ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 740/5457/18
провадження № 51-1810км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Костюка О. П.,
прокурора Зленка О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Костюка О. П. на вирок Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року у кримінальному провадженні № 12012260180000265 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Курська Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано по обвинуваченню за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 186 КК у зв`язку з недоведеністю вчинення ним цих кримінальних правопорушень.
При перевірці вказаного вироку 18 березня 2020 року Чернігівський апеляційний суд це рішення скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 152 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років; за ч. 2 ст. 153 КК - у виді позбавлення волі на строк 7 років; за ч.2 ст. 186 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим засудженому остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 26 вересня 2008 року приблизно о 04:00 неподалік с. Полянського Курського району Курської області Російської Федерації в салоні автомобіля ВАЗ-21102 н.з. НОМЕР_1 спільно з ОСОБА_2, засудженим вироком Курського районного суду Курської області Російської Федерації від 17 грудня 2012 року за ці дії, із застосуванням фізичного насильства задовольнив статеву пристрасть неприродний способом та зґвалтував неповнолітню ОСОБА_3, після чого із застосуванням насильства відкрито заволодів її майном, завдавши шкоди на суму 29990 рублів, що у перерахунку до офіційного курсу НБУ становило в національній валюті 5855. 84 грн, заподіявши останній тілесних ушкоджень, які не спричинили шкоди здоров`ю.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Костюк О. П. просить скасувати вирок апеляційного суду у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Захисник стверджує, що у доведеність свого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів суд апеляційної інстанції поклав неналежні та недопустимі докази.
Зазначає, що цим судом не надано належної оцінки та не усунуто суперечності між висновками експертиз щодо наявності слідів, які можуть належати засудженому, на предметах вилучених з місця злочину.
На думку захисника, апеляційний суд безпідставно розглянув справу відповідно до положень КПК 1960 року та послався у своєму вироку на показання свідків в матеріалах кримінального провадження, які були надані ними під час досудового розслідування, а також на показання свідків зазначені у вироку Курського районного суду Курської області Російської Федерації від 17 грудня 2012 року і необґрунтовано відмовив стороні захисту в задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_2, порушивши принцип безпосередності дослідження доказів.
Як на підставу скасування вироку апеляційного суду вказує й те, що при його ухваленні цей суд не зарахував ОСОБА_1 у строк покарання термін його перебування під вартою.
З огляду на ці обставини захисник вважає, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 374 та 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК) і підлягає скасуванню.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, просить суд касаційної інстанції залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
У судовому засіданні засуджений та захисник вимоги касаційної скарги підтримали.
Прокурор просив залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а оскаржуваний вирок - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із постановленим судом першої інстанції виправдувальним вироком відносно ОСОБА_1, прокурор та потерпіла подали на нього апеляційні скарги у яких просили апеляційний суд цей вирок скасувати і ухвалити новий вирок, яким засудити його за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 186 КК до позбавлення волі.