ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 907/525/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я.- головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
представники сторін у судове засідання не з`явилися,
розглянув у судовому засіданні заяву Виноградівської міської ради
з процесуальних питань (про розподіл судових витрат і поворот виконання судового рішення) у справі
за позовом Фермерського господарства ?Колос?
до Виноградівської міської ради
про визнання незаконним та скасування рішення Виноградівської міської ради від 21.03.2001 ?Про інвентаризацію земель КСГП "8 Березня?.
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2018 року Фермерське господарство "Колос" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Виноградівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення 16-ої сесії 23-го скликання міськради від 21.03.2001 ?Про інвентаризацію земель КСП "8 Березня?".
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2019, позов задоволено повністю: визнано незаконним та скасовано рішення міськради від 21.03.2001 "Про інвентаризацію земель КСП "8 Березня".
Постановою Верховного Суду від 13.10.2020 касаційну скаргу Виноградівської міської ради задоволено: рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі № 907/525/18 скасовано; ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову; стягнуто з Фермерського господарства "Колос" на користь Виноградівської міської ради 6167,00 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій; наказ доручено видати Господарському суду Закарпатської області.
До закінчення судових дебатів представник відповідача зробив заяву про розподіл судових витрат, посилаючись на положення частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У строк, передбачений частиною 8 статті 129 ГПК України, 19.10.2020 (що вбачається зі штампу вхідної кореспонденції Касаційного господарського суду) Виноградівська міська рада звернулася до Верховного Суду із заявою з процесуальних питань, у якій просить винести додаткове рішення, яким вирішити питання розподілу судових витрат, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи в суді першої та касаційної інстанцій; вирішити питання про поворот виконання судового рішення, з посиланням на положення статей 315, 333 ГПК України.
Так, Виноградівська міська рада зазначила, що:
- під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач поніс витрати на правничу допомогу у сумі 14 000,00 грн, про що було подане відповідне клопотання та додано докази, а саме: копію договору BMP - 3 від 17.09.2018; копію додатку до договору; копію акта ВМР-3/1 від 02.11.2018; копію акта BMP - 3/2 від 10.12.2018; копію платіжних доручень від 10.12.2018 № 394 та від 05.11.2018 № 351.
- відповідач поніс витрати на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у сумі 11 200,00 грн, на підтвердження чого надав копію акта BMP -3/3 від 16.10.2020 та платіжного доручення від 16.10.2020 № 1152;
- на виконання постанови суду апеляційної інстанції у даній справі Виноградівська міська рада оплатила позивачеві понесені витрати у сумі 15 300 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, 8 000 грн на відшкодування витрат за проведення експертизи, 1 762,00 грн на відшкодування витрат зі сплаті судового збору, на підтвердження понесення яких заявник надав платіжні доручення від 29.01.2020 № 61 та № 62.
26.10.2020 Фермерське господарство ?Колос? звернулося до Верховного Суду з клопотанням про зменшення заявлених Виноградівською міською радою судових витрат та залишенням заяви Виноградівської міської ради про розподіл судових витрат без розгляду у зв`язку з порушенням вимог частини 8 статті 129 ГПК України посилаючись на те, що:
- Виноградівська міська рада не подавала до закінчення судових дебатів доказів понесених нею судових витрат пов`язаних з наданням їй правничої допомоги в суді апеляційної та касаційної інстанції;
- заяву Виноградівської міської ради подано 20.10.2020 на розгляд Касаційного господарського суду з пропуском встановленого частиною 8 статті 129 ГПК України строку;
- в порушення вимог частини 8 статті 129 та статей 73, 74, 80 ГПК України Виноградівською міською радою не надсилалося і не надавалося на адресу Фермерського господарства "Колос" доказів понесених нею судових витрат при розгляді справи в суді апеляційної та касаційної інстанції, за виключенням копій касових ордерів зі сплати судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг;
- у договорі про надання правничої допомоги ВМР-3 від 17.09.2018 та в додатку № 1 до цього договору не передбачено перелік послуг та їх ціну пов`язані з діяльністю адвоката в суді апеляційної та касаційної інстанції;
- Фермерським господарством ?Колос? не надано копії відповідних доказів на підтвердження встановлення ціни послуг, виконання послуг та проведення їх оплати Виноградівською міською радою за надані послуги в судах апеляційної та касаційної інстанції.
Фермерське господарство "Колос" вважає, що судові витрати Виноградівської міської ради пов`язані з оплатою послуг на правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції складають в сумі 5900 грн, з яких:
- 300 грн - надані юридичні консультації,
- 1400 грн - написання відзиву на позовну заяву (1 шт. вартістю 700 грн) та заперечення на відповідь на відзив (1 шт. вартістю 700 грн),
- 1400 грн - написання заяви про залучення третіх осіб (1 шт. вартістю 700 грн) та заяви про застосування строків позовної давності (1 шт. вартістю 700 грн),
- 2800 грн - участь в судових засіданнях адвоката.
На виконання вимог ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.10.2020 Виноградівською міською радою було надано Суду докази надіслання заяви від 19.10.2020 щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, зокрема, квитанцію поштового відправлення від 06.11.2020.
У свою чергу, Фермерське господарство "Колос" 09.11.2020 надіслало до Верховного Суду уточнення до клопотання про зменшення суми судових витрат після ознайомлення з матеріалами заяви Виноградівської міської ради щодо вирішення питання про розподіл судових витрат.
Розглянувши заяву Виноградівської міської ради про відшкодування судових витрат у справі та заперечення на неї, Верховний Суд вважає, що зазначену заяву необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4)пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (наведений правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. За змістом частин 3 та 4 наведеної статті додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.
Як убачається із матеріалів справи, 17.09.2018 між Виноградівською міською радою (замовник) і адвокатом Пшеницькою Г. В. (виконавець) укладено договір про надання послуг № ВМР-3.
Пунктом 3.5 цього договору визначено, що вартість послуг, наданих виконавцем за умовами цього договору складає 700 грн за одну людино-годину/одиницю роботи грн.
Відповідно до матеріалів справи представником відповідача у судах усіх інстанцій була адвокат Пшеницька Г. В. (після укладення шлюбу прізвище змінено на Суязова Г.В. - свідоцтво про шлюб від 10.09.2019), повноваження якої у суді першої інстанції підтверджуються довіреністю від 27.12.2017 і свідоцтвом від 25.05.2015 серії ЗР № 21/1015 про право на заняття адвокатською діяльністю, у суді касаційної інстанції підтверджуються ордером від 09.01.2020 і свідоцтвом від 05.12.2019 серії ЗР № 21/1015 про право на заняття адвокатською діяльністю.