218, 219, 220, 221 Регламенту Верховної Ради України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України.
У своїй діяльності Верховна Рада України, як орган державної влади, відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України зобов`язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок роботи Верховної Ради України, її органів та посадових осіб, засади формування, організація діяльності та припинення діяльності депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України, Регламентом та Законами України від 04 квітня 1995 року № 116/95-ВР "Про комітети Верховної Ради України", від 15 січня 2009 року № 890-VI "Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України", а також від 17 листопада 1992 року № 2790-XII "Про статус народного депутата України" (тут і надалі в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).
Як убачається з матеріалів справи, спір виник щодо дотримання Комітетом з питань Регламенту та Верховною Радою України порядку та умов надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання народного депутата України ОСОБА_1 та обрання йому запобіжного заходу.
Положення частин першої, третьої статті 80 Конституції України та частини першої статті 27 Закону № 2790-XII гарантують народним депутатам України депутатську недоторканність. Так, народні депутати України без згоди Верховної Ради України не можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.
Частиною третьою статті 27 Закону № 2790-XII встановлено, що особливості порядку притягнення народного депутата до відповідальності визначаються Конституцією України, цим Законом та Регламентом.
Також і КПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) містить положення особливого порядку кримінального провадження стосовно окремих категорій осіб, до яких віднесені і народні депутати України (частина перша статті 6, статті 480-483 Кримінального процесуального кодексу України).
Зокрема, відповідно до положень зазначених вище норм притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України, його затримання або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України. Особливості порядку притягнення народного депутата України до відповідальності визначаються Конституцією України, Законом № 2790-XII, Регламентом та КПК України.
Порядок розгляду Верховною Радою України питань про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України на час виникнення спірних правовідносин було визначено главою 35 Регламенту.
Відповідно до частин другої та третьої статті 218 Регламенту подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата ініціюється прокурором. При цьому щодо кожного виду запобіжного заходу подається окреме подання. Подання щодо народного депутата повинно бути підтримано і внесено до Верховної Ради Генеральним прокурором України (виконувачем обов`язків Генерального прокурора).
Подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата повинно бути вмотивованим і достатнім, містити конкретні факти і докази, що підтверджують факт вчинення зазначеною в поданні особою суспільно небезпечного діяння, визначеного КК України. У поданні про затримання чи арешт повинно бути чітке обґрунтування необхідності затримання чи арешту.
Голова Верховної Ради України пропонує народному депутату, щодо якого внесено подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт, подати протягом п`яти днів письмові пояснення комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, і доручає зазначеному комітету надати висновок щодо подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата згідно із законом (стаття 219 Регламенту).
Комітет, якому доручено надати висновок щодо питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт, відповідно до закону визначає достатність, законність і обґрунтованість подання, законність одержання доказів, зазначених у поданні, і встановлює наявність відповідних скарг. Підготовку цього питання комітет здійснює у терміновому порядку, але в строк не більш як 20 днів. На засідання комітету запрошується особа, щодо якої внесено подання. Відсутність зазначеної запрошеної особи на засіданні відповідного комітету без поважних причин не є перешкодою для розгляду питання і прийняття рішення комітетом.
У засіданнях комітету бере участь Генеральний прокурор України (виконувач обов`язків Генерального прокурора).
Комітет у разі необхідності може витребувати додаткові матеріали кримінального провадження, заслухати пояснення осіб за клопотанням особи, щодо якої внесено подання.
У разі відсутності достатніх доказів щодо обґрунтування подання Голова Верховної Ради України має право повернути його разом із вмотивованим висновком комітету Генеральному прокурору (виконувачу обов`язків Генерального прокурора) з пропозицією подати додаткові обґрунтування. У такому випадку комітет зупиняє перевірку, про що повідомляється Голова Верховної Ради України, який інформує про це Верховну Раду.
Комітет залишає подання без розгляду до дня надходження до комітету матеріалів, які ним вимагаються, або вмотивованої відповіді (стаття 220 Регламенту).