Постанова
іменем України
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 236/660/20
провадження № 51-2842км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника прокурора Донецької області Зайця С.В. та засудженої ОСОБА_1 на вирок Донецького апеляційного суду від 12 травня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050420000877, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Богданівки Знам?янського району Кіровоградської області, жительки АДРЕСА_1, такої, що в силу ст. 89 КК не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 4 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено:
- за ч. 1 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
- за ч. 2 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на неї обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона наприкінці листопада 2019 року, у денний час доби (більш точно дату та час встановити не надалось), разом зі своїм знайомим ОСОБА_2, на законних підставах, за запрошенням останнього, перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_2 у доньки ОСОБА_2 - ОСОБА_3, здійснила крадіжку золотого браслету 585 проби масою 2.9 г вартістю 3295,12 грн; золотого кулону у вигляді "серця" 585 проби масою 2 г з камінцем 0.3 г вартістю 2272,50 грн; однієї пари золотих сережок без камінців 585 проби масою 3.1 г вартістю 3 522,37 грн, чим спричинила ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 9 089,99 грн.
Надалі, у перших числах грудня 2019 року, у денний час доби (більш точно дату та час не встановлено) ОСОБА_1, перебуваючи в цьому ж домоволодінні, викрала золотий ланцюжок 585 проби масою 2.12 г вартістю 2 408,85 грн; золотий кулон у вигляді "горошини" 585 проби масою 0,87 г з камінцем масою 0,23 г вартістю 988,53 грн, чим спричинила ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 3 397,38 грн.
Крім того, 28 грудня 2019 року приблизно об 11 годині ОСОБА_1, перебуваючи в цьому ж домоволодінні, викрала золоту сережку 585 проби масою 2.0 г з камінцем масою 0,75 г вартістю 1 365,25 грн; золоту каблучку у вигляді "корони" 585 проби масою 5,44 г вартістю 7 723,80 грн, чим спричинила ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 9 089,05 грн.
Усім викраденим майном ОСОБА_1 розпорядилась на власний розсуд.
Апеляційний суд вироком від 12 травня 2020 року апеляційну скаргу потерпілої задовольнив частково, вказаний вирок місцевого суду скасував у частині призначеного ОСОБА_1 покарання та призначив їй:
- за ч. 1 ст. 185 КК - покарання у виді арешту на строк 6 місяців;
- за ч. 2 ст. 185 КК - покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Строк покарання ухвалено обчислювати з моменту її затримання.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування цих вимог прокурор зазначає, що апеляційний суд, задовольняючи доводи апеляційної скарги потерпілої, не врахував те, що ОСОБА_1 має малолітню дитину та призначив їй покарання за ч. 1 ст. 185 КК у виді арешту на строк 6 місяців, не врахувавши заборони, встановленої ч. 3 ст. 60 КК, щодо неможливості призначення покарання у виді арешту до жінок, які мають дітей до семи років, унаслідок чого неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
У касаційній скарзі засуджена порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо неї та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставах неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість. Вказує на те, що апеляційний суд, скасовуючи призначене їй місцевим судом покарання із застосуванням положень ст. 75 КК, не врахував конкретні обставини справи, тяжкість вчинених нею кримінальних правопорушень, дані про її особу (яка раніше не судима в силу ст. 89 КК, має на утриманні малолітнього сина, не перебуває на обліках у лікарів психіатра і нарколога, за місцем проживання характеризується позитивно), наявність пом`якшуючих покарання обставин (щире каяття, часткове відшкодування матеріальної шкоди потерпілій) та відсутність обставин, що обтяжують покарання, призначив їй остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, яке їй слід відбувати реально, що, на переконання ОСОБА_1, не відповідає тяжкості вчинених нею злочинів та її особі, є явно несправедливим та суворим.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримав касаційну скаргу лише в частині неврахування апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 60 КК при призначенні засудженій покарання за ч. 1 ст. 185 КК, а проти задоволення касаційної скарги засудженої заперечував.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Висновки судів обох інстанцій щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК, за обставин, установлених у вироку місцевого суду, ґрунтуються на доказах, досліджених у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, у тому числі на показаннях засудженої, яка визнала вину у скоєнні інкримінованих їй діянь, і в касаційних скаргах не заперечуються.
Відповідно до ст. 438 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, окрім іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.