Постанова
Іменем України
02 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 639/4472/17
провадження № 61-7466св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Харківська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2019 року у складі судді Труханович В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Харківська міська рада, про відновлення меж земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 27 березня 2004 року вона є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 .
Користувачами суміжних земельних ділянок є ОСОБА_2 (земельна ділянка по АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_4 (земельна ділянка по АДРЕСА_2 ).
Вказувала, що відповідачі перешкоджають їй у користуванні, догляді та здійсненні поточного ремонту належного їй будинку.
В порушення державних будівельних норм (далі - ДБН) відстань від стіни належного їй будинку до межі сусідньої земельної ділянки складає менше 1,0 кв. м.
Зазначала, що відповідачі зухвало порушують санітарні норми та не погоджуються перемістити межу, що поділяє земельні ділянки. Вони встановили огорожу, при цьому частину огорожі приєднали до стіни її будинку, від чого стіна луснула, чим було завдано їй збитків.
Також посилалась на те, що своїми діями відповідачі завдали їй матеріальну та моральну шкоду.
Врегулювати спір у добровільному порядку та шляхом звернення до органів місцевого самоврядування не вдалося.
Враховуючи вищевикладене, просила суд: відновити межу, яка поділяє земельні ділянки по АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 у відповідності з даними земельно-кадастрової документації; зобов`язати відповідачів знести встановлену огорожу; стягнути з відповідачів 25 000 грн відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення відповідачами меж її земельної ділянки та, як наслідок, спричинення моральної шкоди.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає вирішення справи судами попередніх інстанцій без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц, провадження № 61-25486св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідачі зухвало порушують санітарні норми та не погоджуються перемістити межу, що поділяє земельні ділянки, встановили огорожу, частину якої приєднали до стіни будинку позивача, від чого стіна луснула.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ОСОБА_2, у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно договору купівлі-продажу від 27 березня 2004 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Будинок розташований на земельній ділянці площею 511 кв. м, що також підтверджується планом будинку та планом земельної ділянки (т. 1, а. с. 16 - 20).
Відповідно до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку від 10 грудня 1955 року земельна ділянка площею 511 кв. м по АДРЕСА_1 надавалась колишньому власнику ОСОБА_5 у безстрокове користування під забудову житлового будинку (т. 1, а. с. 21).
Відповідачі є власниками сусідніх будинків та користувачами суміжних земельних ділянок.
З наданих позивачем копій світлин вбачається наявність зруйнованого фундаменту та паркану, що знаходиться на невеликій відстані від стіни будинку та частково примикає до неї (т. 1, а. с. 52 - 54, 59 - 60).
Факт будівництва бетонного паркану висотою понад 2 м на відстані 15 - 20 см від будинку ОСОБА_1 та пошкодження цього будинку підтверджується даними листа голови постійної комісії з питань містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради № 132/0/19-20 від 26 лютого 2020 року (т. 2, а. с. 108).
З приводу переносу бетонного паркану ОСОБА_1 неодноразово зверталася до правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування, однак їй було рекомендовано звернутися до суду в порядку цивільного судочинства (т. 1, а. с. 3, 49 - 51).
З метою захисту порушеного права ОСОБА_1 у 2015 році зверталася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 травня 2016 року у справі № 639/10059/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2016 року, постановою Верховного Суду від 27 березня 2019 року, у задоволені позову ОСОБА_1 було відмовлено (т. 1, а. с. 218 - 235).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 грудня 2018 року було задоволено клопотання представника ОСОБА_1 та у справі № 639/4472/17 призначена земельно-технічна експертиза (т. 1, а. с. 167 - 168).
04 лютого 2019 року на адресу Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи та квитанція на оплату (т. 1, а. с. 178 - 179).
Відповідно до повідомлення судового експерта про неможливість надання висновку експертизи № 1306 від 04 квітня 2019 року серед додаткових матеріалів не надано геопросторових даних, які внесено до відомостей Державного земельного кадастру, щодо реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6310137900:16:001:0001 і результатів топографо - геодезичних робіт. За представленими матеріалами встановити відповідність фактичних меж земельної ділянки правовстановлюючим документам на дану земельну ділянку, а також визначити, чи має місце порушення землекористування, не можливо (т. 1 а. с. 191).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.