Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 200/11630/19
провадження № 61-19791 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська;
третя особа - Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року у складі судді Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 08 травня 2019 року він звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди (справа № 200/7040/19) та суддею цього суду постановлено ухвалу від 13 травня 2019 року, якою його позовну заяву залишено без руху.
Вказував, що копію ухвали районного суду від 13 травня 2019 року у встановленому законом порядку та строк йому надіслано не було, а ухвалою судді від 19 червня 2019 року його позовна заява була повернута, однак, у встановленому законом порядку та строк вказана ухвала також не була йому надіслана. Вказані обставини були підтвердженні під час апеляційного перегляду ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2019 року.
Зазначав, що вказаною неправомірною бездіяльністю відповідача йому завдано моральну шкоду, оскільки він змушений був витрачати додатковий час на захист своїх прав, нести додаткові витрати для поновлення своїх порушених прав, що призвело до душевних страждань.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд відшкодувати йому моральну шкоду, завдану бездіяльністю апарату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку відповідача грошових коштів у розмірі, визначеному судом на свій розсуд, відповідно до вимог частини третьої статті 23 ЦК України, з урахуванням вимог розумності та справедливості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року у складі судді Антонюка О. А., відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції посилався на те, що зі змісту позовних вимог убачається, що позивач просить відшкодувати завдану йому відповідачем моральну шкоду у зв`язку зі вчиненням (невчиненням) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, тобто шкоду, завдану під час здійснення правосуддя судом.
Разом з тим, у постановах Великої Палати Верховного Суду (пункти 78-80 постанови від 08 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц; пункти 61-65 постанови від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц), викладено висновки, відповідно до яких суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Крім того, положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом. У зв`язку із викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.
Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц дійшла висновку про те, що у разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Посилаючись на вказані висновки Верховного Суду, ураховуючи вимоги статей 62, 126 і 129 Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі визнано неподаною та повернуто апелянту.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявником не виконано вимоги ухвали Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, не усунуто вказаний в ній недолік, що є підставою для повернення апеляційної скарги відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 357 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення й направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу 200/11630/19 із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не мав права вимагати в нього подання нової апеляційної скарги з підстав незазначення ним реєстраційного номера облікової картки платника податків або номера та серії паспорта, оскільки така інформація є його персональними даними, згоди на розповсюдження яких він на давав. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року залишено без руху і надано йому десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд встановив, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року подана з порушенням вимог статті 356 ЦПК України (заявник не зазначив ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за його наявності) або номер і серію паспорта та номери засобів зв`язку та електронної пошти, за наявності).
Копію ухвали Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року ОСОБА_1 отримав 17 вересня 2019 року (а. с. 29).
На виконання вимог вказаної ухвали суду апеляційної інстанції 26 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді-доповідача по справі та зазначив, що інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер і серія паспорта є конфіденційною (а. с. 30).
У зв`язку з неусуненням недоліків у встановлений строк, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі визнано неподаною та повернуто апелянту.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.