Постанова
іменем України
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 400/122/18
провадження № 51-387км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Замкового І. А.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014120260000010, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1, такої, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалась у вчиненні самовільного зайняття земельних ділянок у період часу з вересня 2013 року до листопада 2014 року, в результаті чого незаконно заволоділа сільськогосподарською продукцією, а саме: насінням соняшнику загальною вагою 72, 06 т., зерна озимого жита вагою 89, 7 т. та зерна ярого ячменю вагою 117, 74 т., що спричинило значної шкоди державі в особі Головного управління Дежргеокадастру в Кіровоградській області та Богданівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, за обставин детально викладених у вироку.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано невинуватою та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК, у зв`язку із недоведеністю в її діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку прокурора, ОСОБА_1, будучи директором ПСП "Богнер", усвідомлювала, що у підприємства були відсутні правові підстави для використання земельної ділянки, проте у 2013-2014 роках протиправно використовувала її для сільськогосподарського обробітку, що спричинило значної шкоди державі. Вказує на те, що для визначення розміру завданих матеріальних збитків у даному кримінальному провадженні не потребується проведення експертизи, оскільки його встановлено шляхом простих арифметичних розрахунків даних.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора, захисник Гончаренко В. О. просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог касаційної скарги.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 404 КПК, апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
За вимогами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, на яких її визнано необґрунтованою.
Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
До того ж, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Недотримання вказаних положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Під час перегляду вироку щодо ОСОБА_1 апеляційний суд зазначених вимог закону в повному обсязі не дотримався.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор, не погодившись із вироком суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Зокрема прокурор зазначав, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок ПСП "Богнер", було визначено згідно з методикою визначення такої шкоди затвердженої постановою Кабінету Міністрів України та призначення для цього експертизи не потребується. Крім того, вказане кримінальне провадження було предметом розгляду суду апеляційної інстанції і при скасуванні попереднього вироку питання проведення експертизи судом не ставилось. До того ж, в матеріалах кримінального провадження наявний лист райдержадміністрації про відмову в продовженні договору оренди та лист про відсутність додаткових угод про поновлення договору оренди землі, а тому у директора підприємства - ОСОБА_1 були відсутні правові підстави для користування земельними ділянками.