Постанова
Іменем України
02 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 490/5759/15-ц
провадження № 61-4237св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи (за первісним позовом):
позивач - акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
учасники справи (за зустрічним позовом):
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство "УкрСиббанк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 21 грудня 2006 року укладено договір про надання споживчого кредиту № 11101510000.
За умовами цього договору банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 60 660,00 швейцарських франків, а позичальник, в свою чергу, взяв на себе зобов`язання повернути вищезазначені кошти у повному обсязі не пізніше 20 грудня 2027 року згідно з графіком погашення кредиту, якщо тільки не буде застосовано інших термінів повернення кредиту, та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 7,99 % річних.
З метою своєчасного та повного виконання зобов`язань за цим договором 21 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 80013, за умовами якого остання взяла на себе зобов`язання відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 покладених на нього вищевказаним кредитним договором обов`язків.
Банк свої обов`язки за вищевказаним кредитним договором виконав у повному обсязі, кошти на відкритий на ім`я ОСОБА_1 рахунок перерахував.
Проте, відповідач свої обов`язки виконував неналежним чином і станом на 27 травня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 44 690,55 швейцарських франків кредитних коштів та процентів, а також пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків у сумі 18 025 грн 72 коп.
На адресу відповідачів 31 березня 2015 року банком направлялися вимоги про наявність заборгованості та необхідність її погашення. Між тим їх залишено без відповіді.
Враховуючи вищевикладене банк просив суд стягнути солідарно із відповідачів заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11101510000 від 21 грудня 2006 року у сумі 44 690,55 швейцарських франків кредитних коштів та процентів, а також пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків у сумі 18 025 грн 72 коп.
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ "УкрСиббанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та застосування наслідків недійсності правочину.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він не отримав вказані у кредитному договорі кошти, а отже вони із власності банку не виходили.
Вказував, що наданий банком на підтвердження документ "виписка про рух коштів по рахунку НОМЕР_1 з 21 грудня 2006 року" не може бути належним доказом здійснення вказаних в ньому операцій.
Крім того, у кредитному договорі всупереч вимогам частини другої та частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" детальний розпис загальної вартості кредиту не відповідає дійсному значенню, повна вартість кредиту не зазначена взагалі, не вказано розмір реальної відсоткової ставки, суми абсолютного значення подорожчання кредиту.
Також посилався на те, що банк не надав йому повної інформації про істотні умови кредитування, сукупну вартість кредиту та інші суттєві умови, необхідні для укладення кредитного договору.
Під час укладення даного кредитного договору банк навмисно ввів його в оману щодо ціни та відсоткової ставки кредиту, а тому його волевиявлення на укладання кредитного договору у вигляді та розмірах, які є насправді, суперечило його волевиявленню на укладання договору саме на таких умовах. Таке створило помилкове уявлення про ціну фінансової послуги.
Враховуючи вищевикладене просив суд: визнати недійсним з моменту укладення договір про надання споживчого кредиту № 11101510000 від 21 грудня 2006 року; визнати недійсним з моменту вчинення договір поруки № 80013 від 21 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк"; визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк", посвідчений 25 грудня 2007 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К. Є. та зареєстрований в реєстрі за № 2772, реєстраційний номер обтяження: 4328809; зняти заборону відчуження нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстрована в реєстрі за № 4287798 реєстратором: приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К. Є.; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис за реєстраційним номером обтяження 4287798 про заборону на нерухоме майно на вказаний об`єкт обтяження РПВН: 9844524; виключити з Державного реєстру іпотек запис за реєстраційним номером 4328809 про обтяження іпотекою квартири АДРЕСА_1, номер за РПВН 9844524.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 грудня 2019 року у складі судді Щербини С. В. у задоволенні позову АТ "УкрСиббанк" відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним з моменту укладання договір про надання споживчого кредиту № 11101510000 від 21 грудня 2006 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним з моменту вчинення договір поруки № 80013 від 21 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк".
Визнано недійсним з моменту укладення договір іпотеки однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 68,0 кв. м, житловою площею 24,00 кв. м, номер РПВН: 9844524, укладений між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк", посвідчений 25 грудня 2007 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К. Є. та зареєстрований в реєстрі за № 2772, реєстраційний номер обтяження: 4328809.
Знято заборону відчуження нерухомого майна, однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 68,0 кв. м, житловою площею 24,00 кв. м, що зареєстрована в реєстрі за № 4287798 реєстратором: приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К. Є., та виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис за реєстраційним номером обтяження 4287798 про заборону на нерухоме майно на вказаний об`єкт обтяження РПВН: 9844524;
Виключено з Державного реєстру іпотек запис за реєстраційним номером 4328809 про обтяження іпотекою квартири АДРЕСА_1, загальною площею 68,0 кв. м, житловою площею 24,00 кв. м, номер за РПВН 9844524.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ "УкрСиббанк", місцевий суд виходив із того, що банком не доведено факт отримання і користування позичальником грошовими коштами, сума яких обумовлена сторонами у кредитному договорі.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, місцевий суд дійшов висновку, що умови цього договору є несправедливими, оскільки з моменту укладення договору позичальник був введений в оману щодо істотних умов договору, а саме ціни та відсоткової ставки, тому волевиявлення останнього на укладення цього договору у вигляді та розмірах, які є насправді, суперечили його волевиявленню на укладення договору саме на таких умовах.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 січня 2020 року апеляційну скаргу АТ "УкрСиббанк" задоволено частково.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове.
Позов АТ "УкрСиббанк" задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11101510000 від 21 грудня 2006 року станом на 27 травня 2015 року у розмірі 44 690,55 швейцарських франків, з яких: 41 797,25 швейцарських франків - кредитна заборгованість; 2 893,30 швейцарських франків - заборгованість по процентам та 17 916 грн 04 коп. пеня за порушення строків повернення кредиту, з яких: 8 699 грн 71 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту; 9 216 грн 53 коп. - пеня за прострочення сплати процентів.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Врахувавши положення пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим судом не було належним чином повідомлено банк про дату, час та місце розгляду справи відповідно до положень статті 130 ЦПК України, а тому є обов`язкові підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, оскільки місцевим судом було порушено норми процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги АТ "УкрСиббанк", суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачами не надано доказів відсутності заборгованості за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі, а висновок експерта не спростовує презумпцію правомірності правочину про надання споживчого кредиту та чинності зобов`язань, які виникли на підстави кредитного договору.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що умови кредитного договору містять інформацію щодо розміру процентної ставки, сукупних послуг позичальника, порядок погашення кредиту та періодичність платежів.
Крім того, апеляційним судом зазначено, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості ознайомитися з умовами кредитного договору, за отриманням додаткових роз`яснень не звертався та не скористався правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного договору протягом 14 днів з моменту його укладення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення, яким залишити в силі рішення місцевого суду.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 539/1582/16-ц, провадження № 61-33362св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що відсутні докази виконання банком своїх зобовʼязань за кредитним договором, а саме надання позичальнику грошових коштів у розмірі, визначеному договором. Зазначає, що вказане підтверджується висновками двох судово-економічних експертиз.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від АТ "УкрСиббанк", у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 грудня 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11101510000 на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 ( т. 1, а. с. 6-11).
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 21 грудня 2006 року. Відповідно до умов договору поруки поручитель зобов`язується відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов`язань, що виникли за кредитним договором. Відповідальність позичальника та поручителя є солідарною.
Згідно умов вказаного договору (пункти 1.1, 1.2.1, 1.2.2) банк зобов`язався надати відповідачу кредитні кошти у сумі 60 660 швейцарських франків. Надання кредитних коштів здійснюється у термін до 22 грудня 2006 року, а позичальник у будь-якому випадку зобов`язується повернути банку кредит у повному обсязі не пізніше 20 грудня 2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (дострокового), відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з пунктів 2.3, 4.9, 5.5, 5.6, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 договору.
25 грудня 2006 року в забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки однокімнатної квартири, яка належала відповідачу на праві власності.
31 березня 2015 року банк направив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги про дострокове повернення кредиту від 27 березня 2015 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором (т. 1, а. с.32-43) сума боргу складає 41 797,25 швейцарських франків - кредитна заборгованість, 2 893,30 швейцарських франків - заборгованість по процентам, 18 025 грн 72 коп. пені за порушення строків повернення кредиту, з яких: 8 751,68 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 9 274,04 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовʼязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовʼязується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.