Постанова
Іменем України
16 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 145/336/18
провадження № 61-8746св20
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Василівська сільська рада Тиврівського району Вінницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 травня 2020 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем, факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько ОСОБА_3, який був зареєстрований по АДРЕСА_1, проте до дня смерті фактично проживав у її сім`ї по АДРЕСА_2 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельну ділянку № НОМЕР_1, кадастровий номер 0524580800:01:005:0263, площею 3, 2548 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.
За життя ОСОБА_3 склав заповіт на користь її доньки, відповідача у справі ОСОБА_2 . Натомість остання спадщину у встановленому законом порядку не прийняла, оскільки із спадкоємцем на час смерті не проживала, заяву про прийняття спадщини у визначений законом шестимісячний строк не подавала.
З метою оформлення своїх спадкових прав, вона звернулася до нотаріальної контори, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено через не підтвердження родинних відносин зі спадкодавцем та факту постійного проживання з ним на час відкриття спадщини, а також у зв`язку з наявністю заповіту, складеного на ім`я ОСОБА_2, яка від спадщини не відмовлялася.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 був її дядьком та на день смерті постійно проживав з нею по АДРЕСА_2, визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1, кадастровий номер 0524580800:01:005:0263, площею 3, 2548 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року у складі судді Ратушняка І. О. позов задоволено. Встановлено факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Василівка Тиврівського районного суду Вінницької області ОСОБА_3 був дядьком ОСОБА_1 . Встановлено факт, що ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Василівка Тиврівського районного суду Вінницької області, постійно проживала разом з ним по АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Василівка Тиврівського районного суду Вінницької області, право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1, кадастровий номер 0524580800:01:005:0263, площею 3, 2548 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є її дядьком, який з 2000 року по день своєї смерті проживав з нею за однією адресою. Інші спадкоємці відсутні, а відповідач ОСОБА_2, на користь якої за життя спадкодавцем складено заповіт, більше десяти років проживає у місті Москві Російської Федерації, на час відкриття спадщини із спадкодавцем постійно не проживала і з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталася, а відтак вважається такою, що спадщину не прийняла, тому наявні всі правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану в інтересах ОСОБА_2, задоволено частково. Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом скасовано, у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю доказів на підтвердження факту проживання позивача зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У червні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в сили рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції прийняв до свого провадження та розглянув апеляційну скаргу, яка подана особою, яка не мала повноважень на її підписання та подачу, а саме: адвокат Кургаєв Д. П., як представник відповідача ОСОБА_2, не мав повноважень на підписання та подачу апеляційної скарги від її імені. Апеляційний суд не врахував того, що позивач є родичкою другого ступеню споріднення - племінницею спадкодавця, та має право на спадщину як спадкоємиця п`ятої черги спадкування за законом. Крім того, судом апеляційної інстанції були порушені правила прийняття та оцінки наданих апелянтом нових доказів, а саме довідки щодо реєстрації та проживання відповідача зі спадкодавцем за однією адресою та виписки з погосподарської книги, які не були подані до суду першої інстанції та суперечать іншим наявним у матеріалах справи доказам.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку № НОМЕР_1, кадастровий номер 0524580800:01:005:0263, площею 3,2548 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.
За життя, ОСОБА_3 склав заповіт, який було посвідчено секретарем Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області 17 березня 2000 року, відповідно до якого усе своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося та все, що йому належатиме на день смерті і на що матиме право заповів ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки виконавчого комітету Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області № 489 від 16 жовтня 2017 року ОСОБА_3 був зареєстрований по АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою виконавчого комітету Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області № 160 від 27 квітня 2017 року позивач постійно проживала зі своїм дядьком ОСОБА_3 до дня його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1, по АДРЕСА_2 .
У поданій в квітні 2018 року до суду заяві виконавчий комітет Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області зазначив, що не визнає позов ОСОБА_1 в частині вимог про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 за життя розпорядився належним йому майном і склав заповіт на користь ОСОБА_2, яка від прийняття спадщини не відмовлялася.
Разом з тим, відповідно до довідок комітету Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 20 лютого 2020 року № 54, складеної на підставі записів в погосподарських книгах, та № 55 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1, був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1, у даному будинку на день смерті ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована ОСОБА_2, яка здійснювала догляд за ним та вела спільне господарство з 1996 року, а також займалась похованням ОСОБА_3 . Зі слів ОСОБА_5, ОСОБА_6 та односельчан ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2 з 2011 року по теперішній час перебуває за межами України.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.