Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 720/1394/19
провадження № 61-8855св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Сімків Євгенія Вікторівна, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 квітня
2020 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Владичана А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 22 вересня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом
з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Вказував на те, що свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі і надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за договором.
У зв`язку з порушеннями ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором станом на 10 травня 2019 року у відповідача утворилася заборгованість у сумі 15 148,70 грн, яка складається із: основна заборгованість - 0,00 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту - 119,76 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом -
0,00 грн, заборгованість за пенею - 10 531,38 грн, пеня за несвоєчасне сплату боргу на суму від 100 грн - 3 300,00 грн, штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 697,56 грн.
Ураховуючи зазначене, АТ КБ "ПриватБанк" просив стягнути
з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 15 148,70 грн.
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто, на час укладення договору кредиту (22 вересня 2010 року) і підписання заяви-анкети він був неповнолітнім. Вказаний кредитний договір було укладено з неповнолітньою фізичною особою, яка мала неповну цивільну дієздатність. Докази щодо надання згоди батьками ОСОБА_1 на укладення цього кредитного договору в АТ КБ "ПриватБанк" відсутні. Вважав, що укладений кредитний договір не відповідає вимогам частини другої статті 203 ЦК України, а тому повинен бути визнаний судом недійсним.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним кредитний договір від 22 вересня 2010 року, укладений між ним та АТ КБ "ПриватБанк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області
від 17 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Зустрічний позов задоволено.
Визнано недійсним кредитний договір від 22 вересня 2010 року, укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час укладання спірного кредитного договору ОСОБА_1 був неповнолітнім, а тому вказаний правочин є недійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 23 квітня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2019 року скасовано.
Позов АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором від 22 вересня 2010 року у розмірі 119,76 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, щобанк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при укладенні договору
з ОСОБА_1 АТ КБ "ПриватБанк" дотримався вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", та повідомив споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умов, які вважав узгодженими банк, тому з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню лише заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 119,76 грн. Наявнівсть вказаної заборгованості ОСОБА_1 не спростував.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сімків Є. В., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 12 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що на час підписання анкети-заяви на видачу кредиту ОСОБА_1 був неповнолітнім.
Підставою касаційного оскарження судового рішення зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19).
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 вересня 2010 року між ПАТ "ПриватБанк", правонаступником якого
є АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви (а.с. 10).
Відповідно до умов вказаного договору 31 березня 2014 року ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт в розмірі 2 000,00 грн на картковий рахунок. Строк дії кредитної картки до лютого 2018 року.
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 10 травня 2019 року банком нарахована заборгованість у сумі 15 148,70 грн, яка складається із: основної заборгованості - 0,00 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту - 119,76 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 0,00 грн, заборгованості за пенею - 10 531,38 грн, пені за несвоєчасне сплату боргу на суму
від 100 грн - 3 300,00 грн, штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн, штрафу (процентна складова) - 697,56 грн (а.с. 7-9).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Сімків Є. В., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини
і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та
вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір,