Постанова
Іменем України
09 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 149/3260/18
провадження №61-8445св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 05 травня 2020 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Копаничук С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником 37/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 . Крім нього в указаному житловому будинку зареєстрований його батько ОСОБА_2, який протягом двох років не проживає у цьому житлі.
У зв`язку із тим, що ОСОБА_2 не проживає у житловому будинку, власником якого є він, протягом останніх двох років, однак зареєстрований у ньому, він позбавлений можливості у повній мірі володіти, користуватись та розпоряджатися частиною зазначеного будинку, чим обмежуються його права, як власника цього майна.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування належним йому житловим приміщенням - 37/100 частинами житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 січня 2019 року у складі судді Войнаревича М. Г. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування належним ОСОБА_1 житловим приміщенням - 37/100 частинами житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишено за позивачем.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач у спірному житловому приміщенні не проживає протягом двох років, що відповідно до частини другої статті 405 ЦК України є підставою для визнання його таким, що втратив право користування належним ОСОБА_1 житловим будинком по АДРЕСА_1 .
Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Матківської М. В., Стадника І. М. апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 січня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В., Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 січня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 057,20 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням, не відповідатиме пропорційності переслідуваній легітимній меті у світлі статті 8 Конвенції, із урахуванням тривалого проживання останнього у цьому житлі. Крім того, відповідач не довів необхідність визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що свідчить про порушення розумного балансу між інтересами позивача і відповідача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження є порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, заявник посилається на порушення апеляційним судом положень частини п`ятої статті 411 ЦПК України, оскільки висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 149/3260/18, провадження № 61-10129св19, не були враховані судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідач за відсутності поважних причин добровільно та за власною ініціативою залишив спірне житлове приміщення та переїхав до іншого населеного пункту на постійне місце проживання, що відповідно до частини другої статті 405 ЦК України є підставою для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договору дарування частини будинку від 29 березня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Лучинською Л. П. та зареєстрованого в реєстрі за № 539, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 належні йому на праві приватної власності 37/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Відповідно до домової книги по АДРЕСА_1 і довідки Хмільницької міської ради від 03 грудня 2018 року № 17-14/1204, у житловому будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою голови вуличного комітету вул. Кармелюка Олійника О. А. від 03 грудня 2018 року № 07-21/2196 ОСОБА_2 зареєстрований у житловому приміщенні по АДРЕСА_1, але не проживає за вказаною адресою з 2016 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.