ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 910/7596/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Мамалуя О. О., Студенця В. І.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Квазар"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
у складі судді Паламара П. І.
від 08.07.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Шаптали Є. Ю., Дикунської С. Я., Яковлєва М. Л.
від 02.09.2020
за заявою Акціонерного товариства "Сбербанк"
про вжиття заходів до забезпечення позову
у справі № 910/7596/20
за позовом Акціонерного товариства "Сбербанк"
до 1) Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" м. Київ Мельника Дмитра Сергійовича, 2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, 3) Приватного акціонерного товариства "Кріпта", 4) Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" м. Київ Чуйко Ганни Георгіївни, 5) Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ Микитенко Олени Віталіївни, 6) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чайки Ірини Григорівни, 7) Приватного акціонерного товариства "Квазар", 8) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кампанила", 9) Товариства з обмеженою відповідальністю "Купе СВ", 10) Благодійної організації "Благодійний фонд "Енергія Альтернативи"
про визнання рішення загальних зборів недійсним, протиправними та скасування рішень державного реєстратора, договорів недійсними, припинення права власності
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і вимог заяви про забезпечення позову.
У червні 2020 року Акціонерне товариство "Сбербанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" м. Київ Мельника Дмитра Сергійовича, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, Приватного акціонерного товариства "Кріпта", Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" м. Київ Чуйко Ганни Георгіївни, Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ Микитенко Олени Віталіївни, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чайки Ірини Григорівни, Приватного акціонерного товариства "Квазар", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кампанила", Товариства з обмеженою відповідальністю "Купе СВ", Благодійної організації "Благодійний фонд "Енергія Альтернативи" про:
- визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Квазар", оформлених протоколом позачергових загальних зборів акціонерів від 29.01.2018, в частині зменшення розміру статутного капіталу та передачі частини майна за розподільчим балансом до статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Кріпта";
- визнання недійсним правочину щодо переходу до Приватного акціонерного товариства "Кріпта" права власності на об`єкти нерухомого майна Приватного акціонерного товариства "Квазар", оформленого розподільчим балансом від 29.01.2018, що є додатком № 1 до протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Квазар" від 29.01.2018, а також припинення права власності Приватного акціонерного товариства "Кріпта" на об`єкти нерухомого майна за наведеним у позовній заяві переліком;
- визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування внесених на підставі цих рішень державного реєстратора записів про право власності Приватного акціонерного товариства "Кріпта" на майно;
- визнання недійсними договорів іпотеки, а саме:
від 27.02.2019, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Кріпта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кампаніла",
від 27.02.2019, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Кріпта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Купе СВ",
від 10.01.2020, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Кріпта" та Благодійною організацією "Благодійний Фонд Енергія Альтернативи".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-7, який є боржником позивача за кредитним договором від 29.04.2010 та за судовим рішенням у справі № 910/15888/17 про стягнення заборгованості за цим кредитним договором, що набрало законної сили та знаходиться на виконанні в органі державної виконавчої служби, вчинив дії, направлені на виведення власних майнових активів, зокрема прийняв на позачергових загальних зборах акціонерів спірні рішення про реорганізацію Приватного акціонерного товариства "Квазар" шляхом виділу, затвердження розподільчого балансу, на підставі цих рішень вчинив реєстраційні дії, передав частину свого майна за розподільчим балансом новоствореній юридичній особі: відповідачу-3, який є пов`язаною з відповідачем-7 особою, і ці дії підпадають під ознаки фіктивних правочинів. За твердженням позивача спірні у справі рішення, правочини та реєстраційній дії порушують права та інтереси позивача як кредитора відповідача-7 на задоволення його вимог щодо стягнення з відповідача-7 як боржника заборгованості.
У червні 2020 року разом із зазначеним позовом Акціонерне товариство "Сбербанк" в порядку статей 136-139 Господарського процесуального кодексу України подало до Господарського суду міста Києва заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив:
1) накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, які були передані Приватним акціонерним товариством "Квазар" за розподільчим балансом (серія та номер: б/н, виданий: 29.01.2018), що є додатком № 1 до Протоколу позачергових зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Квазар" б/н від 29.01.2018, до статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Кріпта", а саме: на об`єкти нерухомого майна, зазначені позивачем у заяві про вжиття заходів забезпечення позову.
2) заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо об`єктів нерухомого майна, зазначених позивачем у заяві про вжиття заходів забезпечення позову.
В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на наявність підтверджених доказами фактичних обставин, які вимагають застосування заходів забезпечення позову. Зокрема заявник посилається на недобросовісну поведінку відповідача-7, який вчинив активні дії щодо відчуження власного майна на користь відповідача-3, направлені на ухилення від відповідальності перед позивачем по невиконаному кредитному зобов`язанню. З огляду на ці обставини, на думку позивача, існують обґрунтовані припущення щодо подальшого відчуження спірних активів відповідачем-3 третім особам, що зробить неможливим виконання рішення суду по цій справі у разі задоволення позову. За твердженням заявника заявлені ним заходи до забезпечення позову не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, є розумними, адекватними та обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, є співмірними з правами (інтересами), про захист яких він заявив, ці заходи спрямовані на ефективний захист позивача шляхом фактичного виконання судового рішення.
2. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та оскаржуваної постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.07.2020 у справі № 910/7596/20, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2020, задовольнив заяву Акціонерного товариства "Сбербанк" про забезпечення позову. Наклав арешт на об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності Приватному акціонерному товариству "Кріпта" на підставі розподільчого балансу (серія та номер: б/н, виданий: 29.01.2018), що є додатком № 1 до протоколу позачергових зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Квазар" б/н від 29.01.2018, а саме: на об`єкти нерухомого майна, зазначені позивачем у заяві про вжиття заходів забезпечення позову. Заборонив органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо об`єктів, зазначених позивачем у заяві про вжиття заходів забезпечення позову. Визначив стягувачем за ухвалою суду - Акціонерне товариство "Сбербанк", боржниками - Приватне акціонерне товариство "Квазар", Приватне акціонерне товариство "Кріпта", органи та суб`єкти, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що наведені позивачем у заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини свідчать про можливість подальшого відчуження спірного майна та накладення на нього додаткових обтяжень до вирішення судом спору у цій справі, а зібрані у справі докази в їх сукупності свідчать про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане нерухоме майно та заборони вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією прав на це майно.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі відповідач-7 - Приватне акціонерне товариство "Квазар" просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2020, у задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на абзац 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема статей 86, 136, 137, 236 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема за твердженням скаржника суди попередніх інстанцій
- дійшли помилкового висновку про те, що Приватне акціонерне товариство "Квазар" за кредитним договором № 05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010 має заборгованість перед позивачем у розмірі понад 307 029 450,46 грн, порушили вимоги статей 86 та 236 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів, законності та обґрунтованості судових рішень, оскільки не повністю дослідили обставини, на які відповідач-7 послався як на підставу своїх заперечень та не оцінили докази, подані відповідачем-7 на їх підтвердження, зокрема не перевірили правильність цієї суми заборгованості, зазначеної позивачем у позовній заяві, не взяли до уваги судові рішення у справах № 910/15888/17 (про стягнення заборгованості за зазначеним кредитним договором) та № 910/1802/19 (про визнання зобов`язання за зазначеним кредитним договором припиненим частково у зв`язку з виконанням) та обставини, встановлені судами у цих справах, зокрема обставини щодо обсягу виконання зобов`язань за кредитним договором, залишку заборгованості та забезпечення зобов`язань за кредитним договором заставою, що повністю покриває розмір заборгованості, не врахували, що сама заборгованість не є предметом спору у цій справі;
- порушили статтю 137 Господарського процесуального кодексу України в частині вимог щодо адекватності та співмірності заявлених до застосування заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, не врахували правові висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми процесуального права, викладені у постановах Касаційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19 та від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, відповідно до яких такий захід забезпечення позову як арешт майна або грошових коштів може застосовуватися до позовних вимог з майновою вимогою у спорі про визнання права на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів, не врахували, що позовні вимоги у цій справі є вимогами немайнового характеру, а задоволення заявленої позивачем заяви про вжиття заходів забезпечення позову не спрямоване на забезпечення позову у цій справі, а спрямоване на забезпечення виконання судового рішення у спорі між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Квазар" щодо стягнення кредитної заборгованості, що виходить за межі предмета спору у цій справі;
- порушили частину 2 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, не врахували висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду щодо застосування цієї норми до позовних вимог немайнового характеру, викладений у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, відповідно до якого при вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення позову з вимогами немайнового характеру має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Однак суди не дослідили зазначену підставу, залишили поза увагою, що позивач ніколи не був та не є акціонером Приватного акціонерного товариства "Квазар", у нього відсутні порушені права, з огляду на що вжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, передане Приватному акціонерному товариству "Кріпта" за розподільчим балансом жодним чином не зможе та не змогло забезпечити виконання рішення суду чи ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Крім того скаржник зазначає про те що суд апеляційної інстанції не врахував доводи відповідача-7, не надав їм оцінку та не навів обґрунтованих мотивів їх відхилення, а також при вирішення питання про забезпечення позову зробив висновки, які стосуються суті позовних вимог, що суперечить нормам процесуального права та не відповідає усталеній судовій практиці.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів - без змін. При цьому позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили обставини справи щодо заборгованості відповідача-7 за кредитним договором та правильно не прийняли до уваги доводи скаржника щодо повного забезпечення зобов`язань за кредитним договором заставним майном. За твердженням позивача доводи скаржника про відсутність у нього заборгованості за кредитним договором, яка покривається за рахунок вартості майна, що забезпечує виконання зобов`язань, є безпідставними, оскільки крім суми основного боргу у відповідача існує заборгованості по процентам за користування кредитом та пені за прострочення повернення кредиту та сплати процентів, за рахунок прийнятого у власність нерухомого майна банк здійснив погашення лише частини заборгованості за основним боргом, скаржник не надав доказів в підтвердження актуальної вартості заставного майна, а відповідно до частини 1 статті 572 Цивільного кодексу України банк не зобов`язаний погашати свої вимоги виключно за рахунок заставного майна, а лише має на це переважне право перед іншими кредиторами.
Також позивач у спростування доводів скаржника про немайновий характер позовних вимог у цій справі посилається на те, що ним поряд з вимогами немайнового характеру заявлена майнова вимога про припинення права власності за майно, з огляду на що, за твердженням позивача, доводи скаржника про неможливість застосування у цій справі такого заходу забезпечення позову як арешт не заслуговують на увагу.
Крім того позивач зазначає про те, що посилання скаржника на необґрунтованість позовних вимог та неефективність обраного позивачем способу захисту є предметом дослідження під час розгляду спору по суті та не вирішується під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надали.
Позиція Верховного Суду.
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи та заперечення інших учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Перелік судових рішень, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку, наведений у частині 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, зазначені, зокрема у пункті 3 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України (щодо забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову), після їх перегляду в апеляційному порядку;
3) ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення.
Пункт 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України звужує перелік об`єктів касаційного оскарження порівняно з переліком об`єктів оскарження апеляційного. Тому не всі ухвали суду першої інстанції, які можна оскаржити окремо від рішення суду в апеляційному порядку, можна оскаржити окремо від рішення суду і в касаційному порядку.
Отже пункт 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України поширюється не на всі постанови апеляційного суду, прийняті за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції, що підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, але не можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
У частині 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України серед об`єктів апеляційного оскарження виокремлені ухвали про забезпечення позову (пункт 3) і про відмову у забезпеченні позову (пункт 4). Тобто, за змістом зазначеної норми ухвалою щодо забезпечення позову є ухвала про таке забезпечення, а ухвалою щодо відмови у забезпеченні позову - ухвала про відмову у такому забезпеченні. Аналогічно згідно з пунктом 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційному порядку можливо оскаржити, зокрема, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову, тобто про таке забезпечення, і неможливо оскаржити ухвалу суду апеляційної інстанції щодо відмови у забезпеченні позову, тобто про таку відмову.
Іншими словами, у касаційному порядку можна оскаржити ухвалу суду апеляційної інстанції, яка передбачає вжиття заходів забезпечення позову. Тоді як ухвала, згідно з якою апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, касаційному оскарженню не підлягає.
Отже оскільки на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову після її перегляду в апеляційному порядку за змістом пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України можна подати касаційну скаргу, то і на прийняту за результатами перегляду вказаної ухвали постанову суду апеляційної інстанції, який таку ухвалу залишив без змін, теж можна оскаржити до суду касаційної інстанції.
Як вбачається місцевий господарський суд у цій справі ухвалою від 08.07.2020 задовольнив заяву Акціонерного товариства "Сбербанк" про забезпечення позову та вжив заявлені заявником заходи забезпечення позову. Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.09.2020 залишив без змін ухвалу місцевого господарського суду.
Отже з огляду на вимоги пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційного господарського суду про залишення без змін ухвали місцевого господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову може бути предметом касаційного оскарження.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.