Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 686/23484/17
провадження № 61-47750св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Грох Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається
з 1/5 частки житлової квартири
АДРЕСА_1 .
Зазначала, що відповідно до заповіту ОСОБА_5, посвідченого секретарем Виконавчого комітету Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області 07 листопада 2011 року та зареєстрованого в реєстрі за № 67, усе своє майно мати заповіла їй.
Вказувала, що 17 січня 2017 року було заведено спадкову справу
№ 27-2017, відповідно до якої вона є єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 . Проте листом від 16 листопада
2017 року № 2306/02-14 Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину
за заповітом на спадкове майно, а саме на 1/5 частку житлової квартири
АДРЕСА_1 у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на майно.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею як єдиним спадкоємцем право власності на 1/5 частку житлової квартири
АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5
14 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсним заповіту.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що у січні 2017 року йому стало відомо про те, що 01 листопада 2011 року секретарем Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області посвідчено заповіт, який склала його дружина на користь ОСОБА_1 .
Зазначав, що йому не було відомо про те, що за життя дружина склала заповіт на користь дочки.
Вказував, що його дружина хворіла на гіпертонію, а тому не могла скласти такий заповіт лише на ім`я дочки. Зазначав, що секретар Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області не мала повноважень на вчинення нотаріальної дії, оскільки відсутнє рішення сільської ради, яке б надавало секретареві повноваження вчиняти нотаріальні дії. Також у заповіті не зазначено місце його вчинення, відсутні застереження, підпис заповідача вчинений без рукописного зазначення прізвища, ім`я та по батькові, а тому виникає сумнів, що підпис належить ОСОБА_5 .
Вважав, що при складенні заповіту не було волі заповідача -
ОСОБА_5 на складення такого заповіту, оскільки вона ніколи не згадувала про бажання вчинити таке розпорядження майном, тяжко хворіла і часто забувала події, що з нею відбувалися, та що вона робила. Також зазначає, що незалежно від умов заповіту йому належить обов`язкова частка у спадщині.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним заповіт, складений 07 листопада 2011 року та посвідчений секретарем виконавчого комітету Олешинської сільськї ради Хмельницького району суду Хмельницької області на користь ОСОБА_1, та визнати недійсною його відмову від прийняття спадщини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 11 червня 2018 року у складі судді Мороз В. О. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку квартири
АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про визнання заповіту та відмови від прийняття спадщини недійсними відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відсутні правові підстави для визнання спірного заповіту та відмови від спадщини недійсними, тому за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на 1/5 частину квартири, а ОСОБА_2 відмовити у задоволенні його зустрічного позову за відсутністю доказів порушення вимог законодавства при складанні спірних документів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 11 червня 2018 року в частині задоволення позовної заяви
ОСОБА_1 та в частині відмови у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3,
ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недійсним заповіт від 07 листопада 2011 року, вчинений
ОСОБА_5 , посвідчений секретарем виконкому Олешинської сільської ради Басько М. Д., зареєстрований в реєстрі за № 67, відповідно до якого ОСОБА_5 заповіла все своє майно ОСОБА_1 .
В задоволенні решти вимог зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заповіт посвідчено
з порушенням вимог статті 1257 ЦК України, тому цей заповіт підлягає визнанню недійсним. За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/5 частину квартири в порядку спадкування за заповітом не можуть бути задоволені. Висновок суду першої інстанції про необґрунтованість вимог зустрічної позовної заяви в частині визнання недійсною відмови від прийняття спадщини, вчиненої ОСОБА_2 17 січня 2017 року, є законним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 12 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи 756/10183/16-ц (провадження № 61-6108св19) за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заїзжай Катерина Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петченко Юрій Арсентійович, ОСОБА_8, про визнання заповіту нікчемним (недійсним), скасування та виключення зі спадкового реєстру запису про державну реєстрацію заповіту.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2020 року поновлено касаційне провадження у цій справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанціїне враховано практики Європейського Суду з прав людини та принципу "належного врядування", оскільки ОСОБА_5, складаючи заповіт на її користь, вправі була очікувати на належне виконання представником влади своїх обов`язків під час посвідчення заповіту.
Вважає, що скасування заповіту внаслідок допущеної неістотної помилки представником влади буде означати необґрунтоване (свавільне) втручання в права та інтереси як заповідача ОСОБА_5, так і вигодонабувача за заповітом.
Також апеляційним судом не враховано того, що законодавець не встановлює вимоги щодо посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування за місцем реєстрації або проживання заповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина,
до складу якої, входить 1/5 частина квартири
АДРЕСА_1 .
Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області
07 листопада 2011 року, зареєстрованого в реєстрі заповітів за № 67, усе своє майно ОСОБА_5 заповіла своїй дочці ОСОБА_1
17 січня 2017 року заведено спадкову справу щодо спадкового майна. Цього ж дня ОСОБА_2, чоловік ОСОБА_5 та батько
ОСОБА_1 , подав до нотаріуса заяву про відмову від належної йому обов`язкової частки у спадщині. ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
16 листопада 2017 року державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадкове майно, а саме на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1, у зв`язку
з відсутністю правовстановлюючого документа на квартиру.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.