ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 920/274/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Катеринчук Л.Й. - головуючої, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.
за участю секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
позивач - Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів;
представник - не з`явився;
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром";
представник - адвокат Шевцов П.В. (ордер серії ПТ 161644 від 08.01.2020).
розглянув касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 12.08.2020
у складі колегії суддів: Поляков Б.М. (головуючий), Верховець А.А., Доманська М.Л.
та рішення Господарського суду Сумської області
від 14.01.2020
у складі судді Яковенка В.В.
у справі №920/274/18
за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 2 445 646, 42 грн та пені в розмірі 1 467, 39 грн.
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 31.08.2020 поштовим відправленням Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою за №04-219/840 від 31.08.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 та рішення Господарського суду Сумської області від 14.01.2020 у справі №920/274/18 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №920/274/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2020.
3. Ухвалою Верховного Суду від 24.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі №920/274/18 за касаційною скаргою Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 та рішення Господарського суду Сумської області від 14.01.2020. Розгляд касаційної скарги Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у судовому засіданні призначено на 12.11.2020 о 10:30.
4. Судове засідання Верховного Суду 12.11.2020 проводилося в режимі відеоконференції із Господарським судом Сумської області на підставі Ухвали Верховного Суду від 10.11.2020.
5. Від Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (далі - ПАТ "Сумихімпром", відповідач) надійшов відзив на касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - скаржник, позивач).
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ, АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ ТА КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Справа №920/274/18 судами розглядалась неодноразово.
7. Постановою Верховного Суду від 24.07.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 та рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2018 скасовано, справу № 920/274/18 направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду. Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми процесуального закону (статтю 86 ГПК України) та неповно досліджено всі обставини справи в їх сукупності. При новому розгляді судам зазначено про необхідність дослідити обставини, пов`язані з перебігом процедури банкрутства (визначивши природу спірних вимог як конкурсних чи поточних), повно та всебічно дослідити обставини належності поданої боржником звітності про створення робочих місць, інші зібрані у справі докази, дати їм відповідну оцінку, на предмет їх належності та допустимості і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в постанові Верховного суду, постановити законне та обґрунтоване рішення.
8. Підчас нового розгляду справи №920/274/18, рішенням Господарського суду Сумської області від 14.01.2020 у задоволенні позовних вимог Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій на суму 2 445 646, 42 грн та пені на суму 1 467, 39 грн відмовлено.
9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 апеляційна скарга Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишена без задоволення, рішення Господарсько суду Сумської області від 14.01.2020 у справі №920/274/18 залишено без змін.
Судами встановлено факт звернення у травні 2018 року Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до суду про стягнення 2 447 113, 81 грн, в тому числі 2 445 646, 42 грн адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році та сплату пені на суму 1 467, 39 грн пені. Суди зазначили про порушення щодо відповідача 24.10.2011 справи про банкрутство №5021/2509/2011 та введення ухвалою суду 30.10.2012 процедуру санації ПАТ "Сумихімпром", зазначивши про те, що ця справа прийнята в межах провадження у справі про банкрутство №5021/2509/2011 у відокремленому позовному провадженні, з наданням йому індивідуального номера.
Суди дослідили наданий відповідачем звіт форми 10-ІІІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017, встановивши що середньооблікова чисельність штатних працівників ПАТ "Сумихімпром" у 2017 становила 4046 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність 131 особа. Відтак застосувавши 4% норматив створення робочих місць від загальної кількості працюючих (4046 осіб), суди дійшли висновку, що на відповідача законодавцем покладено обов`язок створення 162 робочі місця для осіб з інвалідністю. Отже, 31 місце зайняте працюючими працівниками не забезпечено умовами для працевлаштування інвалідів (162-131=31), а тому відповідач зобов`язаний надати відповідні докази того, що ним подавалась до органів соціального захисту належна інформація про створення 31 робочого місця для працевлаштування інвалідів, однак з незалежних від відповідача причин такі особи не були працевлаштовані центром зайнятості. Такі висновки суди аргументували з посиланням на приписи статей 19 - 20 "Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Судами встановлено, що протягом 2017 року відповідач відповідно до положень абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" повідомляв органи державної служби зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом подачі звітів форми №3-ПН, копії яких наявні в матеріалах справи. Також суди зазначили про те, що відповідач протягом 2017 року додатково подавав інформацію про наявність вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до Зарічної МСЕК, Сумської міжрайонної МСЕК, Обласної МСЕК, Ковпаківської МСЕК, Сумської обласної громадської організації інвалідів України "Поступ", сумської обласної ради первинних організацій Українського фонду "Реабілітація інвалідів".
Встановлення зазначених обставин суди визнали достатніми для відмови в задоволенні позову про сплату 2 445 646, 42 грн адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році, зазначивши при цьому, що обов`язок працевлаштування таких осіб на створене відповідачем робоче місце покладається не на юридичну особу - відповідача, а на центри зайнятості, як один з уповноважених державою органів в системі соціального захисту населення. Судами встановлено, що Сумським міським центром зайнятості було направлено на працевлаштування до відповідача 9 осіб з інвалідністю, з яких тільки 2 погодились на фактичне працевлаштування ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), а інші відмовились.
10. Не погодившись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 та рішення Господарсько суду Сумської області від 14.01.2020 у справі №920/274/18 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Доводи скаржника (позивача у справі)
11. Скаржник, з посиланням на статті 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", доводив, що підприємства, які використовують найману працю, зобов`язані не тільки виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а й забезпечувати їх зайнятість шляхом працевлаштування осіб з інвалідністю або сплачувати адміністративно-господарські санкції за кожне незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю.
11.1. Скаржник зауважив, що судами першої та апеляційної інстанцій не зроблено жодного висновку щодо оцінки доказів за їх сукупністю, а зокрема, про те, що Штатним розписом керівників, спеціалістів, службовців та робітників ПАТ "Сумихімпром" для працевлаштування інвалідів, який введено в дію з 01.01.2017 визначено 168 робочих місць (штатних одиниць) для осіб з інвалідністю без зазначення що такі робочі місця мають ознаки неповної зайнятості. В той час як у звітах за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", з якими відповідач звертався у 2017 році до центру зайнятості, вказано вакансії на 0,5 штатної одиниці від посад діловод, оператор комп`ютерного набору, підсобний робітник, прибиральник службових приміщень з розміром заробітної плати (у тому числі премії, надбавки, інші заохочувальні та компенсаційні виплати) з оплатою праці 1 600 грн, тобто менше від розміру мінімальної заробітної плати затвердженої Законом України "Про державний бюджет на 2017 рік". Зазначене підтверджує невиконання вимог статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" в частині забезпечення соціально-економічних гарантій на працевлаштування особи з інвалідністю з отриманням заробітної плати в розмірі, не менше мінімального, передбаченого законодавством. Такі особливості створених робочих місць не тільки не забезпечують соціально-економічні гарантії на належні умови праці, але й фактично унеможливлюють працевлаштування особи, навіть без особливих потреб за станом здоров`я, оскільки не забезпечують людині отримання мінімальної заробітної плати.
11.2. Скаржник доводив, що неналежне створення відповідачем робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю обґрунтовує застосування щодо нього адміністративно-господарських санкцій, а тому судами неправильно застосовано статті 218, 238 ГК України.
11.3. Щодо вимог про стягнення пені, скаржник аргументував на те, що норми частини четвертої статті 12 Закону про банкрутство (в редакції що застосовується до боржника у цій справі) дають підстави стверджувати, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію та є поточними за своєю правовою природою, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Зобов`язання боржника сплатити пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій виникло після порушення судом провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, тобто пеня, згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, нарахована за період з 16.04.2019 до 16.04.2019 (включно), є поточною заборгованістю і підлягає задоволенню. Скаржник посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 11.06.2012 у справі №21-179а12, відповідно до якої, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Щодо зобов`язань поточних кредиторів, то за цими зобов`язаннями, згідно із загальними правилами, нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).
Доводи відповідача (відзив на касаційну скаргу)
12. Від ПАТ "Сумихімпром" 20.10.2020 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якому відповідач зазначає про те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову є обґрунтованими, прийнятими за належного встановлення обставин та з правильним застосуванням норм матеріального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.
12.1. У відзиві відповідача-скаржника зазначено, що встановлена статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідальність за меншу кількість працюючих осіб з інвалідністю, ніж це передбачено нормативом робочих місць, з урахуванням приписів статей 18, 18-1 цього Закону щодо обов`язку державних органів з працевлаштування інвалідів, та відсутність аналогічного обов`язку в підприємств, установ, організацій, може наступити тільки у разі наявності відмови відповідача у працевлаштуванні особи з інвалідністю у кількості відповідно до встановлених нормативів; відповідач зауважив, що створення робочих місць не супроводжується обов`язком роботодавця щодо пошуку працівників для працевлаштування.
12.2. Відповідач доводив, що в силу приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов`язання, що виникли після введення мораторію, однак, пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховується, за винятком випадків, що можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства; відтак, на думку відповідача, позовні вимоги в частині нарахування йому пені на суму 1 467, 39 грн за прострочення у сплаті на користь позивача спірних адміністративно-господарських санкцій в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів підприємства-відповідача не підлягають задоволенню за їх безпідставністю.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
13. Господарський кодекс України
Частина 1 статті 218 - підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частина 2 статті 218 - учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частина 1 статті 238 - за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Частина 2 статті 238 - види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
14. Кодекс законів про працю України в редакції Закону України №2249-VIII від 19.12.2017
Частина 1 статті 50 - нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Частина 1 статті 51 - скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.
2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.
Частина 2 статті 51 - перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.
Частина 3 статті 51 - крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).
Частина 4 статті 51 - скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю.
Частина 1 статті 56 - за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
15. Закон України "Про зайнятість населення" в редакції Закону України №2249-VIII від 19.12.2017
Частина 3 статті 50 - роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) (абзаци 1, 2 пункту 4 частини 3 цієї статті).
16. Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" в редакції Закону України №2249-VIII від 19.12.2017
Частина 1 статті 1 - особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частина 2 статті 2 - дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.
Частина 1 статті 17 - з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Частина 2 статті 17 - підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Частина 1 статті 18 - забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Частина 3 статті 18 - підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина 1 статті 18-1 - особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.
Частина 3 статті 18-1 - державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Частина 1 статті 19 - для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частина 2 статті 19 - підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частина 3 статті 19 - підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Частина 5 статті 19 - виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Частина 7 статті 19 - порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Частина 9 статті 19 - підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.
Частина 10 статті 19 - керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.