Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 370/2309/18
провадження № 61-12793св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Усика Г. І. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
треті особи (за зустрічним позовом): приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу Київської області Корнієвська Наталія Валеріївна, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2019 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності на житловий будинок шляхом виселення.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (1/2 частини - на підставі договору дарування від 14 серпня 2004 року, укладеного між нею та її матір`ю ОСОБА_3 ; іншої 1/2 частини - на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2017 року, укладеного між нею (в її інтересах діяла представник ОСОБА_4 ) та ОСОБА_5 (у інтересах якого діяла представник ОСОБА_3 )).
У Ѕ частині будинку, що належала колишньому власнику ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає його дружина ОСОБА_2, яка добровільно відмовляється звільнити житлове приміщення.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1 .
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу Київської області Корнієвська Н. В., ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини житлового будинку.
Зустрічні позовні вимоги мотивувала тим, що вона та ОСОБА_5 тривалий час проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в спірному будинку, 1/2 частина якого з 1986 року належала її чоловікові на праві власності в порядку спадкування після смерті бабусі. 23 вересня 2017 року між ними зареєстровано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, який був інвалідом першої групи, помер.
Після смерті чоловіка вона звернулася до Макарівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де їй стало відомо про те, що
19 жовтня 2017 року між ОСОБА_5 (як продавцем), у інтересах якого на підставі довіреності від 06 червня 2015 року діяла ОСОБА_3, та ОСОБА_1 (як покупцем), у інтересах якої діяла ОСОБА_4, укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини спірного будинку.
Згоди на відчуження частини будинку вона, як дружина ОСОБА_5, не надавала, коштів від продажу житла подружжя не отримало. За життя
ОСОБА_5 , будучи інвалідом І групи, не мав волевиявлення на відчуження єдиного житла, у якому він проживав разом із сім`єю.
Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_3 діяла недобросовісно з метою отримання власної вигоди, уклавши договір купівлі-продажу зі своєю донькою ОСОБА_1, інтереси якої представляла її тітка ОСОБА_4 (рідна сестра ОСОБА_3 ).
Посилаючись на те, що оспорюваний правочин укладений за відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_5 та за зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (стаття 232 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ОСОБА_2 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу частини будинку АДРЕСА_1, укладений 19 жовтня 2017 року між ОСОБА_5, від імені якого діяла представник за довіреністю ОСОБА_3, та ОСОБА_1, від імені якої діяла представник за довіреністю ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 21 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу частини будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, посвідчений 15 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Корнієвською Н. В., зареєстрований у реєстрі за №1333.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Визнаючи недійсним договір купівлі-продажу будинку від 19 жовтня 2017 року на підставі статей 203, 215, 232, 238 ЦК України, суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваний правочин укладений за відсутності вільного волевиявлення власника спірного майна ОСОБА_5 та за зловмисною домовленістю представників сторін договору. Зокрема ОСОБА_3 достовірно було відомо, що ОСОБА_5 є інвалідом І групи і належна йому частина житлового будинку є його єдиним житлом. Незважаючи це, вона уклала договір купівлі-продажу задля власної вигоди (її донька набула у власність увесь будинок) усупереч інтересам довірителя, усвідомлюючи настання негативних наслідків для нього та членів його сім`ї. Довіреність, видана 06 червня 2015 року ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_3, визначає повноваження представника на оформлення прав на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 та розпорядження вказаним майном, а не будь-яким іншим майном довірителя.
ОСОБА_5 не мав наміру відчужувати житло, оскільки не передавав оригіналів правовстановлюючих документів повіреній особі (договір купівлі-продажу укладений на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом (1/2 частину житлового будинку), виданий 15 березня 1986 року державним нотаріусом Макарівської державної нотаріальної контори, зареєстрований за реєстровим номером 539).
У зв`язку доведеністю позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу будинку від 19 жовтня 2017 року недійсним на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 , суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_2 із зазначеного житлового будинку за необґрунтованістю.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 лютого 2019 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Виселено ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення мотивоване тим, що довіреністю від 06 червня 2015 року ОСОБА_5 уповноважив представника ОСОБА_3 на відчуження належного йому нерухомого майна (його частки, часток) без указівки на те, що таке відчуження стосується лише спадкового майна після смерті його матері ОСОБА_6, а томувисновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 не уповноважував ОСОБА_3 на продаж належної йому частки у спірному будинку, суперечать обставинам справи та змісту довіреності.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що укладення договору між особами, які є близькими родичами між собою, не свідчить про зловмисну домовленість представників однієї сторони з другою стороною, оскільки законом не передбачено заборони щодо вчинення правочинів між родичами чи подружжям.
Апеляційний суд визнав таким, що грунтується на припущеннях висновок суду першої інстанції про те, оспорюваний правочин укладений за відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_5 з огляду на те, що він не надав представнику ОСОБА_3 оригінал правовстановлюючого документу, оскільки відчуження нерухомого майна на підставі дубліката правовстановлюючого документа законом не заборонено, і ця обставина сама по собі не може свідчити про відсутність волевиявлення власника майна на його відчуження, чи про зловмисну домовленість представників сторін, які уклали оспорюваний правочин.
Задовольняючи позовні вимоги первісного позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності на житло, апеляційний вважав їх обгрунтованими, оскільки ОСОБА_2 проживає у спірному будинку усупереч волі нового власника ОСОБА_1, що відповідно до статей 319, 321, 383, 391 ЦК України є підставою для її виселення.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, у якій вона просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2019 року та залишити в силі рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 лютого 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що відмовляючи у задоволенні її позову, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема, що вона та ОСОБА_5 з 2003 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, разом здійснювали капітальний ремонт житлового будинку. 23 вересня 2017 року вони зареєстровали шлюб і її чоловік не мав наміру відчужувати належну йому частку у житловому будинку, оскільки іншого житла у них не було. Грошові кошти від продажу своєї частки у будинку, у розмірі 157 000,00 грн, ОСОБА_5 не отримував і ОСОБА_1 не надала допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин. 02 грудня 2016 року ОСОБА_5 переніс інсульт,
ОСОБА_3 усупереч його волі отримала дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом, а 19 жовтня 2017 року ОСОБА_3, діючи в інтересах своєї доньки ОСОБА_1, уклала оспорюваний договір всупереч інтересам
ОСОБА_5 , позбавивши його єдиного житла. Посилання ОСОБА_1 на те, що вона не виселяла ОСОБА_5 та надала йому можливість користуватися спірною частиною будинку, додатково підтверджує зловмисну домовленість сторін.
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, у якому вона просила у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити та залишити без змін постанову Київського апеляційного суду від 11 червня
2019 року, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 11 червня 2019 року, відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції, зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року до закінчення касаційного перегляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 15 березня 1986 року, набув право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що розташований по АДРЕСА_1 .
У подальшому номер будинку змінено з НОМЕР_3 на НОМЕР_4 .
Власником іншої 1/2 частини спірного будинку була ОСОБА_3, яка 14 серпня 2004 року подарувала її своїй доньці ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського нотаріального округу Київської області Дарнопих Т. М., зареєстрованого в реєстрі за № 4328.
23 вересня 2017 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 зареєстровано шлюб.
06 червня 2015 року ОСОБА_5 видав на ім`я ОСОБА_3 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Макарівського нотаріального округу Середюком О. П., зареєстровану у реєстрі за № 646, якою уповноважив її бути представником з питання оформлення його спадкових прав після смерті ОСОБА_6, померлої
ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстрації права власності на спадкове майно та відчуження належного йому нерухомого майна (його частки (часток). ОСОБА_3 надано право підписувати договори про відчуження, договори про передачу прав щодо користування нерухомим майном.
29 вересня 2017 року ОСОБА_1 видала на ім`я ОСОБА_4 (яка є рідною сестрою ОСОБА_3 ) довіреність, якою уповноважила останню бути її представником з питань, пов`язаних з придбанням (купівлею) за ціну та на умовах за її розсудом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, та земельних ділянок, розташованих за тією ж адресою.
19 жовтня 2017 року між представником ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу належної ОСОБА_5 1/2 частини спірного будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Корнієвською Н. В., зареєстрований у реєстрі за № 133.
У пункті 3 договору купівлі-продажу зазначено, що відчужувана 1/2 частка житлового будинку належить продавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 15 березня 1986 року державним нотаріусом Макарівської державної нотаріальної контори, зареєстрованого за № 539, дублікат якого виданий 02 грудня 2016 року державним нотаріусом Ірпінської міської державної нотаріальної контори, зареєстрований за № 399.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
27 липня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Макарівського районного нотаріального округу Київської області із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.