Постанова
Іменем України
16 листопада 2020 року
місто Київ
справа № 334/8949/16
провадження № 61-3366св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 липня 2018 року у складі судді Добрєва М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 січня 2019 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду суді із позовом, у якому просив суд визнати недостовірною інформацію, розповсюджену відповідачами у листах від 02 червня 15 року № 03/06 та від 12 червня 2015 року № 03/12, такого змісту: у листі від 02 червня 15 року № 03/06 - "призначення іншого керівника в особі ОСОБА_1 приведе до погіршення соціально-економічних показників, психологічного клімату в колективі, бо його не приймає, як першого керівника, близько 70 % трудового колективу", "його призначення на посаду генерального директора нашого підприємства неминуче приведе до зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту", "повідомляємо Міністерство економічного розвитку та торгівлі (як роботодавця), Запорізьку обласну державну адміністрацію, Запорізьку міську раду та Національну службу посередництва та примирення про виникнення колективного трудового спору. Поряд із цим організаційний комітет, як представник трудового колективу, вийшов з пропозицією до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України утворити примирну комісію у кількості 6 чол. (по 3 чол. з кожної сторони) з метою вироблення рішення, що може задовольнити сторони трудового спору (конфлікту)"; у листі від 12 червня 15 року № 03/12: "звертається до Вас зі скаргою трудовий колектив Державного підприємства "Запорізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (далі - ДП "Запоріжжястандартметрологія") щодо формального проведення конкурсу на заміщення вакантної посади генерального директора підприємства", "Колектив був просто обурений! Бо ми добре знаємо ОСОБА_1 . Він - колишній наш працівник, пропрацював з нами 15 років та зарекомендував себе з негативної сторони", " ОСОБА_1 зовсім не має успішного управлінського досвіду. Випробувальний центр, яким він керував останні 5 років, з прибуткового став збитковим. Він не зміг утримати існуючих клієнтів і не шукав нових, не міг налагоджувати ділові зв`язки. Коли ОСОБА_1 генеральний директор на оперативних нарадах став вказувати на недоліки, то ОСОБА_1 написав заяву про звільнення безпосередньо перед проведенням акредитації НААУ його підрозділу. Він всім казав, що без нього підприємство акредитацію не пройде".
Позивач просив протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, спростувати поширену інформацію у такий самий спосіб, як вона була поширена, а саме направити листа до Прем`єр-міністра України та голови Запорізької обласної державної адміністрації зі спростуванням викладеної у листах недостовірної інформації. Просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дій відповідачів, у розмірі 90 000, 00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 929, 21 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідачі позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 09 січня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що у своїх листах відповідачі реалізували своє право на звернення. Зі змісту листів випливає, що відповідачі звернулися до Запорізької обласної державної адміністрації та Прем`єр-міністра України як до компетентних органів та висловлюють свою незгоду з результатами проведеного конкурсу на заміщення посади державного службовця, посилаючись на особу переможця ОСОБА_1 . Крім того, висловлене у листах є оціночними судженнями, оскільки відображала думку її авторів щодо професійних здібностей позивача.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у лютому 2019 року, ОСОБА_1 просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що суди неналежним чином застосували норми матеріального права, не врахували, що інформація, поширена відповідачами, не є оціночними судженнями, а тому суди дійшли необґрунтованих висновків про наявність підстав для відмови у позові. Також суди дійшли необґрунтованих висновків щодо того, що зазначені листи є способом реалізації свого права на звернення, а тому позов не підлягав задоволенню.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що до Запорізької обласної державної адміністрації та Прем`єр-міністра України було направлено листи від 02 червня 2015 року № 03/06 та від 12 червня 2015 року № 03/12 відповідно, за підписом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
У листі від 02 червня 15 року № 03/06 зазначено таке: "Призначення іншого керівника в особі ОСОБА_1 приведе до погіршення соціально-економічних показників, психологічного клімату в колективі, бо його не приймає, як першого керівника, близько 70 % трудового колективу", "його призначення на посаду генерального директора нашого підприємства неминуче приведе до зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту", "повідомляємо Міністерство економічного розвитку та торгівлі
(як роботодавця), Запорізьку обласну державну адміністрацію, Запорізьку міську раду та Національну службу посередництва та примирення про виникнення колективного трудового спору. Поряд із цим організаційний комітет, як представник трудового колективу, вийшов з пропозицією до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України утворити примирну комісію у кількості 6 чол. (по 3 чол. з кожної сторони) з метою вироблення рішення, що може задовольнити сторони трудового спору (конфлікту)".
У листі від 12 червня 15 року № 03/12 зазначено таке: "Звертається до Вас зі скаргою трудовий колектив ДП "Запоріжжястандартметрологія" щодо формального проведення конкурсу на заміщення вакантної посади генерального директора підприємства", "Колектив був просто обурений! Бо ми добре знаємо ОСОБА_1 . Він - колишній наш працівник, пропрацював з нами 15 років та зарекомендував себе з негативної сторони", " ОСОБА_1 зовсім не має успішного управлінського досвіду. Випробувальний центр, яким він керував останні 5 років, з прибуткового став збитковим. Він не зміг утримати існуючих клієнтів і не шукав нових, не міг налагоджувати ділові зв`язки. Коли ОСОБА_1 генеральний директор на оперативних нарадах став вказувати на недоліки, то ОСОБА_1 написав заяву про звільнення безпосередньо перед проведенням акредитації НААУ його підрозділу. Він всім казав, що без нього підприємство акредитацію не пройде".
Зі змісту листів випливає, що особи, які їх підписали, є членами трудового колективу ДП "Запоріжжястандартметрологія". Суду не надано доказів офіційного делегування цим особам повноважень трудового колективу.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Водночас відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.