Постанова
іменем України
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 464/5164/19
провадження № 51-3701км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисника Бартківа І.Б.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 травня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140070002574, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого - за вироком Личаківського районного суду м. Львова від 5 квітня 2019 року за ч. 1 ст. 190 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Львова, жителя АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, востаннє - за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 11 березня 2010 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вироком Сихівського районного суду м. Львова від 13 лютого 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими та засуджено за ч. 2 ст. 186 КК кожного до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони за попередньою змовою групою осіб повторно 21 вересня 2019 року, близько 23:30, перебуваючи на першому поверсі в під`їзді будинку АДРЕСА_3, нанесли невстановлену досудовим розслідуванням кількість ударів руками в область голови, обличчя потерпілому ОСОБА_3, спричинивши останньому легких тілесних ушкоджень, які не були небезпечними для життя в момент їх заподіяння. Після чого, відкрито заволоділи майном потерпілого та грошовими коштами на загальну суму 1240 грн, після чого зникли з місця вчинення злочину, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
Апеляційний суд ухвалою від 26 травня 2020 року апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_2 залишив без задоволення, апеляційну скаргу захисника Сеньківа А.Р. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнив, вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання змінив, на підставі ст. 75 КК звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК, звільнивши ОСОБА_1 з-під варти в залі суду. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особам засуджених внаслідок м`якості, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає вирок місцевого суду в частині призначення засудженим покарання безпідставним та вказує на те, що з огляду на конкретні обставини справи та дані про осіб засуджених призначене їм покарання не сприятиме їх виправленню та попередженню вчинення нових злочинів. Вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано наявність обтяжуючих покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обставин, а саме рецидив злочину та вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, які за наявності пом`якшуючих покарання обставин свідчать про значну суспільну небезпеку вчиненого засудженими злочину. Зазначає, що суд апеляційної інстанції при залишенні апеляційної скарги прокурора без задоволення, в якій він не погоджувався з призначеним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покаранням, усупереч вимогам ст. 419 КПК не перевірив належним чином усіх наведених у скарзі доводів та обґрунтованих відповідей на них не дав. Крім того, на переконання прокурора, апеляційний суд безпідставно застосував до ОСОБА_1 положення ст. 75 КК та звільнив останнього від відбування покарання з іспитовим строком.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, вважали ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновків судів обох інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 правильності кваліфікації їх дій, у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.
Що стосується доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особам засуджених через м`якість, то вони є необґрунтованими.
Зі змісту скарги вбачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання місцевим судом визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Положеннями ст. 75 КК передбачено, що в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.