Постанова
Іменем України
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 667/7099/14
провадження № 51-2870 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та його захисника Голубцова А.Г. на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 18 грудня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року у кримінальному провадженні № 12013230020004080 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 18 грудня 2019 року засуджено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн.
На підставі ч. 1 ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 30 липня 2013 року близько 16:00, перебуваючи в кабінеті інженерної служби Херсонської школи вищої спортивної майстерності, яка знаходиться на вул. М. Фортус, 38 у м. Херсоні, в ході раптово виниклого конфлікту на ґрунті неприязних відносин, умисно наніс потерпілому ОСОБА_2 три удари кулаками в голову, один удар ногою по лівій нозі, три удари ногами по правій руці, чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року апеляційну скаргу захисника Голубцова А.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 18 грудня 2019 року - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи осіб, які її подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 та його захисник Голубцов А.Г. просять скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і закрити кримінальне провадження у зв`язку з недостатністю доказів для доведення винуватості засудженого в суді і вичерпанням можливостей їх отримати. На обґрунтування своїх вимог зазначають про порушення судами принципу презумпції невинуватості, оскільки матеріали кримінального провадження не містять доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Вказують, що місцевий суд взяв до уваги одні показання свідків та без належної мотивації не врахував інші, та взагалі не надав оцінку достовірності показанням потерпілого ОСОБА_2 . При цьому місцевий суд у вироку не достовірно відобразив показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, таким показанням не надав належної оцінки та не співставив з іншими доказами у кримінальному провадженні. Наголошують, що судово-медична експертиза тілесних ушкоджень потерпілого зроблена через вісім місяців після події, що є грубим порушенням вимог процесуального закону. У свою чергу апеляційний суд зазначених порушень не усунув, обмежившись формальними посиланнями на законність вироку місцевого суду, вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги захисника не надав.
Позиції інших учасників судового провадження
Потерпілий ОСОБА_2 та його представник адвокат Шадманов К.Ш. у письмових запереченнях на касаційну скаргу засудженого та його захисника вказують про необґрунтованість такої скарги, просять відмовити в її задоволенні.
У судовому засіданні прокурор Сингаївська А.О. заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженого та його захисника, зазначивши, що підстав для її задоволення немає, а тому просила судові рішення залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі засуджений та захисник вказують про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, вважають, що такі рішення постановлено з порушенням норм процесуального законодавства.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як убачається з вироку, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Такі висновки суд зробив на підставі показань потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
Разом з тим місцевим судом як доказ винуватості ОСОБА_1 досліджено, співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у протоколі слідчого експерименту від 01 березня 2014 року за участю потерпілого ОСОБА_2, заключенні експерта № 1220 від 31 липня 2013 року, висновку судово-медичної експертизи № 74/1220 від 21 березня 2014 року.
Під час касаційного розгляду колегією суддів не встановлено порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів, як і не встановлено підстав для визнання таких доказів недопустимими.
Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, місцевий суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо нього.
У вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній його частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.