ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 922/2419/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮТОН-ПРОМСЕРВІС"
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.08.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПЛ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮТОН-ПРОМСЕРВІС"
про стягнення 1 001 789,77 грн за договором поставки від 15.01.2019 № 2019-76/01.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" (далі - ТОВ "ГПЛ") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮТОН-ПРОМСЕРВІС" (далі - ТОВ "НЬЮТОН-ПРОМСЕРВІС") про стягнення коштів у сумі 1 001 789,77 грн.
В обґрунтування позову ТОВ "ГПЛ" зазначає, що ним на виконання умов договору від 15.01.2019 №2019-76/01 (далі - договір поставки) перераховано ТОВ "НЬЮТОН-ПРОМСЕРВІС" 2 825 691,39 грн; відповідачем поставлений позивачеві товар на суму 1 823 901,62 грн; на час звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення коштів у сумі 1 001 789,77 грн договір поставки припинив свою дію (31.12.2019) у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, а отже правова підстава утримання коштів, які були перераховані позивачем відповідачеві відпала. Також вказує на те, що позивач не замовляв поставку товару на спірну суму, а відповідач, відповідно, не виконував зобов`язання з поставки товару за договором поставки у цій частині, що, на думку позивача, свідчить про наявність у нього права вимагати повернення йому залишку грошових коштів, на які відповідач не поставляв товар.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.08.2020 у цій справі зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
У подальшому, 11.08.2020 ТОВ "ГПЛ" подано заяву про забезпечення позову, в якій товариство просило накласти арешт на грошові кошти, які належать ТОВ "НЬЮТОН-ПРОМСЕРВІС" у межах суми 1 001 789,77 грн.
В обґрунтування заяви та необхідності застосування саме такого засобу забезпечення позову позивач зазначив, що ТОВ "НЬЮТОН-ПРОМСЕРВІС" наразі безпідставно утримує грошові кошти, перераховані позивачем, у сумі 1 001 789,77 грн та вважає їх такими, що не підлягають поверненню, при цьому, позивачем було направлено дві вимоги про повернення надмірно сплачених коштів, проте в свою чергу відповідач у листах - відповідях на вимоги від 19.03.2020 та від 13.05.2020 відповідно, не визнав існуючої у нього кредиторської заборгованості в сумі 1 001 789,77 грн та зазначив, що умовами договору поставки не було передбачено здійснення передплати за товар, а тому кошти, що були отримані підприємством відповідача за платіжними дорученнями від 30.09.2019 № 45 на суму 950 000,00 грн та від 30.09.2019 № 4756 на суму 200 000,00 грн, на його думку, є коштами, отриманими в межах договору та можуть отримати статус попередньої оплати за умови внесення відповідних змін до договору, у зв`язку з чим, відповідач не здійснює дії, щодо повернення цих коштів, та повністю заперечує необхідність повернення зазначених коштів та ухиляється від переговорів із представниками позивача. Окрім цього, позивач вказує на те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що нерухоме майно яке є у власності відповідача перебуває в заставі, на підставі виконання зобов`язань по договору іпотеки, а тому наявність іпотеки на нерухоме майно, за рахунок якого в подальшому можливе виконання рішення суду, у зв`язку з чим, на переконання заявника існує обґрунтована імовірність можливого утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення, що свідчить про необхідність забезпечення подальшого реального та фактичного виконання судового рішення шляхом вжиття співмірних, розумних та адекватних заходів забезпечення позову.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.08.2020 у справі № 922/2419/20 (суддя Новікова Н. А.), залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 (Бородіна Л. І - головуючий, судді Геза Т. Д., Здоровко Л. М.) задоволено заяву ТОВ "ГПЛ" про забезпечення позову; накладено арешт на грошові кошти, які належать ТОВ "НЬЮТОН-ПРОМСЕРВІС", у межах ціни позову - 1 001 789,77 грн.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд, виходив із того, що накладення арешту на грошові кошти відповідача співвідноситься з предметом заявленого позову про стягнення грошових коштів; існує зв`язок між заходом забезпечення позову та предметом позову; невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення, оскільки все майно відповідача знаходиться в іпотеці; обраний позивачем вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки грошові кошти фактично залишилися у його володінні; заходи забезпечення позову не перешкоджають та не припиняють господарську діяльність відповідача.
Апеляційний господарський суд залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції зазначив, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову; адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
При цьому апеляційний господарський суд погодився з доводами скаржника про те, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджені фактичні обставини справи, оскільки, як правильно зазначає відповідач, нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля літ. "А-3" (адміністративно-побутовий корпус), площею 1441,4 кв.м, розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Надточії, вул. Куряжанська, буд. 13а/1, реєстраційний номер об`єкта 2112973763251, та квартира, площею 80,7 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, пров. Самокіша, буд. 3 кв. 25, реєстраційний номер 1265195563101, не є його власністю.
Отже, відповідач спростовує факт наявності у нього майна, що перебуває в іпотеці. Водночас, відповідач не надав жодного доказу наявності у нього будь-якого майна, а отже не спростував висновку місцевого господарського суду про наявність ризиків невиконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважив, що у судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача не надав інформації щодо розміру кредитних зобов`язань ТОВ "НЬЮТОН-ПРОМСЕРВІС" та наявного у товариства майна, за рахунок якого, у разі ухвалення рішення на користь позивача, можливе його виконання. Проте, повідомив про наявність суми непогашеного кредиту за кредитною лінією у сумі 4 002 700,00 грн. Крім того, з балансу відповідача за перше півріччя 2020 убачається наявність у ТОВ "НЬЮТОН-ПРОМСЕРВІС" поточних зобов`язань на суму 33 621 300 грн.
Відтак апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи підтверджують, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача та такі заходи забезпечення позову є обґрунтованими, адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам, існує конкретний зв`язок між відповідним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, тож такі заходи забезпечення позову спроможні забезпечити належне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що відповідачем не вживалися дії щодо повернення грошових коштів, сплачених позивачем; у відповідача відсутнє власне нерухомого майна, однак наявний великий обсяг кредитних зобов`язань, що в сукупності свідчить про імовірність утруднення виконання рішення у разі невжиття таких заходів.
За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що неправильна оцінка судом першої інстанції доказів, наданих позивачем на підтвердження наявності підстав забезпечення позову, а саме щодо наявності у відповідача нерухомого майна, що передано в іпотеку банку, не призвела до ухвалення неправильного судового рішення.
Крім того, зважаючи на ту обставину, що представники сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердили факт перерахування позивачем у вересні 2019 року коштів у сумі 1 001 789,77 грн відповідачеві, суд апеляційної інстанції зазначив, що повернення цих коштів є предметом спору і накладення арешту на кошти у межах цієї суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.08.2020 і постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 у справі № 922/2419/20, ТОВ "НЬЮТОН-ПРОМСЕРВІС" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "ГПЛ" про забезпечення позову відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами для скасування ухвали та постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Заявник касаційної скарги, зауважує, що позивач не довів існування обставин, які свідчать про те, що у разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. У поданій позивачем заяві про забезпечення позову були зазначені лише припущення, що відповідач нібито буде здійснювати дії по виведенню коштів з рахунків, що як наслідок, унеможливить виконання рішення суду. Водночас самі лише посилання в заяві на потенційну можливість ухвалення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Натомість для суду апеляційної інстанції таких припущень виявилося цілком достатньо.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
Позиція Верховного Суду
Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.