Постанова
Іменем України
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 759/16713/18
провадження № 61-1499св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 03 червня 2019 року в складі судді Петренко Н. О.та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що зі статті під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 "", яка опублікована на веб-сторінці https :// ukranews . com в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_3 о 14 год. 14 хв. позивачу стало відомо про статтю під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", яка опублікована на веб-сайті
https :// ain . ua ІНФОРМАЦІЯ_11 о 12 год. 00 хв. В статті, розміщеної на веб-сайті https://ain.ua містилися посилання на слова та коментарі відповідача, а також на його публікації на особистій сторінці в мережі Facebook.
Зазначав, що інформація, що міститься в публікації ОСОБА_2, розміщеної на особистій сторінці відповідача в мережі ІНФОРМАЦІЯ_7 має негативний характер, дискредитує позивача як законослухняного громадянина, успішного підприємця, порушує його права на повагу до його гідності, гідності та ділової репутації.
Вважав недостовірною та такою, що порушує немайнові права позивача, також інформацію, що міститься в публікації ОСОБА_2, розміщеної на особистій сторінці останнього в мережі ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Звертав увагу на те, що як статті, опубліковані на веб-сторінці https :// ukranews . com та на веб-сайті https :// ain . ua , так і публікації відповідача розміщені на особистій сторінці останнього в мережі Facebook, що містять недостовірну та негативну інформацію щодо позивача, мають безліч переглядів, поширень та коментарів, що призвело до повідомлення невизначеного кола осіб.
Поширена інформація беззаперечно має негативний характер, дискредитує позивача та порушує його права, закріплені в Конституції України та Цивільному кодексі України (далі - ЦК України).
Посилаючись на наведене, позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові
права на повагу до його гідності та честі, недоторканості його ділової репутації,
наступну інформацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 на
сторінці в мережі Facebook, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 : "...кримінальної справи проти засновника білетної агенції Karabas ОСОБА_1 та його поплічника ОСОБА_4 "; "Підсудних звинувачують у тому, що 14 листопада 2016 року прямо в офісі агенції Karabasвони жорстоко мене побили та вимагали гроші, мій автомобіль, а також автомобіль дружини"; " ОСОБА_5 був винен мені певну суму відсотків від прибутку з обороту Karabas за роботу і просування сайту в інтернеті, але, як виявилось, виконувати свої зобов`язання він не збирався"; "Натомість ОСОБА_6 ... і покликав на допомогу бандитів-тітушок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 "; "Прямо в кабінеті вони жорстоко мене побили та залякали, а наступного дня поїхали до сервісного центру МВС переоформляти машину. Там їх і затримали на гарячому поліцейські"; "...саме ОСОБА_5 запросив тітушок до себе в офіс і особисто керував їхніми діями"; "Хоча ОСОБА_5 і впевнений у своїй безкарності...".
Крім того, позивач, просив визнати недостовірною та такою, що
порушує його особисті немайнові права на повагу до його гідності та честі, недоторканості його ділової репутації, наступну інформацію, що міститься
в публікації ОСОБА_2, розміщену остатнім ІНФОРМАЦІЯ_8
на своїй особистій сторінці в мережі Facebook, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_12 : "... ОСОБА_9, который напал на меня с компанией титушек и силой пытался отобрать мое имущество"; " ОСОБА_10 (... тітушка ОСОБА_5 )"; "Фактичний власник всім відомого сервісу Karabas виявився злодієм, якого підозрюють у рекеті";
"Натомість, він вирішив врегулювати фінансові питання за допомогою методів бандитів з 90-х"; "Поліція затримала зловмисників на гарячому наступного дня
15 листопада 2016 року у сервісному центрі МВС, куди вони під загрозою подальшої фізичної розправи, привезли ОСОБА_2 для переоформлення документів на машини."; "...статті ОСОБА_1 та його поплічникам були змінені..."; " ...знущання над ОСОБА_11 не є поодиноким випадком бандитизму у кар`єрі ОСОБА_12 "; "Як бачимо, це людина небезпечна для суспільства та свято вірить у свою безкарність."; "Тільки суспільний резонанс та розголос не дадуть злочинцям уникнути правосуддя." Зобов`язати ОСОБА_2 спростувати вищевказану інформацію, як недостовірну та таку, що порушує особисті немайнові права
ОСОБА_1 на повагу до його гідності та честі, недоторканості його ділової репутації, поширену відповідачем у публікаціях в мережі Facebook, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_12 та за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9, шляхом розміщення резолютивної частини судового рішення у справі на особистій сторінці відповідача в мережі Facebook.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення відповідачем його особистих немайнових прав. Відповідач у своїх публікаціях, розміщених на особистій сторінці в мережі Facebook не вдавався до образливих, брутальних або нестриманих висловлювань, а висловлював думки та міркування щодо розгляду кримінального провадження у Шевченківському районному суді м. Києва, тобто висловлював лише оціночні судження.
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що з аналізу всього змісту поширеної на сторінці відповідача у загальнодоступній соціальній мережі Facebook інформації, вбачається, що позивач просить спростувати вирвані з контексту публікацій тези, однак окремі вислови, без врахування семантики загального контексту, поширеної на сторінці інформації, тягне спотворення всього тексту, в якому ОСОБА_2 викладена власна думка, бачення, переконання та критична оцінка зазначеним подіям та діям позивача в сукупності.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2019 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, проте зазначив, що суд першої інстанції не в достатній мірі мотивував ухвалене рішення, не надав окремо кожному із висловлювань, які просив спростувати позивач, а також усім у їх взаємозв`язку, належної правової оцінки. Не встановив, чи наведені в інформації обставини існували взагалі, не проаналізував, чи можливо перевірити їх на предмет відповідності дійсності та чи є вони фактичним твердженням. Посилаючись на наведене, колегія судді апеляційного суду зробила висновок, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови апеляційного суду.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанову апеляційного суду не можна вважати законними та обґрунтованими, оскільки суди дійшли помилкового висновку про те, що поширена відповідачем інформаціє не є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача.
Представник позивача вважає помилковими висновки апеляційного про те, що інформація, яку просить спростувати позивач є лише думками та міркуваннями відповідача, з огляду на таке.
Інформація "...кримінальної справи проти засновника білетної агенції Karabas ОСОБА_1 та його поплічника ОСОБА_4 ", на думку апеляційного суду, є виокремленим висловом із тези про факт розгляду судом кримінальної справи за участю як позивача, так і відповідача, тобто, ця інформація відповідає дійсності. Разом з тим, кримінальне провадження в якому ОСОБА_1 був підозрюваний чи обвинувачений в кримінальному правопорушенні в співучасті з іншими особами, відсутнє. Тобто, ця інформація є недостовірною та такою, що порушує честь та гідність позивача, негативно впливає на його ділову репутацію.
Інформація: "Підсудних звинувачують у тому, що 14 листопада 2016 року прямо в офісі агенції Karabas вони жорстоко мене побили та вимагали гроші, мій автомобіль, а також автомобіль дружини", на думку заявника, порушує принцип невинуватості, оскільки вирок суду щодо викладених вище подій відсутній.
Стверджує, що інформація: " ОСОБА_5 був винен мені певну суму відсотків від прибутку з обороту Karabas за роботу і просування сайту в інтернеті, але, як виявилось, виконувати свої зобов`язання він не збирався" є недостовірною, оскільки
ОСОБА_1 не має невиконаних зобов`язань перед ОСОБА_2, отже така інформація підлягає спростуванню.
Звертає увагу на те, що інформацію: "Натомість ОСОБА_6 ... і покликав на допомогу бандитів-тітушок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ", не містить будь-який припущень чи є просто думкою відповідача, а є саме твердженням. Проте, ця інформація не відповідає дійсності, заперечується позивачем та не доведена відповідачем належними доказами.
Вказує, що інформація "Прямо в кабінеті вони жорстоко мене побили та залякали, а наступного дня поїхали до сервісного центру МВС переоформляти машину. Там їх і затримали на гарячому поліцейські" є також недостовірною, оскілки ОСОБА_1 не має жодного відношення до завдання відповідачу тілесних ушкоджень. При цьому позивача затримано в управлінні поліції та не разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_14, як стверджує відповідач в своїх публікаціях.
На думку представника позивача, інформація: "саме ОСОБА_5 запросив тітушок до себе в офіс і особисто керував їхніми діями" є також не достовірною, оскільки позивач таких дій не вчиняв.
Поширена відповідачем інформація: " ...знущання над ОСОБА_11 не є поодиноким випадком бандитизму у кар`єрі ОСОБА_12 ", як стверджує представник позивача, є також недостовірною, оскільки позивач ніколи не був обвинувачений у вчиненні злочину, передбаченому статтею 257 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Також заявник наводить факти на спростування інформації, поширеної відповідачем щодо позивача, яку вважає твердженням ОСОБА_2, та яка була помилково кваліфікована судами як оціночне судження останнього.
Зазначає, що вимоги позивача про визнання недійсною та спростування інформації, яка поширена відповідачем у публікаціях на його персональній сторінці в мережі Facebook шляхом зобов`язання останнього розмістити резолютивну частину судового рішення, є обґрунтованими, спрямованими на реальний захист прав та інтересів позивача та повністю узгоджуються з вимогами ЦК України.
У лютому 2020 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника позивача, в якому зазначає про безпідставність її доводів та правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.
Стверджує, що ним у соціальній мережі Facebook виражена його власна думка, на яку він має право відповідно до Конституції України.
Зазначає, що вирвані позивачем фрази з контексту спірних публікацій є не більше ніж оціночним судженням, власною думкою та коментарями, на які він має право.
Вважає, що з тексту публікацій, інформація з яких оспорюється позивачем, вбачається лише повідомлення про проведення судового засідання, в якому відповідач є потерпілим, про звинувачення підсудних, власну думку щодо виконання
ОСОБА_1 своїх зобов`язань, власні переконання щодо можливості дій інших фігурантів справи. Тобто, він наводить лише коментарі до обставин справи та власну думку за результатами розгляду кримінальної справи, висловлює свою особисту позицію щодо незгоди з рішенням суду та прокурора, аналізує ситуацію, на що має право.
Також зазначає, що всі судові рішення є відкритими та оприлюднюються в електронній формі, а тому відсутні підстави для розміщення резолютивної частини рішення на особистій стронції відповідача в мережі Facebook.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону
№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин, розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції, чинній на час її подання, тобто
до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 відповідач ОСОБА_2 на особистій сторінці в мережі Fасеbоок опублікував інформацію щодо розгляду Шеченківським районним судом м. Києва кримінальної справи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , в якій відповідач є потерпілим.