ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 911/956/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г.,
за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лексвінхаус"
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій",
позивач - ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій",
представник - адвокат Сидоренко С. О. (ордер серія КВ №361652 від 12.11.2020),
відповідач - Приватне підприємство "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій",
представник - адвокат Сюйво І.Є. (ордер серія КС №543318 від 11.11.2020)
ліквідатор - арбітражний керуючий Бахматський Олександр Олександрович
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" в особі ліквідатора Бахматського Олександра Олександровича
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 12.08.2020
у складі колегії суддів: Доманська М.Л. (головуючий), Верховець А.А., Поляков Б.М.
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій"
до Приватного підприємства "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій"
про визнання недійсним правочину та стягнення 876 186, 85 грн.
у відокремленому провадженні в межах справи №911/956/17
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексвінхаус"
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій"
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 31.08.2020 поштовим відправленням Товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" в особі ліквідатора Бахматського Олександра Олександровича (далі - ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" в особі ліквідатора Бахматського О.О.) звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою №16 від 31.08.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі №911/956/17 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/956/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.09.2020.
3. Ухвалою 23.09.2020 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №911/956/17 Господарського суду Київської області за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" в особі ліквідатора Бахматського Олександра Олександровича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020; призначив розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" в особі ліквідатора Бахматського Олександра Олександровича на 12.11.2020 о 10:00.
4. У зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Банаська О.О. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/956/17 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020.
4.1. Ухвалою від 10.11.2020 Верховний Суд у зазначеному складі прийняв справу №911/956/17 Господарського суду Київської області з касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" в особі ліквідатора Бахматського Олександра Олександровича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 і доданими до неї документами до провадження; ухвалив розглянути касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" в особі ліквідатора Бахматського Олександра Олександровича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі №911/956/17 у судовому засіданні, яке призначено ухвалою Верховного Суду від 23.09.2020 на 12.11.2020 о 10:00.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення
5. Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.04.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" (далі - ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій", боржник, скаржник); введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шевченко Ю.І.; призначено попереднє засідання суду на 30.05.2017; вирішено інші процедурні питання у справі.
6. Постановою Господарського суду Київської області від 12.06.2018 визнано банкрутом ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій", відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Буличова С.О.; вирішено інші процедурні питання у справі.
7. 06.09.2019 до суду надійшла заява ліквідатора ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" від 05.09.2019 № 172 (вх. № 17011/19) до відповідача ПП "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій" про спростування майнових дій боржника (стягнення безпідставно набутих коштів на суму 842 086, 85 грн). В заяві ліквідатор просив суд спростувати майнові дії боржника щодо перерахування на рахунки відповідача грошових коштів на загальну суму 576 000 грн; стягнути з відповідача на користь боржника безпідставно набуті кошти на суму 576 000 грн, інфляційні нарахування на суму 216 930, 20 грн та 3% річних на суму 49 156, 65 грн (том 1, а. с. 6 - 10).
8. 19.11.2019 до суду надійшла заява ліквідатора ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" від 15.11.2019 № 188 (вх. № 22111/19) про збільшення позовних вимог, в якій ліквідатор банкрута просив суд визнати недійсним договір № 1420/1504 від 11.07.2014 та стягнути з відповідача на користь банкрута борг на суму 610 100 грн, інфляційні нарахування за період з 21.10.2016 по 02.09.2019 на суму 216 930, 20 грн та 3% річних за період з 21.10.2016 по 02.09.2019 на суму 49 156, 65 грн (том 1, а. с. 79 - 83).
В обґрунтування заяви ліквідатор посилався на положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та зазначив, що за договором № 1420/1504 від 11.07.2014 ТОВ "Броварський домобудівний комбінат Меркурій" виконав свої майнові зобов`язання раніше встановленого п. 3.3. та п. 5.1. строку - 31.03.2017; боржник взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони (п. 3.4., 4.1.); боржник уклав договір із заінтересованою особою, оскільки керівником, власником і кінцевим бенефіціарним власником обох сторін договору є одна і та ж фізична особа.
9. Ухвалою 17.12.2019 Господарський суд Київської області заяву ліквідатора ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" про визнання недійсним правочину та стягнення 876 186, 85 грн задовольнив частково; визнав недійсним договір № 1420/1504 від 11.07.2014, укладений між ТОВ "Броварський домобудівний комбінат Меркурій" та ПП "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій"; стягнув з ПП "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій" (код ЄДРПОУ 35611745) на користь ТОВ "Броварський домобудівний комбінат Меркурій" (код ЄДРПОУ 03391260) 610 100 грн заборгованості та 3 842 грн судового збору (том 1, а. с. 186 - 195).
9.1. Місцевим судом встановлено, що 11.07.2014 між ПП "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій" (далі - відповідач) та ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" укладено договір № 1420/1504 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1., 1.2.) виконавець зобов`язався передати у власність замовника партію путівок у Дитячий оздоровчий табір "Меркурій" (с. Богатир, Якимівський район Запорізької області), в обсягах, визначених цим договором, а замовник зобов`язався прийняти путівки і сплатити їх повну вартість на умовах цього договору. Також судом встановлено, що відповідно до пунктів 3.1. - 3.3. Договору, розрахунок вартості путівок проводиться до укладання договору, вартість однієї путівки становить 3 000 грн (в т.ч. ПДВ), а загальна кількість становить 260 путівок на загальну суму 780 000 грн з таким графіком відвідування: 2014 рік - 100 путівок, 2015 рік - 80 путівок, 2016 рік - 80 путівок. Крім того, судом встановлено, що пунктом 5.1. Договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2017, а в частині умов оплати, до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.
9.2. Суд встановив, що відповідно до Актів здачі-прийняття виконаних робіт від 11.07.2014 та від 22.08.2016, виконавець здійснив передачу путівок в кількості 260 шт., путівки передані та отримані на суму 780 000 грн згідно умов Договору, послуги надані та отримані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.
9.3. Місцевий суд, проаналізувавши пункти 3.3., 5.1. Договору, зазначив, що ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" міг здійснювати оплати за Договором у будь-який момент впродовж дії Договору, але не пізніше 31.03.2017, тому доводи ліквідатора про те, що боржник виконав зобов`язання раніше встановленого строку є необґрунтованими. Також суд зауважив, що фактичне невикористання боржником путівок, отриманих за Договором, не свідчить про відсутність майнових дій з боку відповідача.
9.4. Суд встановив, що за інформацією, наявною у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником ТОВ "Броварський домобудівний комбінат Меркурій" та ПП "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій" є фізична особа - Бєлік В.І. Також, судом встановлено, що зазначена особа володіє 100% статутного капіталу ПП "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій" та 99, 932% статутного капіталу ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій". За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку, що ПП "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій" є заінтересованою особою щодо ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" в розумінні положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.
9.5. Місцевий суд спростував доводи позивача про наявність таких підстав для визнання договору недійсним як виконання боржником майнових зобов`язань за договором раніше встановленого умовами договору строку та прийняття боржником на себе зобов`язань без відповідних майнових дій іншої сторони, зазначивши що передача путівок за договором є майновою дією відповідача, якій відповідало зустрічне зобов`язання позивача з оплати їх вартості і такі дії сторін були вчинені після укладення договору, що підтверджено відповідними актами приймання - передачі 11.07.2014 та від 22.08.2016, а встановлені умовами договору строки дії договору до повного розрахунку за отримані путівки підтверджували належне врегулювання ними умов, які діяли на час виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем, що спростовує доводи позивача про проведення оплати по цьому договору раніше встановленого договором строку.
9.6.Місцевий суд погодився з доводами позивача про укладення оспорюваного договору між зацікавленими особами, що за висновками суду є підставою для визнання недійсним цього договору із застосуванням підстави, передбаченої частиною другою статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), чинного на час звернення позивача з позовом до суду про визнання недійсним договору та на час прийняття ухвали місцевого суду з розгляду цього спору по суті в межах провадження у справі про банкрутство.
Місцевий суд зазначив, що провадження у справі про банкрутство ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій відкрито ухвалою Господарського суду Київської області 18.04.2017, а оспорюваний Договір № 1420/1504 укладено 11.07.2014 (менше ніж за три роки до дати відкриття провадження у справі про банкрутство, у підозрілий період). Також судом встановлено, що Договір укладено із заінтересованою особою, тому зазначені обставини в сукупності підтверджують наявність підстав для визнання недійсним Договору № 1420/1504 від 11.07.2014 в порядку частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
9.7. Застосувавши положення частини третьої 42 КУзПБ, суд дійшов висновку, що вимога ліквідатора банкрута про стягнення з ПП "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій" на користь ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" грошових коштів на суму 610 100 грн, сплачених на виконання Договору, підлягає задоволенню.
9.8. Місцевий суд відмовив у в частині задоволення вимог ліквідатора щодо стягнення з ПП "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій" на користь боржника 216 930, 20 грн інфляційних втрат та 49 156, 65 грн 3% річних, оскільки умови Договору № 1420/1504 від 11.07.2014 не передбачалось виконання відповідачем саме грошового зобов`язання, тому відсутні підстави для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних за період з 21.10.2016 по 02.09.2019.
9.9. Суд зазначив про необґрунтованість доводів відповідача щодо необхідності застосування в даному випадку статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та керувався підставами для визнання недійсним цього договору, які передбачено частиною другою статті 42 КУзПБ, з посиланням на те, що доводи відповідача спростовуються пунктом 4 його Прикінцевих та перехідних положень, яким передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
10. Постановою 12.08.2020 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПП "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій" задовольнив; ухвалу Господарського суду Київської області від 17.12.2019 скасував; прийняв нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог за заявою ліквідатора відмовив (том 2, а. с. 50 - 52).
11. Апеляційний суд звернув увагу на обов`язковість врахування при вирішенні даного спору змісту конституційного принципу незворотності дії закону у часі та негайної дії норми процесуального права, аналіз якого неодноразово здійснювався у рішеннях Конституційного Суду України (рішення від 13.05.1997 № 1-зп/1997, від 03.10.1997 № 4-зп/1997, від 09.02.1999 № 1-рп/1999, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 5-рп/2012, від 13.03.2012 № 6-рп/2012). Суд зауважив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Також суд зазначив, що закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
12. Апеляційний суд зазначив, що у даному випадку договір від 11.07.2014 №1420/1504 укладений сторонами у 2014 році, тобто майже за 3 роки до порушення провадження у даній справі про банкрутство, тому такий договір не може бути визнаний недійсним у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора зі спеціальних підстав, передбачених статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом". Також суд зауважив, що станом на час укладання спірного договору не існувало підстав, які суд першої інстанції застосував для визнанням договору недійсним, а сторони не порушували нормативно правові акти, чинні на той момент.
13. Апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять доказів передачі відповідного майна боржника за спірним договором у період після порушення справи про банкрутство, після накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно боржника чи в період дії заборони його відчужувати. Також судом не встановлено наявність доказів на підтвердження підписання договору з метою незаконного виведення активів банкрута, та не встановлено, що укладення оскаржуваного договору завдало шкоди правам та інтересам кредиторів.
14. Суд зазначив про відсутність застережень у КУзПБ про надання йому зворотної дії в часі. За таких обставин, апеляційний суд не погодився з висновками місцевого суду та вважав, що станом на час укладення оскаржуваного договору від 11.07.2014 №1420/1504 така самостійна підстава (укладення договору між заінтересованими особами), яку суд першої інстанції застосував для визнанням його недійсним, не існувала. Укладаючи відповідний договір сторони не порушували будь-який нормативно правовий акт, чинний на той час, що виключає можливість визнання недійсним цього договору та повернення боржникові коштів, переданих на виконання спірного договору, з тих підстав, що визначив ліквідатор в своїй заяві.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
Доводи скаржника (ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій)
15. Скаржник зазначив, що 06.09.2019 ліквідатор ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" звернувся до Господарського суду Київської області з заявою про спростування майнових дій боржника на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Разом з тим, оскільки 21.10.2019 набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, то ліквідатором 15.11.2019 подано нову заяву, з урахуванням положень КУзПБ.
16. Скаржник аргументував, що оцінюючи заяву від 15.11.2019, апеляційний суд помилково визначив її як заяву про збільшення позовних вимог, оскільки в заяві про визнання договору недійсним заявлено інші вимоги, які не були заявлені у первісній заяві про спростування майнових дій боржника. Скаржник зауважив, що за висновками ВП ВС викладеними у постановах від 28.01.2020 у справі № 50/311-б та від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 у Кодексі України з процедур банкрутства містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ зазначеної категорії.
З посиланням на пункт 4 прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, скаржник зауважив, що цей пункт містить пряму вказівку і передбачає дію в часі прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, що в свою чергу повністю відповідає позиції Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/1999 (справа № 1-7/99) на яке посилався апеляційний суд.
17. Скаржник зазначив, що в даному випадку правовідносини, які регулює стаття 42 КУзПБ, виникли між юридичними особами. На його думку, посилання на статтю 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі та на рішення Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту зазначеної статті, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 4-зп/1997, від 03.10.1997 № 4-зп/1997, від 09.02.1999 № 1-рп/1999, від 05.04.2001 № З-рп/2001, від 13.03.2012 № 5-рп/2012, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, є некоректними. Також скаржник зазначив, що з набранням чинності КУзПБ заява про визнання правочинів боржника недійсними повинна подаватися на підставі статті 42 КУзПБ, яка є чинною на час вчинення такої процесуальної дії в межах справи про банкрутство.