Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 756/2157/15-ц
провадження № 61-21296св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Усика Г. І. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.
учасники справи:
позивач (відповідач за позовом третьої особи) - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідач (третя особа за позовом третьої особи) - ОСОБА_1,
третя особа (позивач за позовом третьої особи) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Савченка С. І., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 05 серпня 2008 року між банком і ОСОБА_2 укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL6752 та додаткову угоду до нього № BL6752/К-1, відповідно до умов яких позичальник отримав кредит у розмірі 220 000,00 доларів США зі сплатою
16,45 % річних, на строк до 01 серпня 2019 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 05 серпня 2008 року між ПАТ "Універсал Банк" і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого вона передала в іпотеку банку належну їй на праві власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 76,40 кв. м, житловою площею 32,40 кв. м.
Відповідно до умов кредитного договору позичальник ОСОБА_2 зобов`язаний повертати кредит відповідно до встановленого графіку щомісячними платежами, однак належним чином не виконав цих обов`язків, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість.
Вимогу банку від 26 вересня 2014 року про дострокове повернення кредитних коштів іпотекодавецем залишена без задоволення.
Станом на 14 листопада 2014 року розмір заборгованості становить 174 051,73 доларів США, з яких: тіло кредиту - 155 103,92 доларів США, відсотки - 17 613,00 доларів США та підвищені відсотки - 1 334,81 доларів США.
Посилаючись на частину другу статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 33, 37 Закону України "Про іпотеку", банк просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 174 051,73 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів, визначивши початкову ціну реалізації в ході виконавчого провадження.
У вересні 2015 року третя особа ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ПАТ "Універсал Банк", третя особа - ОСОБА_1, про визнання частково недійсною додаткової угоди до генерального договору про надання кредитних послуг.
Зустрічні позовні вимоги мотивував тим, що 05 серпня 2008 року між ним і банком укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL6752, кошти за яким отримані ним на поточні споживчі потреби, на строк до 01 серпня 2028 року.
Того ж дня, 05 серпня 2008 року, між ним та ПАТ "Універсал Банк" укладено додаткову угоду № BL6752/К-1 до генерального договору про надання кредитних послуг, додатком № 1 до якої є графік погашення кредиту, однак кінцевий строк повернення кредитних коштів у ньому зазначений до 01 серпня 2019 року
При підписанні додаткової угоди № BL6752/К-1 він не урахував, що строк кредитування у ній скорочено у порівнянні зі строком, визначеним у генеральному договорі про надання кредитних послуг.
Посилаючись на те, що банк увів його в оману щодо кінцевого строку виконання зобов`язань, оскільки не попередив про зміну строку надання кредитних коштів, чим порушив його права як споживача, що свідчить про нечесну підприємницьку діяльність ПАТ "Універсал Банк", ОСОБА_2 просив визнати недійсним пункт 2.2 додаткової угоди № BL6752/К-1 до генерального договору про надання кредитних послуг від 05 серпня 2008 року № BL6752, відповідно до якого позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно з додатком 1 до цієї індивідуальної угоди, якщо тільки не застосовується інший (коротший) термін повернення кредиту відповідно до умов генерального договору та/або цієї індивідуальної угоди та/або згідно умов відповідної угоди сторін.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 31 серпня 2017 року у задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк" відмовлено.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк", суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки повинна бути зазначена початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах. На вимогу суду позивач надав звіт про незалежну оцінку іпотечного майна, складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство незалежної оцінки "Ваш Експерт" (далі - ТОВ "АНО "Ваш Експерт"), згідно з яким вартість майна станом на 29 квітня 2017 року становить 2 629 000,00 грн. Однак такий звіт виконаний для прийняття управлінських рішень, а тому його висновки можуть бути використані виключно з цією метою. Посилаючись на положення Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2014 року № 1442, суд визнав зазначений звіт недопустимим доказом.
Суд вказав, що за договором іпотеки, укладеним з ОСОБА_1 забезпечено виконання зобов`язання ОСОБА_2 за договором про надання кредитних послуг від 05 серпня 2008 року № BL6752, натомість додаткова угода до цього договору не була надана іпотекодавцю для ознайомлення. Крім того, у порушення вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку", банк направив іпотекодавцю письмову вимогу про порушення зобов`язання боржником на адресу, яка не обумовлена договором, а саме: на адресу місцезнаходження предмета іпотеки, яка є відмінною від адреси місця проживання ОСОБА_1, зазначеної у договорі іпотеки.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції зазначив, що при укладенні додаткової угоди від 05 серпня 2008 року
№ BL6752/К-1 до кредитного договору, позичальник своїм підписом засвідчив факт ознайомлення з її умовами та з додатком № 1 до неї, яким визначено графік платежів до 01 серпня 2019 року. Після укладення додаткової угоди ОСОБА_2 тривалий час належним чином виконував зобов`язання відповідно до встановленого графіку платежів, що свідчить про його згоду з умовами, визначені нею, а тому відсутні підстави для визнання недійсним пункту 2.2 зазначеної додаткової угоди.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Універсал Банк" задоволено.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 31 серпня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк" скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ "Універсал Банк" за генеральним договором про надання кредитних послуг від 05 серпня 2008 року в розмірі 174 051,73 доларів США, що еквівалентно 2 682 557,84 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 155 103,92 доларів США, що еквівалентно 2 390 526,29 грн, заборгованість за відсотками - 17 613,00 доларів США, що еквівалентно 271 458,90 грн, підвищені відсотки - 1 334,81 доларів США, що еквівалентно 20 572,65 грн, звернуто стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 76,40 кв. м, житловою площею 32,40 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 29 січня 2002 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської державної адміністрації на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 23 січня 2002 року № 82-С/КІ, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 09 серпня 2018 року № 23278/17-43, що становить 2 905 950,00 грн.
В іншій частині рішення Оболонського районного суду міста Києва від 31 серпня 2017 року залишено без змін.
Вирішено питання розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконував зобов`язань за генеральним договором про надання кредитних послуг, що призвело до виникнення заборгованості, у зв`язку з чим ПАТ "Універсал Банк", як іпотекодержатель, на підставі статті 33 Закону України "Про іпотеку" набуло право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 31 січня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року скасовано, справу № 756/2157/15-ц передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом апеляційної інстанції, унаслідок чого був позбавлений можливості брати безпосередню участь у судовому засіданні.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Універсал Банк" задоволено.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 31 серпня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "Універсал Банк" скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ "Універсал Банк" за генеральним договором про надання кредитних послуг від 05 серпня 2008 року № BL6752 у розмірі 174051,73 доларів США, з яких: тіло кредиту - 155 103,92 доларів США, відсотки - 17 613,00 доларів США та підвищені відсотки - 1 334,81 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом договору іпотеки від 05 серпня 2008 року та перебуває у власності іпотекодавця ОСОБА_1, який підлягає реалізації шляхом проведення торгів у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість за тілом кредиту та іншими платежами, а тому позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення за рахунок іпотечного майна заборгованості, яка існувала за кредитним договором станом на 14 листопада 2014 року.
Апеляційний суд визнав помилковими посилання суду першої інстанції на неналежність наданого позивачем звіту про незалежну оцінку предмета іпотеки, вказавши, що зазначений звіт складений ТОВ "АНО "Ваш Експерт", яке відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" є суб`єктом оціночної діяльності та має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 25 травня 2015 року № 430/15. Вартість, визначена у звіті, відповідачем не спростована.
Зазначення у рішенні суду початкової ціни продажу предмету іпотеки у грошовому вираженні не є визначальним та необхідним для вирішення таких спорів, що узгоджується з висновком Великої Палати Верхового Суду, викладеним у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15.
Апеляційний суд вважав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки ОСОБА_1 не отримувала письмову вимогу ПАТ "Універсал Банк" про усунення порушень, у зв`язку з чим позивач не має права на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Апеляційний суд обгрунтовував свій висновок тим, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя.
Суд апеляційної інстанції визнав необгрунтованими посилання суду першої інстанції на неможливість задоволення вимог банку у зв`язку з істотною зміною обсягу зобов`язань боржника ОСОБА_2, виконання яких забезпечено договором іпотеки, оскільки зміна обсягу основного зобов`язання не потребує погодження з іпотекодавцем, який несе відповідальність перед кредитором лише в межах вартості майна, переданого в іпотеку, незалежно від зміни обсягу зобов`язань боржника за основним договором.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року та залишити в силі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 31 серпня 2017 року у частині відмови у задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що ухвалою суду апеляційної інстанції від 10 вересня 2019 року розгляд справи призначено на 10 жовтня 2019 року без узгодження зі сторонами дати та часу розгляду справи. У зазначений день у її представника були призначені два судові засідання в інших справах в Оболонському районному суді міста Києва, які були призначені заздалегідь (за 4-5 місяці), у зв`язку з чим вона заявила клопотання про відкладення розгляду справи, проте апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні цього клопотання. У зв`язку з наведеним вважала, що суд умисно створив перешкоди у доступі до правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Задовольнивши позов ПАТ "Універсал Банк", суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень, оскільки у позовній заяві банк просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, визначивши початкову ціну реалізації в ході виконавчого провадження. В апеляційній скарзі позивач визначив спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною у розмірі, визначеною у звіті про незалежну оцінку іпотечного майна, складеному ТОВ "АНО "Ваш експерт". Однак у резолютивній частині оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції зазначив, що предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення торгів у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Апеляційний суд не врахував судової практики Верховного Суду України про те, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно (постанова від 04 вересня 2013 року у справі № 6-73цс13). Однак задоволення таких позовних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов`язання, оскільки одночасне стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором є незаконним.
Суд першої інстанції установив порушення банком вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення, що є підставою для відмови у задоволенні вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, натомість апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що не надіслання такої вимоги не перешкоджає іпотекодержателю звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У зв`язку з неодноразовим порушенням норм процесуального права при вирішенні клопотань про зупинення та закриття провадження у справі вона заявляла відвід колегії суддів Київського апеляційного суду у складі: Мережко М. В., Савченка С. І., Фінагеєва В. О., однак суд необґрунтовано відмовив у задоволенні відводу. Заяву про відвід колегії суддів апеляційного суду також подавала представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, яку суд помилково залишив без розгляду.
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ "Універсал Банк", у якому заявник просив у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити та залишити без змін постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня
2019 року, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову третьої особи ОСОБА_2 в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому у цій частині судом касаційної інстанції не переглядається.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій