Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 463/4901/16-ц
провадження № 61-4047св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Курій Н. М., Цяцяка Р. П.,
від 11 лютого 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року адвокат ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 05 лютого 2016 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір № 15/02/05 про надання правової допомоги, у пункті 1.2 якого було узгоджено обсяг надання ним юридичних послуг у цивільних справах (далі - договір від 05 лютого
2016 року).
Згідно пункту 3.1 договору від 05 лютого 2016 року за надання правової допомоги замовник зобов`язується виплатити адвокату гонорар у порядку, розмірі та умовах, визначених відповідними додатками до цього договору.
Згідно пунктів 1 та 2 додатку до договору від 05 лютого 2016 року сторонами узгоджено, що за послуги передбачені у пункті 1 договору замовник здійснює оплату адвокату гонорару на поточний рахунок зазначений у пункті 3.1 цього додатку, за надання таких послуг, які обумовлені у підпунктах 1.2.1 - 1.2.3 пункту 1.2 договору, - суму в розмірі 4 200 грн протягом трьох банківських днів від дати підписання цього додатку, а за представництва інтересів замовника в судових засіданнях: суду апеляційної інстанції - 800 грн, суду касаційної інстанції, - 1 200 грн, за кожне судове засідання у день його закінчення, а якщо судове засідання не відбулося - 50 % від вказаних сум.
09 лютого 2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 05 лютого 2016 року, яким було передбачено оплату ОСОБА_2 на його користь гонорару:
- за надання таких послуг, які обумовлені у підпунктах 1.2.1-1.2.3 пункту 1.2 договору, а також за підготовку, підписання та подання (скерування) у Верховний Суд України адвокатом в інтересах замовника заяви про перегляд ухвали від 11 лютого 2015 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у цивільній справі
№ 6-37724св14, - суму в розмірі 4 200 грн протягом трьох банківських днів від дати підписання цього додатку
- за представництво інтересів замовника в судових засіданнях: суду апеляційної інстанції 800 грн, суду касаційної інстанції, а також у Верховному Суді України 1 200 грн, за кожне судове засідання у день його закінчення, а якщо судове засідання не відбулося - 50 % від вказаних сум;
- при позитивному вирішені на користь замовника цивільних справ № 2/463/257 та № 463/6224/14-ц, провадження № 2/463/390/15 Личаківського районного суду м. Львова, набрання у цих справах відповідними судовими рішеннями законної сили і закінчення процесуального строку на їх касаційний перегляд або позитивного для замовника результату касаційного перегляду судових рішень, замовник протягом двох банківських днів від дати набрання законної сили одним з останніх судових рішень у вказаних цивільних справах, одноразово сплачує на користь адвоката гонорар у гривнях в розмірі, еквівалентному
2 000 доларів США за курсом продажу долара на Міжбанківському валютному ринку України.
Посилаючись на те, що умови договору від 05 лютого 2016 року ним, як адвокатом, виконані в повному обсязі, а у відповідача виник обов`язок по сплаті коштів за надання відповідних послуг, від виконання якого остання ухиляється, позивач, з урахуванням поданих уточнень просив суд стягнути з відповідача:
- 4 200 грн за надання послуг, які обумовлені підпунктами 1.2.1-1.2.3, 1.2.5 пункту 1.2 договору від 05 лютого 2016 року в редакції додаткової угоди
від 09 лютого 2016 року;
- 1 600 грн за представництво інтересів ОСОБА_2 у двох судових засіданнях в апеляційному суді 11 лютого 2016 року та 21 липня 2016 року згідно підпункту 1.2.4 пунтку 1.2 договору від 05 лютого 2016 року в редакції додаткової угоди від 09 лютого 2016 року;
- 49 573, 22 грн, що за курсом продажу долара на Міжбанківському валютному ринку станом на 26 липня 2016 року є еквівалентом
2 000 доларів США, згідно умов, визначених пунктом 1.3 додатку до договору від 05 лютого 2016 року в редакції додаткової угоди від 09 лютого 2016 року;
- за прострочення виконання зобов`язання зі сплати гонорару в сумі
4 200 грн у період з 13 лютого 2016 року по 11 грудня 2017 року 230, 29 грн три проценти річних та 929, 41 грн інфляційних втрат;
- за прострочення виконання зобов`язання зі сплати гонорару в сумі 800 грн за участь в судовому засіданні 11 лютого 2016 року у період з 12 лютого
2016 року по 11 грудня 2017 року 57, 54 грн три проценти річних та
220, 99 грн інфляційних втрат;
- за прострочення виконання зобов`язання зі сплати гонорару в сумі 800 грн за участь в судовому засіданні 21 липня 2016 року у період з 22 липня
2016 року по 11 грудня 2017 року 33, 38 грн три проценти річних та
143, 83 грн інфляційних втрат;
- за прострочення виконання зобов`язання зі сплати гонорару в сумі 49 573, 22 грн у період з 26 липня 2016 року по 11 грудня 2017 року
2 051, 80 грн три проценти річних та 8 911, 99 грн інфляційних втрат,
а всього 67 459, 57 грн.
У лютому 2017 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до адвоката ОСОБА_1 про визнання недійсними окремих частин додаткової угоди та додатку до договору.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що 05 лютого 2016 року між сторонами укладено договір про надання правової допомоги, а 09 лютого 2016 року додаткову угоду до нього.
Зазначені правочини були укладені добровільно, однак під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки у неї існувала реальна загроза втратити житло та кошти, за які таке житло було придбано.
Також зазначала, що справа, до участі в якій було нею залучено позивача, бере свій початок ще 02 жовтня 2013 року і закінчується 27 квітня 2016 року - прийняттям рішення Верховним Судом України. Адвокат ОСОБА_1 був залучений тільки на останній стадії справи.
15 березня 2016 на адресу Верховного Суду України вона надіслала нотаріально посвідчену заяву про відмову від послуг ОСОБА_1, та крім цього, ще до ухвалення рішення Верховного Суду України, повідомила адвоката про розірвання угоди.
Вважає, що роль позивача в досягненні позитивного результату по справі
не може оцінюватись в сумі 2 000 доларів США.
Посилалась на те, що договір від 05 лютого 2016 року та додаток до нього в частині визначення розміру гонорару її повністю влаштовував, а підписана додаткова угода від 09 лютого 2016 року, а саме пункт 3 його умов є вкрай не вигідним для неї, не відповідає її внутрішній волі, а отже ця угода є такою, що укладена під впливом тяжкої обставини. На підставі статей 205, 233 Цивільного кодексу України, ОСОБА_2 просила суд визнати недійсними пункт 3 додаткової угоди від 09 лютого 2016 року про внесення змін та доповнень до договору № 15/02/05 від 05 лютого 2016 року про надання правової допомоги та пункт 1.3 додатку до договору № 16/02/05 від 05 лютого 2016 року про надання правової допомоги, в редакції додаткової угоди від 09 лютого 2016 року, укладених між сторонами.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова, у складі судді
Гирича С. В., від 10 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання правової допомоги в розмірі 6 412, 54 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недійсним пункт 1.3 додатку до договору № 16/02/05 від 05 лютого
2016 року про надання правової допомоги, в редакції додаткової угоди
від 09 лютого 2016 року, який укладено 09 лютого 2016 року між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 62, 28 грн, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640 грн.
10 вересня 2019 року Личаківським районним судом м. Львова ухвалено по справі № 463/4901/16-ц додаткове рішення, яким стягнуто із
ОСОБА_2 на користь адвоката ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання правової допомоги в розмірі 510, 02 грн. та судовий збір в розмірі 3, 62 грн.
Встановивши, що адвокатом ОСОБА_1 були належним чином виконані зобов`язання відповідно до пункту 1.2.4 договору від 05 лютого 2016 року, укладеного між сторонами, за відсутності доказів оплати відповідачем таких послуг, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача суми основного гонорару з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми за період із 13 лютого 2016 року по 22 квітня 2017 року.
Посилання ОСОБА_2 на укладення оспорюваних правочинів під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних для неї умовах суд визнав необґрунтованими та безпідставними.
Визнаючи недійсним пункт 1.3 додатку до договору № 16/02/05
від 05 лютого 2016 року про надання правової допомоги, в редакції додаткової угоди від 09 лютого 2016 року та відмовляючи у стягненні із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 гонорару за позитивне вирішення на користь відповідача цивільних справ №2 /463/257 та № 463/6224/14-ц (далі - "гонорар успіху"), суд виходив з того, що визначений у зазначеному пункті розмір гонорару за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а включення в договір такої умови суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавства, у зв`язку з чим та в силу положень частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України вона підлягає визнанню недійсною.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що залишились не вирішеними вимоги позивача з урахуванням поданих ним уточнень в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період із 23 квітня
2017 року по 11 грудня 2017 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 червня 2019 року скасовано.
Позов адвоката ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь адвоката ОСОБА_1 67 459, 57 грн на підставі договору №15/02/05 від 05 лютого 2016 року про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в редакції додаткової угоди від 09 лютого 2016 року.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту 1.3 додатку до договору № 15/02/05 від 05 лютого
2016 про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в редакції додаткової угоди
від 09 лютого 2016 року, та стягненні з адвоката ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору в розмірі 640 грн відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь адвоката ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605, 37 грн та 842, 28 грн.
Скасовуючи рішення районного суду в частині визнання недійсним
пункту 1.3 додатку до договору № 16/02/05 від 05 лютого 2016 року про надання правової допомоги, в редакції додаткової угоди від 09 лютого 2016 року та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 в цій частині, колегія суддів виходила з того, що судом першої інстанції з порушенням основних засад (принципів) цивільного судочинства було частково задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 та визнано недійсним правочин з підстав, на які ОСОБА_2 у зустрічному позові не посилалась та якими не обґрунтовувала свої вимоги.
Стягуючи із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму "гонорару успіху" з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, колегія суддів виходила з того, що ОСОБА_2 в порушення вимог статей 526, 527, частини першої статті 530, статті 533 ЦК України та умов пункту 1.3. додатку від 09 лютого
2016 року до договору № 15/02/05, в редакції додаткової угоди
від 09 лютого 2016 року не здійснила оплату на користь адвоката ОСОБА_1 гонорару, обов`язок щодо сплати якого виник у відповідача починаючи з 21 липня 2016 року, що є датою набрання чинності рішенням апеляційного суду по справі № 463/6224/14-ц.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27 лютого 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, яку просила скасувати, залишивши без змін рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 463/4901/16-ц та витребувано її матеріали з районного суду.
У травні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції, який на думку заявника, надав невірну правову оцінку спірним правовідносинам та фактично самоусунувся від вирішення спору. Стверджувала, що оскаржуючи окремі положення договору про надання правової допомоги, окрім статті 233 ЦК України вона також посилалася на низку інших положень щодо недійсності правочину, в тому числі статті 203, 215 ЦК України, а в ході розгляду справи суду першої інстанції нею було подано заяву про необхідність врахування під час розгляду справи позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року по справі № 462/9002/14-ц.
Наголошує на тому, що додаткова угода від 09 лютого 2016 року була укладена під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а пункт 1.3 цієї додаткової угоди є несправедливим та суперечить основним засадам здійснення правосуддя в України, актам цивільного законодавства.
Апеляційний суд всупереч вимогам частини четвертої статті 263 ЦПК України, частини п`ятої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" свій обов`язок враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду поставив в залежність від того, чи дотримався учасник справи вимог частини п`ятої статті 174 ЦПК України.
Звертає увагу, що внаслідок прийняття постанови суду апеляційної інстанції на даний час існує два судових рішення (постанова Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року та додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 вересня 2019 року) про стягнення із неї одних і тих же коштів - заборгованості в розмірі 510, 02 грн.
Касаційна скарга не містить доводів щодо оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 основного гонорару в розмірі 4 200 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
В поданому у квітні 2020 році відзиві на касаційну скаргу адвокат ОСОБА_1, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.
Наголошує на тому, що у зустрічному позові як на підставу для визнання недійсними окремих умов додаткової угоди від 09 лютого 2016 року та додатку до нього ОСОБА_2 посилалась саме на те, що додаткова угода є вкрай невигідною для неї, не відповідає її внутрішній волі та укладена під впливом тяжкої обставини, а тому вважала, що такі умови укладеного між сторонами правочину в оспорюваній частині відповідно до вимог статей 205, 233 ЦК України підлягають визнанню недійсними.
Вважає, що оскільки позивач за зустрічним позовом не змінювала підстави своїх вимог, то з урахуванням приписів частини третьої статті 49, частини четвертої статті 174, пункту 3 частини першої статті 189, пункту 3 частини другої статті 197 ЦПК України, у поєднанні з пунктами 4, 5 частини третьої статті 2, частин першої, другої та четвертої статті 12, частин першої та третьої статті 13 ЦПК України, він, як відповідач за зустрічним позовом, розраховував, що суд під час ухвалення рішення у справі діючи в межах та у спосіб, визначений вказаними процесуальними нормами, згідно пункту 1 частини першої статті 264 ЦПК України вирішуватиме питання про наявність обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги та не буде виходити за їх межі з власної ініціативи.
Суд першої інстанції визнаючи недійсним пункт 1.3 додатку до договору № 16/02/05 від 05 лютого 2016 року про надання правової допомоги, в редакції додаткової угоди від 09 лютого 2016 року з підстав того, що така умова суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавства не вказав, якій імперативній цивільно-правовій нормі вона суперечить.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 лютого 2016 між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір № 16/02/05 про надання правової допомоги, у пункті 1.2. розділу 1 якого було узгоджено обсяг юридичних послуг, зокрема:
- ознайомлення та зняття копій з використанням цифрового фотоапарата з матеріалів цивільних справ № 2/463/257 та № 463/6224/14-ц, провадження №2/463/390/15 Личаківського районного суду м. Львова;
- моніторинг судової практики з питань вирішення спорів у правовідносинах, які аналогічні тим, що є предметом розгляду у цивільних справах №2/463/257 та №463/6224/14-ц, провадження №2/463/390/15 Личаківського районного суду м. Львова;
- надання юридичного висновку, щодо юридичної перспективи позитивного для Замовника перегляду рішення від 26 березня 2014 року у цивільній справі №2/463/257 Личаківського районного суду м. Львова;
- представництво інтересів замовника в судових засіданнях у цивільній справі №463/6224/14-ц, провадження №2/463/390/15 Личаківського районного суду м. Львова під час судового розгляду у цій справі в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Згідно пункту 3.1. розділу 1 договору від 05 лютого 2016 року передбачено, що за надання правової допомоги замовник зобов`язується виплатити адвокату гонорар у порядку, розмірі та на умовах, визначених відповідними додатками до цього договору.
У пункті 1 додатку до договору від 05 лютого 2016 року сторонами також було узгоджено, що за послуги, передбачені у договорі, замовник здійснює виплату адвокату гонорару на поточний рахунок, зазначений у пункті 3.1. цього додатку, за надання послуг, які обумовлені: у пунктах 1.2.1. - 1.2.3. пункту 1.2. договору - суму в розмірі 4 200 грн. протягом трьох банківських днів від дати підписання цього додатку, а за представництво інтересів замовника в судових засіданнях: суду апеляційної інстанції - 800 грн., суду касаційної інстанції - 1200 грн., за кожне судове засідання у день його закінчення, а якщо судове засідання не відбулось - 50 % від вказаних сум.
У пункті 2 додатку до договору 05 лютого 2016 року узгоджено, що розмір гонорару може змінюватися залежно від обсягу послуг, тривалості їх надання, про що між сторонами має бути попередньо (до надання цих послуг) підписана додаткова угода.
Між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була підписана додаткова угода від 09 лютого 2016 року до договору від 05 лютого
2016 року з відповідним додатком, яким доповнено договір пунктом 1.2.5 щодо заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11 лютого 2015 року, доповнено пункт 4.1 щодо строку дії договору. Також в пункті 3 передбачено підписання нового додатку до договору та втрату чинності додатку від 05 лютого 2016 року.
Згідно пункту 1.3 додатку від 09 лютого 2016 року передбачено, що при позитивному вирішенні на користь замовника цивільних справ №2/463/257 та №463/6224/14-ц, провадження №2/463/390/15 Личаківського районного суду м. Львова, набрання у цих справах відповідними судовими рішеннями законної сили і закінчення процесуального строку на їх касаційний перегляд або позитивного для замовника результату касаційного перегляду судових рішень, замовник протягом двох банківських днів від дати набрання законної сили одним з останніх судових рішень у вказаних цивільних справах одноразово сплачує на користь адвоката гонорар у гривнях в розмірі, еквівалентному 2000 доларів США за курсом продажу долара на Міжбанківському валютному ринку України.
Умови пунктів 1.2.1 - 1.2.4 договору від 05 лютого 2016 року адвокатом виконано.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, вважаючи що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені:
- у постановах Верховного Суду, зокрема від 12 червня 2018 року у справі
№ 462/9002/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 333/1156/16-ц,
від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц;
- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає не в повній мірі.
Щодо вимог ОСОБА_2 про визнання недійсними окремих положень договору від 05 лютого 2016 року з урахуванням внесених до нього змін та доповнень
За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина перша та друга статті 174 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Вимоги щодо форми та змісту зустрічного позову передбачені статтею 194 ЦПК України, згідно частини першої якої зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу.
За змістом статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити в тому числі зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04 грудня 2019 року по справі № 917/1739/17 зазначила, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.