Постанова
Іменем України
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 233/2990/17
провадження № 51-3181км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Маринича В.К., Короля В.В.,
при секретарі Батку Є.І.,
за участю прокурорів Подоляна Р.Д. і Саіяна С.Г.,
представника цивільного відповідача ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача - командира військової частини А2167 ОСОБА_6 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2019 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 1 квітня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12017050380000369, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 ),такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 415 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, а на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та з покладенням обов`язків, передбачених п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього Закону України "Про амністію у 2016 році".
Постановлено стягнути з військової частини А2167 на користь ОСОБА_2 36 509, 45 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 20 0000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Також постановлено стягнути з військової частини А2167 в дохід держави 1921 грн судового збору.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у порушенні правил водіння транспортної машини, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Вироком установлено, що військовослужбовець військової частини польова пошта В4264 ОСОБА_1, виконуючи обов`язки водія, 2 квітня 2017 року близько 16:15, керуючи технічно справною транспортною машиною - вантажним автомобілем "HYNDAI HD 72", військовий номер НОМЕР_1, що належить військовій частині В2277 (зараз А2167), та рухаючись по вул. Правобережній у м. Костянтинівці Донецької області зі сторони м. Бахмут, не дотримався обов`язків водія, передбачених статтями 14, 16 Закону України № 3353-XII від 30 червня 1993 року "Про дорожній рух", п. 2.2.8 Настанови з автомобільної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 березня 1994 року №70, і допустив порушення вимог пунктів 2.3, 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР): був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою з метою відповідного реагування на її зміну, перед зміною напрямку руху ліворуч, виконуючи поворот для виїзду на ґрунтовий майданчик, розташований ліворуч від проїжджої частини, не переконався у безпечності своїх дій для інших учасників руху, не надав преваги у русі мотоциклу "Suzuki GN2B", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався головною дорогою позаду нього, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого не справився з керуванням і допустив зіткнення з вказаним мотоциклом, який належить ОСОБА_2, що спричинило пасажиру мотоцикла ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 1 квітня 2020 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узгоджені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача - командир військової частини А2167 ОСОБА_6 просить скасувати вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2019 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 1 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 у частині вирішення цивільного позову ОСОБА_2 до військової частини А2167 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, приймаючи рішення в частині цивільного позову, суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме не навів точного розрахункусуми, яка підлягає стягненню на користь потерпілого ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Вважає, що суд першої інстанції при вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 не взяв до уваги позицію цивільного відповідача про недоведеність і необґрунтованість потерпілим розміру заподіяної йому шкоди, а також не визнання останнім свого транспортного засобу фізично знищеним, тому рішення суду про стягнення з військової частини А2167 на користь ОСОБА_2 матеріального збитку в розмірі 36 509, 45 грн, є незаконним. Зазначає, що згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 643/4161/15-ц (провадження № 16-1369св18), уразі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відповідно до вимог Закону України № 1961-IV від 1 липня 2004 року ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV) відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Крім того, стверджує, що суди невірно поклали обов`язок відшкодування моральної та матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2 саме з військової частини А2167. Звертає увагу на те, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність військової частини А2167 як власника наземного транспортного засобу застрахована не була, і в такому разі відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV відшкодувати шкоду зобов`язане моторно (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) за рахунок коштів фонду захисту потерпілих. Тому вважає, що потерпілий ОСОБА_2 мав звернутися до МТСБУ із документами для здійснення йому регламентної виплати, оскільки саме такий спосіб реалізації права особи на відшкодування шкоди, завданої наземним транспортним засобом особи, цивільно-правова відповідальність якої, як власника транспортного засобу, не застрахована, визначений законом. Не погоджується представник цивільного відповідача з розміром визначеної судом першої інстанції моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню з військової частини А2167 на користь потерпілого ОСОБА_2, вважає її такою, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Вказує, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ст. 419 КПК, оскільки не зазначив в ухвалі підстав, на яких визнав необґрунтованими наведені в апеляційній скарзі доводи цивільного відповідача військової частини А2167.
Позиції інших учасників судового провадження
Представник цивільного відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу, просив скасувати вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2019 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 1 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 у частині вирішення цивільного позову ОСОБА_2 до військової частини А2167 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Прокурори Подолян Р.Д. і Саіян С.Г. вважали касаційну скаргу представника цивільного відповідача необґрунтованою, просили залишити її без задоволення, а вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Заступник військового прокурора Донецького гарнізону Струков А.О. подав заперечення на касаційну скаргу представника цивільного відповідача, в якому просив залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.