Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 505/5007/15-ц
провадження № 61-2601св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Усика Г. І. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого 2016 року у складі судді Фабіжевського С. А. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Тававарткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України (далі - ПАТ "Ощадбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 04 березня 2008 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 08-1, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 500 000,00 грн зі сплатою 16,5 % річних строком до 04 березня 2018 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 12 березня 2008 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку нежитлову будівлю у складі кам`яної будівлі площею 132,3 кв. м, літ. "А, А-1", сарай "Г", огорожі, замощення 1, що розташовані по АДРЕСА_1 .
11 березня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку нежитлову будівлю у складі кам`яної будівлі площею 47,8 кв. м, літ. "А", незакінчену будівництвом нежитлову мансарду (90 % готовності) літ. "А1" та незакінчену будівництвом прибудову (90 % готовності) літ. "А", розташовані по АДРЕСА_2 .
14 квітня 2009 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого в іпотеку банку передано нерухоме майно - нежитлову цегляну будівлю насосної станції площею 32,2 кв. м, літ. "А", з майстерною площею 17 кв. м, водяним резервуаром "В", ганком "а", огорожею 1, воротами 2, розташовані по АДРЕСА_3 .
Постановами Котовського МРВ СБУ в Одеській області та прокуратури Ананьївського району Одеської області від 17 березня 2009 року та 18 березня 2009 року відносно ОСОБА_1 порушені кримінальні справи за ознаками складу злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України), зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_4 (колишній керуючий Балтським відділенням ВАТ "Ощадбанк"), зловживаючи своїм службовим становищем, та ОСОБА_1 підробили договір відновлювальної кредитної лінії, укладений між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2, на суму 500 000,00 грн із внесенням у договір завідомо неправдивих відомостей та незаконно заволоділи грошовими коштами у зазначеному розмірі.
У рамках досудового слідства проведено експертизу, згідно з висновками якої підписи від імені ОСОБА_2 у кредитному договорі та додатках до нього виконані не ОСОБА_2, а ОСОБА_1 .
Постановою Котовського районного суду Одеської області від 27 жовтня
2011 року у справі № 1-260/2011 ОСОБА_1 звільнено від кримінального покарання за злочини, передбачені частиною першою статті 366, частиною першою статті 22 КК України, на підставі пункту "е" статті 1, статті 6 Закону України "Про амністію". При розгляді зазначеної справи ОСОБА_1 визнав, що в березні 2008 року з метою отримання у ВАТ "Ощадбанк" кредиту у розмірі 500 000,00 грн вніс завідомо неправдиві відомості у договорі відновлюваної кредитної лінії, укладеному між банком та ОСОБА_2, а саме підписав зазначений договір замість ОСОБА_2, та в період із 19 березня 2008 року по 02 червня 2008 року за вказаним договором отримав грошові кошти в розмірі 500 000,00 грн.
Ураховуючи, що внаслідок зазначених незаконних дій відповідача були порушені майнові права позивача, який не заявляв цивільний позов під час розгляду вищезазначеної кримінальної справи, банк просив стягнути з ОСОБА_1 :
- заборгованість за кредитом у розмірі 499 000,00 грн,
- прострочені відсотки за період з 01 квітня 2008 року по 31 жовтня 2015 року у розмірі 562 354,70 грн,
- пеню за несвоєчасність сплати кредиту за період з 01 листопада 2012 року по 01 листопада 2015 року у розмірі 171 337,90 грн,
- пеню за несвоєчасність сплати відсотків за період з 01 листопада 2012 року по 01 листопада 2015 року у розмірі 138 649,98 грн,
- інфляційні втрати за несвоєчасність сплати кредиту за період з 01 листопада
2012 року по 01 листопада 2015 року у розмірі 384 907,15 грн,
- інфляційні втрати за несвоєчасність сплати відсотків за період з
01 листопада2012 року по 01 листопада 2015 року у розмірі 301 419,42 грн,
- три відсотки річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з
01 листопада 2012 року по 01 листопада 2015 року у розмірі 36 433,22 грн,
а всього 2 094 102,37 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Котовського районного суду Одеської області від 11 лютого
2016 року позов ПАТ "Ощадбанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором від 04 березня 2008 року № 08-1 у розмірі
2 094 102,37 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, наявності непогашеної заборгованості, яка на підставі статей 525, 554, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підлягає стягненню на користь банку з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних (стаття 625 ЦК України).
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ПАТ "Ощадбанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ощадбанк" шкоду, завдану злочином, у розмірі 500 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини вимог ПАТ "Ощадбанк" відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з позовної заяви та матеріалів кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366, частиною першою статті 222 КК України, убачається, що правовідносини між ПАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 виникли внаслідок незаконного отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 500 000,00 грн, шляхом внесення неправдивих відомостей у договір відновлювальної кредитної лінії, укладеного від імені банку та ОСОБА_2, який він підписав від імені
ОСОБА_2 , а тому між сторонами виникли зобов`язання не з договірних, а з деліктних відносин - внаслідок заподіяння шкоди, до яких не застосовуються умови кредитного договору щодо нарахування процентів за користування кредитом, пені за прострочення виконання зобов`язання, а також положення статті 625 ЦК України.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга від
ОСОБА_5 , у якій він просив скасувати рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого 2016 року і постанову Апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2018 року, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "Ощадбанк" у зв`язку з пропуском позовної давності, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що апеляційний суд безпідставно змінив підстави звернення ПАТ "Ощадбанк" з позовом до суду, який просив стягнути заборгованість за кредитним договором, виходячи з його умов, тоді як, апеляційний суд вирішив спір, виходячи з того, що між сторонами виникли деліктні правовідносини у зв`язку із заподіянням банку майнової шкоди внаслідок вчинення злочину. Вказував на те, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності у зв`язку з неналежним його повідомленням про дату, час та місце розгляду справи. У апеляційній скарзі він вказував на зазначене порушення його процесуальних прав та заявляв клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, однак суд його не розглянув, що є істотним порушенням принципу змагальності та призвело до неправильного вирішення спору.
У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПАТ "Ощадбанк", у якому зазначив, що апеляційний суд повно та всебічно з`ясував обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а тому доводи касаційної скарги є необгрунтованими.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду, зупинено виконання постанови Апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2018 року до закінчення касаційного розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
З наявного у матеріалах справи договору відновлюваної кредитної лінії
№ 08-1 від 04 березня 2008 року, укладеного між ВАТ "Ощадбанк" та
ОСОБА_2 , убачається, що банк надав позичальнику кредит у розмірі
500 000,00 грн зі сплатою 16,5 відсотків річних за користування кредитом, на строк до 04 березня 2018 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 12 березня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про іпотеку, посвідчений приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Одеської області Крисюк Л. В., зареєстрований за № 807, згідно з умовами якого відповідач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю у складі кам`яної будівлі площею 132,3 кв. м., - літери