Постанова
Іменем України
16 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 766/15930/17
провадження № 61-22776св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В.О. (суддя-доповідач), Жданової В.С., Ігнатенка В.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", Публічне акціонерне товариство "Кристалбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 липня 2019 року у складі судді Рибака М.А. та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Заришняк Г.М., Мараєвої Н.Є., Рубан С.М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" (далі - ПАТ "Кристалбанк") про визнання частини правочину недійсним.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 31 березня 2008 року між ним та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" був укладений кредитний договір № 010/04-02/2126, за умовами якого він отримав споживчий кредит для ремонту належного йому нерухомого майна.
У серпні 2017 року йому стало відомо, що між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Кристалбанк" був укладений договір факторингу, згідно якого право вимоги за кредитним договором № 010/04-02/2126 від 31 березня 2008 року перейшло до ПАТ "Кристалбанк".
Посилаючись на те, що договір факторингу суперечить Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг, за умовами якої право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, не може бути відступлене, в разі придбання цих товарів в першу чергу для особистого, сімейного або домашнього використання фізичними особами, крім того відповідачами порушено вимоги пункту 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг" № 231 від 03 квітня 2009 року, ОСОБА_1 просив визнати укладений 24 травня 2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Кристалбанк" договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) недійсним в частині, якою відступлені права вимоги до нього за кредитним договором № 010/04-02/2126 від 31 березня 2008 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не обґрунтував в чому полягає порушення його права укладенням договору факторингу між відповідачами. Підстави, передбаченні статтями 203, 2015 ЦК України для визнання зазначеного договору недійсним, відсутні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 липня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправомірно не застосували положення пункту 2 статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг, згідно яких зобов`язання позивача за кредитним договором не можуть бути предметом договору факторингу, унаслідок чого дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та доводи інших учасників справи
У поданому 06 квітня 2020 року відзиві ПАТ "Кристалбанк" просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що укладений між відповідачами договір факторингу регламентується нормами ЦК України, якими не встановлено обмежень щодо особи боржника, у тому числі боржника фізичної особи, право вимоги до якої відступається. На підставі договору факторингу відбувається лише заміна стягувача, що жодним чином не впливає на права та обов`язки боржника, не порушує його прав або інтересів, не змінює його правового статусу та розміру зобов`язань.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що 31 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 010/04-02/2126.
24 травня 2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (клієнт) та ПАТ "Кристалбанк" (фактор) було укладено договір факторингу, за умовами якого фактор зобов`язався передати (сплатити) клієнту загальну суму фінансування, а клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, вказані в реєстрі кредитних операцій до відступлення, зокрема право вимоги за кредитним договором № 010/04-02/2126 від 31 березня 2008 року, що підтверджується витягом з реєстру відступлення прав вимоги від 24 травня 2017 року.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі5.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).