ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 826/13986/15
касаційне провадження № К/9901/19308/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотермогруп" (далі - Товариство) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києві від 11.11.2015 (суддя Гарник К.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді - Степанюк А.Г., Шурко О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотермогруп" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у міста Києві (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 № 0000082250.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 19.02.2013 № 649/22-522-35821914, на підставі висновків якої Інспекцією було прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на придбання робіт (послуг) у ТОВ "Компанія Алексус ЛТД" та ТОВ "Арабескале", які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, з урахуванням того, що придбані у зазначених контрагентів роботи (послуги) були використані позивачем в процесі здійснення господарської діяльності, з огляду на вид діяльності, які здійснює Товариство під час виконання своїх зобов`язань по договірних відносинах з іншими контрагентами, що також підтверджується первинними бухгалтерськими документами та регістрами бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а лише фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 11.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016, у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивачем не було доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Компанія Алексус ЛТД" та ТОВ "Арабескале" мали реальний характер, оскільки: Товариством не надано сертифікатів відповідності придбаної у зазначених контрагентів продукції, а також документів, які б підтверджували перевезення зазначеної продукції від постачальників до покупця, зокрема, товарно-транспортних накладних, та довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей; Товариством не було надано заявок по договору про надання послуг від 01.10.2010 з ТОВ "Арабескале"; наявні в матеріалах справи податкові накладні, видані на підставі договору підряду від 01.12.2010 № 0112-10/А з ТОВ "Арабескале", містять лише загальну назву створення відеоролика без деталізації змісту та обсягу таких послуг та інформації щодо особи, яка надавала такі послуги.
Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 02.02.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: факт реального здійснення господарських операцій з ТОВ "Компанія Алексус ЛТД" та ТОВ "Арабескале" підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, а висновки податного органу не підтверджені жодними належними доказами та ґрунтуються на припущеннях; за умовами договорів поставки обов`язок доставки (транспортування) товару був покладений на постачальника, з огляду на що Товариство не укладало жодного договору перевезення, з урахуванням того, що товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей; обов`язок щодо виконання положень чинного на час виникнення спірних правовідносин Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію", зокрема, обов`язок щодо наявності відповідних документів щодо стандартизації та сертифікації продукції (товарів) покладається на виробника продукції або ж постачальника, а не на покупця такої продукції; згідно з положеннями пункту 2.2 договору про надання послуг від 01.10.2010 заяви повідомляються замовником виконавцю в усній формі (в телефонному режимі) або шляхом передачі через електронну пошту, у зв`язку з чим такі заявки в паперовій формі судам в якості доказів не надавалися, оскільки паперова форма заявок договором не передбачалась; на підтвердження реальності надання послуг зі створення відеоролика судам окрім інших документів були надані акт здачі-приймання матеріалів, необхідних для створення відеоролика, який містить детальний опис матеріалів та їх характеристики, а також затверджений сюжет для відеоролика, переданий згідно акту узгодження сюжету; в суд апеляційної інстанції Товариством було подано також CD диск з цифровим записом рекламного відеоролика, який підтверджує реальність здійснених операцій за даним договором, проте суд апеляційної інстанції взагалі не надав цьому доказу будь-якої правової оцінки чи обґрунтувань неприйняття такого доказу.
Інспекція не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.11.2020 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 10.11.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з питань правомірності формування від`ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, результати якої оформлені актом від 19.02.2013 № 649/22-522-35821914, за висновками якого Товариством були порушені вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2012 року на загальну суму 190652,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки вказано, що Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "Компанія Алексус ЛТД" (за договором поставки від 23.02.2012, договором поставки від 24.02.2012, договором поставки від 16.04.2012, договором поставки від 23.04.2012) та ТОВ "Арабескале" (за договором про надання послуг від 01.10.2010, договором підряду № 0112-10/А від 01.12.2010) оскільки: згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 28.09.2012 № 4020/22-4/37567248 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія Алексус ЛТД" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2011 по 30.06.2012" ТОВ "Компанія Алексус ЛТД" має ознаки фіктивності, з огляду на те, що в провадженні СВ ДПІ в Оболонському районі м. Києва ДПС знаходиться кримінальна справа № 75-00197, порушена за фактом фіктивного підприємництва при створенні деяких підприємств, зокрема, ТОВ "Компанія Алексус ЛТД" за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України; згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 13.11.2012 № 4852/22-8/35198057 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Арабескале" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2011 по 30.06.2012" ТОВ "Арабескале" використовувалося з метою прикриття незаконної діяльності, оскільки згідно протоколу допиту свідка - громадянина ОСОБА_1 від 27.10.2012 у період з 1999 року по 2004 рік він працював у "Банку Велес", під час роботи у зазначеній банківській установі він познайомився з ОСОБА_2 (представником одного з клієнтів банку), який у 2009 році запропонував йому послуги по мінімізації податкового навантаження за допомогою фіктивних підприємств, а саме - ТОВ "Арабескале". Громадянин ОСОБА_1 почав допомагати підприємствам в отриманні даних послуг, для чого він отримував від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 реквізити підприємств та форму заяви для отримання номерів документів; в ході аналізу податкової звітності ТОВ "Арабескале" відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткуванні, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; загальна чисельність працюючих у ТОВ "Арабескале" відповідно до даних за ф. № 1-ДФ складала одна особа.
На підставі висновків акта перевірки 05.03.2013 Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 № 0000082250, яким зменшила Товариству розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року на 190652,00 грн.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.