ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 907/762/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача- Рибченка О. Г. (адвокат), Шаблатовича А. М. (директор),
відповідача 1 - не з`явилися,
відповідача 2 - Безсмертної М. Т. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Квітка" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2019 (суддя Ушак І. Г.) і постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 (головуючий - Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Орищин Г. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс"
до: 1) Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Квітка"
про визнання протиправним відчуження майна та визнання права власності.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 24.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" (далі - ТОВ "Енергополіс", Інвестор) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" (далі - Підприємство "ЦСТРІ м. Києва", Підприємство) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Квітка" (далі - ТОВ "Центр Квітка", Товариство) про: 1) визнання протиправним і здійсненим без згоди позивача відчуження Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" у власність ТОВ "Центр Квітка" спального корпусу літ. "В" загальною площею 2399,3 м2, розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, Санаторій "Квітка Полонини", будинок 1 "а" (далі - спірне нерухоме майно, спірний об`єкт, об`єкт інвестування); 2) визнання за ТОВ "Енергополіс" права власності на частку в розмірі 5295/10000 спального корпусу літ. "В" загальною площею 2399,3 м2, розташованого за вказаною адресою, та з клопотанням про визнання поважною причини пропуску строку позовної давності, з посиланням на положення статей 267, 321, 328, 358, 1130, 1132, 1134 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) на виконання укладеного між Інвестором і Підприємством інвестиційного договору від 07.05.2004 № 7 (далі - інвестиційний договір № 7) у результаті здійснення ними спільної діяльності створено спірний об`єкт (спальний корпус), який став спільною частковою власністю учасників такої спільної діяльності; 2) у подальшому внаслідок виділу з Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" було утворено нову юридичну особу - ТОВ "Центр Квітка", якій в порушення умов інвестиційного договору № 7 без згоди позивача як співвласника безоплатно за розподільчим балансом та актом приймання-передачі передано об`єкт інвестування в цілому, а 15.04.2013 Товариство зареєструвало за собою право власності на спірне нерухоме майно в цілому; 3) оскільки відповідачами частку позивача у спільному майні (об`єкті інвестування) визначено не було, хоча Інвестор виконав усі умови договору про спільну діяльність і є титульним володільцем предмета договору, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання розміру частки у праві спільної часткової власності на об`єкт інвестування; 4) саме з дати оголошення (15.04.2013) судового рішення у справі № 5/160-8/41 остаточно було визначено балансову вартість об`єкта нерухомості, створеного у результаті реконструкції, а з метою реалізації зобов`язань за інвестиційним договором № 7 між ТОВ "Енергополіс" і Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" підписано акт звірки розрахунків від 27.06.2013, яким підтверджено обсяг інвестицій ТОВ "Енергополіс" у новостворений об`єкт нерухомості та визначено розмір частки Інвестора у новоствореному об`єкті у 52,95%; 5) ТОВ "Енергополіс" звернулося до Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" з листом від 18.02.2014 № 5, у якому запропонувало виконати зобов`язання за інвестиційним договором № 7, однак 27.02.2014 Підприємство відмовило в оформленні за позивачем права спільної часткової власності на об`єкт інвестування, наслідком чого стало звернення Інвестора з позовом до Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" про визнання права власності на частку у новоствореному об`єкті нерухомості. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2015 у справі № 907/584/14, залишеним без змін постановою Верховного Суду України від 20.04.2016, відмовлено у задоволенні зазначеного позову з підстав спливу позовної давності; 6) причини пропуску позовної давності слід визнати поважними зважаючи на те, що для визначення частки позивача у новоствореному об`єкті нерухомості необхідно було з`ясувати остаточну балансову вартість цього об`єкта, з урахуванням, у томі числі проінвестованих ТОВ "Енергополіс" коштів на реконструкцію, що стало можливим лише після прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 у справі № 5/160-8/41 зі спору Підприємства з генеральним підрядником.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.12.2016 (суддя Ремецькі О. Ф.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 (головуючий - Дубник О. П., судді Зварич О. В., Матущак О. І.), позовні вимоги задоволено частково. Визнано за ТОВ "Енергополіс" право власності на частку в розмірі 5295/10000 спального корпусу літ. "В" загальною площею 2399,3 м2, розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка Полонини", будинок 1 "а". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суди виходили з обставин виконання позивачем усіх умов інвестиційного договору № 7, принципу непорушності права власності, недотримання Підприємством порядку здійснення права спільної часткової власності, передбаченого статтею 358 ЦК України, та правомірності набуття ТОВ "Енергополіс" права власності на частку в спірному нерухомому майні пропорційно до внесених Інвестором коштів (вкладу) від остаточної вартості реконструйованого об`єкту.
4. Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2017 (головуючий - Карабань В. Я., судді Корнілова Ж. О., Нєсвєтова Н. М.) рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.12.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 скасовано, справу № 907/762/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Зазначена постанова аргументована тим, що суди не надали належної оцінки доводам ТОВ "Центр Квітка" щодо застосування позовної давності, яким наголошувалося, що постановою Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 907/584/14 скасовано рішення касаційної та апеляційної інстанцій, а рішення суду першої інстанції залишено в силі виходячи з того, що за інвестиційним договором № 7 зобов`язання Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" передати позивачу у власність його частку протягом 30 днів з моменту введення об`єкта інвестування в експлуатацію має чітко визначений строк виконання, після якого минув трирічний термін для звернення до суду. Натомість, обмежившись фактом неможливості, на думку заявника, визначити частку в спірному майні до вирішення господарським судом 15.04.2013 спору у справі № 5/160-8/41, попередніми судовими інстанціями не звернуто уваги на ту обставину, що саме перешкодило позивачу протягом тривалого терміну звернутися до суду з вимогами про визначення частки в об`єкті інвестування.
6. Під час нового розгляду справи ТОВ "Енергополіс" подало до суду заяву про залишення без розгляду позову до Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" про визнання протиправним здійсненого без згоди ТОВ "Енергополіс" відчуження у власність ТОВ "Центр Квітка" новоствореного після реконструкції об`єкта нерухомості на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
7. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.05.2018 (суддя Андрейчук Л. В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2018 (головуючий - Якімець Г. Г., судді Бонк Т. Б., Мирутенко О. Л.), позов ТОВ "Енергополіс" у частині позовних вимог до Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" залишено без розгляду. У частині позовних вимог до ТОВ "Центр Квітка" у задоволенні позову відмовлено.
Зазначені судові рішення мотивовані тим, що у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 907/584/14, ухваленій за результатами розгляду позову ТОВ "Енергополіс" до Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" про визнання права власності на частку об`єкта інвестування за інвестиційним договором № 7 і зобов`язання вчинити певні дії, викладено висновок про пропуск позовної давності, що, у свою чергу, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову у справі, що розглядається.
8. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2019 (головуючий - Дроботова Т. Б., судді Пільков К. М., Чумак Ю. Я.) касаційну скаргу ТОВ "Енергополіс" задоволено частково. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.05.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2018 у справі № 907/762/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.
Зазначена постанова Верховного Суду мотивована тим, що: 1) суди попередніх інстанцій, посилаючись на положення статей 1130-1134 ЦК України, дійшли помилкового висновку, що інвестиційний договір № 7 не містить істотних умов договору про спільну діяльність, не установили правової природи спірних правовідносин і підстав їх виникнення, не з`ясували наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про інвестиційну діяльність", а, отже, не з`ясували і питання правового статусу позивача у спірних правовідносинах, а також правомірності його вимог про визнання права на частку новоствореного згідно з інвестиційним договором нерухомого майна за рахунок залучених інвестицій позивача; 2) посилаючись тільки на висновок суду першої інстанції та Верховного Суду України у справі № 907/584/14 стосовно того, що позовна давність для пред`явлення вимог щодо визнання права власності на частку об`єкта інвестування за інвестиційним договором № 7 спливла, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на доводи ТОВ "Енергополіс", зокрема: а)про неможливість визначення його частки у праві спільної часткової власності на об`єкт інвестування до вирішення спору у справі № 5/160-8/41 (про стягнення з Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" на користь генерального підрядника грошових коштів, остаточне судове рішення в якій прийнято 15.04.2013), а, отже, і визначення балансової вартості об`єкта будівництва для визначення часток; б) про звернення ТОВ "Енергополіс" до Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" про визначення частки в об`єкті інвестування та підписання між ТОВ "Енергополіс" і Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" 27.06.2013 акта взаєморозрахунків, яким підтверджено обсяг інвестицій ТОВ "Енергополіс" у новоствореному об`єкті; в) створення та реєстрацію 01.03.2013 шляхом виділу з Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" ТОВ "Центр Квітка", якому згідно з розподільчим балансом від 22.02.2013, затвердженим Київським міським відділенням Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів УСІ", у результаті виділу, за актом приймання-передачі від 09.04.2013 передано об`єкт нерухомого майна - спальний корпус літ. "В" загальною площею 2399,3 м2, розташований за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка Полонини", будинок 1 "а", ТОВ "Центр Квітка". Отже, висновки судів про недоведеність позивачем наявності підстав для застосування положень частини 5 статті 267 ЦК України та визнання поважними причин пропуску позовної давності є передчасними і такими, що зроблені без дослідження всіх доводів позивача щодо захисту його права інвестора за інвестиційним договором № 7 на підставі наданих ним доказів.
9. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020, позов задоволено повністю. Визнано відносно ТОВ "Центр Квітка" право власності за ТОВ "Енергополіс" на частку в розмірі 5295/10000 частки спального корпусу "В", загальною площею 2399,3 м2, розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка Полонини", будинок 1 "а".
10. Зазначені рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 16, 261, 267, 316, 319, 321, 328, 1130- 1134 ЦК України, статей 4, 5, 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність", статей 13, 73, 74, 76, 86, 236, 237, 269 ГПК України, з урахуванням яких місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість заявлених до ТОВ "Центр Квітка" позовних вимог з огляду на те, що: 1) позивач за своїм правовим статусом є інвестором реконструкції спального корпусу - об`єкту інвестиції, яким виконано всі умови інвестиційного договору № 7, він є титульним володільцем об`єкта інвестування відповідно до фактичних витрат на інвестування реконструкції спірного нерухомого майна; 2) наявність спору між Підприємством та генпідрядником щодо вартості об`єкта інвестування (справа № 5/160-8/41) перешкоджала остаточному визначенню сторонами інвестиційного договору № 7 балансової вартості об`єкта, а відтак і визначенню частки Інвестора, яка за умовами договору повинна визначатися пропорційно до загальних фактичних витрат на фінансування реконструкції, тому є поважною причиною пропуску позовної давності для пред`явленням позивачем вимог щодо визнання права власності на частку об`єкта інвестування за інвестиційним договором № 7, яка (позовна давність) спливла згідно з висновком Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 907/584/14; 3) оскільки судом визнано поважними причини пропущення позовної давності, порушене право власності позивача на частину новоствореного майна відповідно до вкладу, яке позивач набув як інвестор відповідно до умов інвестиційного договору № 7 та приписів частини 5 статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" у момент його державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягає захисту у спосіб обраний позивачем - шляхом визнання судом за ТОВ "Енергополіс" права власності на частку у новоствореному об`єкті нерухомого майна, що відповідає закону та дає суду змогу належним чином ефективно захистити порушені майнові права позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Центр Квітка" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій положень статей 104, 109, 267, 619 ЦК України, статей 75, 86 ГПК України, наголошуючи, що: 1) під час розгляду справи апеляційним судом не враховано висновку щодо застосування норми права, а саме статті 75 ГПК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 753/22010/14-ц, постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, постанові Верховного Cуду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16; 2) судом апеляційної інстанції не враховано висновку щодо застосування норми права, а саме статті 267 ЦК України (правозастосування вимог поважності причин пропуску строку позовної давності) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 234/3341/15-ц; 3) апеляційним судом не враховано висновку щодо застосування норм права, а саме статей 109, 619 ЦК України (передача майна в процесі виділу юридичної особи, а відтак можливість застосування субсидіарної відповідальності за умови наявності такого, що набрало законної сили, судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог по відношенню до основного боржника) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 913/614/16; 4) судом апеляційної інстанції не враховано висновку щодо застосування норми права, а саме статті 619 ЦК України (у випадку виникнення субсидіарного боржника за наслідками процедури виділу) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14; 5) наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах норм права, а саме статей 104, 109, 619 ЦК України щодо можливості притягнення до відповідальності субсидіарного боржника за наявності такого, що набрало законної сили, судового рішення про відмову в задоволенні позову по відношенню до основного боржника; 6) суди не повністю (неналежним чином) дослідили зібрані у справі докази.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
13. ТОВ "Енергополіс" у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження у справі з мотивів непідтвердження скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а у разі незгоди касаційної інстанції з такими доводами Інвестора - касаційну скаргу залишити без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних рішенні та постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
14. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2020 (головуючий - Кушнір І. В., судді Краснов Є. В., Мачульський Г. М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Центр Квітка" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 907/762/16, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 07.10.2020, зупинено дію зазначеної постанови до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.09.2020 (головуючий - Кушнір І. В., судді Краснов Є. В., Мачульський Г. М.) заяву ТОВ "Енергополіс" про забезпечення позову задоволено частково шляхом накладення арешту на нерухоме майно з реєстраційним № 41905821240 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до закінчення перегляду справи № 907/762/16 в касаційному порядку.
15. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 23.09.2020 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 15.09.2020 про відставку судді Кушніра І. В. у справі № 907/762/16 визначено колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Дроботова Т. Б., Пільков К. М.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2020 прийнято до розгляду касаційну скаргу ТОВ "Центр Квітка" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 907/762/16 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 27.10.2020.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.10.2020 оголошувалася перерва у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ТОВ "Центр Квітка" у справі № 907/762/16 до 10.11.2020.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16. 07.05.2004 між TOB "Енергополіс" (довіритель) і Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" (центр) укладено інвестиційний договір № 7 (про інвестування у нежитлове будівництво), за умовами пунктів 2.1- 2.4 якого Підприємство "ЦСТРІ м. Києва" зобов`язувалося своїми силами та засобами, за власний рахунок і за рахунок залучених від довірителя коштів реконструювати об`єкт інвестування - спальний корпус № 2 санаторію "Квітка Полонини", розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин. Попередня загальна сума інвестування у реконструкцію санаторію складає 3000000 грн, остаточна вартість реконструкції визначається після її закінчення шляхом розрахунку фактичної вартості реконструкції; довіритель перераховує кошти в управління центру для подальшого їх інвестування в реконструкцію санаторію; фінансування інвестування здійснюється етапами (І етап: 3-й кв. 2004р. - 300000 грн, ІІ етап: 4-й кв. 2004р. - 300000 грн, ІІІ етап: 1-й кв. 2005р. - 400000 грн); у разі необхідності за домовленістю сторін розмір інвестування може бути збільшений. Остаточна ціна реконструкції визначається після її закінчення шляхом розрахунку фактичної її вартості.
17. Згідно з підпунктом 3.1.5 пункту 3.1 інвестиційного договору № 7 TOB "Енергополіс" має право після закінчення інвестування отримати у власність частку загальної площі санаторію, пропорційну його частці в інвестуванні за цим договором.
У підпунктах 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3, 4.3.4 пункту 4.3 інвестиційного договору № 7 його сторони погодили, що Підприємство зобов`язалося після закінчення спорудження санаторію та здачі його в експлуатацію визначити частку ТОВ "Енергополіс" у реконструкції санаторію пропорційно загальним фактичним витратам на фінансування реконструкції; визначити загальну площу спальних кімнат (номерів для відпочинку), кімнат соціальної сфери обслуговування санаторію тощо, яка відповідає частці фінансування Інвестора у загальному обсязі інвестування; передати у власність ТОВ "Енергополіс" ці площі протягом 30 днів із дати введення санаторію в експлуатацію; надати Інвестору усі необхідні документи на ці площі, а також сприяти йому в оформленні права власності на ці площі.
18. 30.12.2005 між ТОВ "Енергополіс" і Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" укладено додаткову угоду до інвестиційного договору № 7 від 07.05.2004, якою продовжено строк інвестування до 31.12.2006 та передбачено ІV етап фінансування: 2006р. - 500000 грн.
Станом на 30.12.2005 сторони підвели підсумки щодо виконання інвестиційного договору № 7, склавши зазначеною датою протокол № 1 за підписами перших посадових осіб сторін та з прикладенням печаток сторін, яким зафіксували, зокрема, що центр зобов`язався за дорученням довірителя від свого імені, але за рахунок довірителя та власних коштів завершити реконструкцію санаторію у строк до 31.12.2006; що станом на 30.12.2005 довіритель передав центру для виконання доручення грошові кошти в сумі 1855000 грн; що для виконання доручення у повному обсязі довіритель зобов`язаний забезпечити центр грошовими коштами в сумі орієнтовно 500000 грн.
19. Згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 20.06.2007 спальний корпус в с. Солочин, 1 "а", Свалявського району було введено в експлуатацію із зазначенням інвестиційної вартості будівництва відповідно до проектної документації - 6506767 грн.
20. Інвестор на виконання власних зобов`язань за інвестиційним договором № 7 вніс грошові кошти в сумі 2292000 грн, що підтверджено банківською довідкою про розрахунки ТОВ "Енергополіс" з контрагентами (Закарпатська філія "ЦСТРІ м. Києва") за період з 01.01.2004 по 31.12.2008, підписаним позивачем та Підприємством двостороннім актом звірки розрахунків "По інвестуванню реконструкції санаторію "Квітка Полонини" спального корпусу № 2" від 27.06.2013, в якому сторони зафіксували, що за період з 03.06.2004 по 27.02.2007 позивачем перераховано відповідачу-1 суму 2292000 грн, в т. ч. суму 1897000 грн з призначенням платежу на виконання інвестиційних програм згідно з інвестиційним договором № 0601/1 від 01.06.2003 та суму 395000 грн - перерахування коштів у довірче управління згідно з інвестиційним договором № 7.
Таким чином, у результаті виконання інвестиційного договору № 7 було створено новий об`єкт нерухомості - спальний корпус санаторію "Квітка Полонини" загальною площею 2399,3 м2.
21. 01.03.2013 шляхом виділу з Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" створено та зареєстровано ТОВ "Центр Квітка", якому згідно з розподільчим балансом від 22.02.2013, затвердженим Київським міським відділенням Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів УСІ", у результаті виділу за актом приймання-передачі від 09.04.2013 передано об`єкт нерухомого майна - спальний корпус літ. "В" загальною площею 2399,3 м2, розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка Полонини", будинок 1 "а".
22. 15.04.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області прийнято рішення про реєстрацію за ТОВ "Центр Квітка" права власності на спірне майно, запис про право власності № 694296. Відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.04.2015 вартість майна становить 4328636 грн.
Таким чином, 15.04.2013, тобто у день, коли було прийнято остаточне рішення у справі № 5/160-8/41 зі спору між Підприємством і генеральним підрядником, після якого стало можливим сторонам інвестиційного договору № 7 визначити балансову вартість об`єкта інвестування, право власності на цей об`єкт уже було зареєстровано за ТОВ "Центр Квітка", створеним шляхом виділу із Підприємства "ЦСТРІ м. Києва".
23. 18.02.2014 ТОВ "Енергополіс" звернулося до Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" з листом № 5, в якому запропонувало Підприємству виділити в натурі та передати Інвестору його частку в об`єкті інвестування у розмірі, пропорційному обсягу здійснених інвестицій.
24. 27.02.2014 Підприємство "ЦСТРІ м. Києва" повідомило Інвестора про відмову у виділенні частки за інвестиційним договором № 7 та оформленні за позивачем права спільної часткової власності на об`єкт інвестування з підстав закінчення терміну дії зазначеного договору.
25. 07.04.2016 на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі № 907/584/14, якою було частково задоволено позов ТОВ "Енергополіс" про визнання права власності на частку в розмірі 53,72 % у об`єкті інвестування (визнано за Інвестором право власності на частину об`єкту інвестування (спальний корпус "В", загальною площею 2399,3 м2, розташований за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, санаторій "Квітка полонини", будинок 1 "а") у розмірі 52,37 % без виділення в натурі), залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2015, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ТОВ "Енергополіс" на частку в розмірі 5295/10000 корпусу санаторію літ. "В".
Проте постановою Верховного Суду України від 20.04.2016 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 та постанову Вищого господарського суду України від 22.12.2015 у справі № 907/584/14, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2015 про відмову у задоволенні позову ТОВ "Енергополіс" залишено в силі.
Позиція Верховного Суду
26. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
27. Відповідно до статті 328 ЦК України (в редакції, чинній до 28.11.2019) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з частиною 1 статті 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.
Частиною 5 статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
28. Ураховуючи вказані положення цивільного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовної вимоги ТОВ "Енергополіс" до ТОВ "Центр Квітка" про визнання права власності ТОВ "Енергополіс" на частку в розмірі 5295/10000 об`єкта інвестування з огляду на достовірно встановлений факт належного виконання Інвестором своїх зобов`язань за інвестиційним договором № 7 шляхом фінансування реконструкції спального корпусу № 2 санаторію "Квітка Полонини", внаслідок чого було створено новий об`єкт нерухомості - спальний корпус санаторію "Квітка Полонини" загальною площею 2399,3 м2, який є спільною частковою власністю сторін цього договору, та, водночас, не спростований відповідачами факт невиконання Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" свого договірного обов`язку щодо передачі у власність ТОВ "Енергополіс" належної йому частки (пропорційно до розміру вкладу Інвестора) після здачі реконструйованого об`єкта в експлуатацію.
29. ТОВ "Центр Квітка" у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 і 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Так, скаржник зазначає, що: 1) під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не враховано висновку щодо застосування норми статті 75 ГПК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 753/22010/14-ц, постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, постанові Верховного Cуду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16; 2) судом апеляційної інстанції не враховано висновку щодо застосування норми права, а саме статті 267 ЦК України (правозастосування вимог поважності причин пропуску строку позовної давності) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 234/3341/15-ц; 3) апеляційним судом не враховано висновку щодо застосування норм права, а саме статей 109, 619 ЦК України (передача майна в процесі виділу юридичної особи, а відтак можливість застосування субсидіарної відповідальності за умови наявності такого, що набрало законної сили, судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог по відношенню до основного боржника) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 913/614/16; 4) судом апеляційної інстанції не враховано висновку щодо застосування норми права, а саме статті 619 ЦК України (у випадку виникнення субсидіарного боржника за наслідками процедури виділу) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14; 5) наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах норм права, а саме статей 104, 109, 619 ЦК України щодо можливості притягнення до відповідальності субсидіарного боржника за наявності такого, що набрало законної сили, судового рішення про відмову в задоволенні позову по відношенню до основного боржника.
30. Дослідивши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 907/762/16 у частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, з огляду на таке.
31. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
32. У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (схожий висновок викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
33. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
34. Водночас, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
35. Відповідно до частин 4, 7 статті 75 ГПК України, на неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування якої апеляційним судом до спірних правовідносин посилається скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.