Постанова
Іменем України
17 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 686/5132/17
провадження № 61-2342св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Перша Хмельницька державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 вересня 2018 року у складі судді Мазурок О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Перша Хмельницька державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Перша Хмельницька державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з 5/8 частини квартири АДРЕСА_1 .
06 червня 2014 року він як спадкоємець першої черги за законом звернувся до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Яроцької Т. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , але нотаріус йому повідомила, що ОСОБА_4 склала 14 березня 2008 року заповіт, яким заповіла все належне їй майно ОСОБА_2
ОСОБА_1 посилався на те, що із пояснень свідків у іншій справі йому стало відомо, що ОСОБА_3 ще за життя повідомляла, що після смерті її чоловіка, приходив її онук ОСОБА_2 та ще двоє невідомих їй осіб і змусили її підписати документ, який вона не бажала підписувати. Також ОСОБА_3 за цих обставин було повідомлено, що вона підписує документ, яким засвідчує передання частини спірної квартири ОСОБА_1, що ввело її в оману та перешкодило їй скласти заповіт на користь ОСОБА_1 .
Також в оскаржуваному заповіті не зазначено місце його складання та дані про особу, на користь якої його складено.
Крім того, ОСОБА_3 не підписувала цей заповіт і не заповнювала особисто текст від свого імені.
Ураховуючи викладене, на підставі статей 203, 215, 229, 230, 1257, 1266, 1267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ОСОБА_1 просив визнати заповіт, складений 14 березня 2008 року ОСОБА_3 та посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Латюк І. М., недійсним.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди дійшли висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 неправильно сприймала фактичні обставини правочину під час підписання оскаржуваного заповіту, а також того, що заповіт вчинено під впливом помилки або обману зі сторони відповідача. Оспорюваний заповіт складено особою, яка мала на це право відповідно до статті 1247 ЦК України, у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання, і підписаний особисто заповідачем. Ці обставини підтверджуються висновком експертів за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів № 7760-7762/17-26, складеним 04 червня 2018 року експертами Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 вересня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив його про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим справа була розглянута у його відсутність, що позбавило його права заявити клопотання про призначення додаткової або комплексної судової експертизи.
Також суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення додаткової судової почеркознавчої експертизи та не допитав в якості свідка нотаріуса, який посвідчував оскаржуваний заповіт.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 вересня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року і витребувано із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області цивільну справу № 686/5132/17.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
14 березня 2008 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що належить їй на день смерті і на що вона за законом має право, ОСОБА_2 (синові позивача). Заповіт посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Латюк І. М. та зареєстрований у реєстрі за № 4-1011.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з 5/8 частин квартири АДРЕСА_1 .
Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є її син ОСОБА_1 .
06 червня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Яроцької Т. В. із заявою про прийняття спадщини.
04 червня 2014 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Яроцькою Т. В. відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_3 .
13 червня 2014 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про прийняття спадщини за вищезазначеним заповітом до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Яроцької Т. В.
У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіту посвідченого 14 березня 2008 року Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою, з підстав, передбачених статтями 203, 215, 225 ЦК України.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2015 року, у справі № 686/14298/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіту відмовлено.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 26 квітня 2016 року, у справі № 686/23277/15-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування залишено без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (стаття 1234 ЦК України).
Загальні вимоги до форми заповіту визначені статтею 1247 ЦК України. Вони полягають у тому, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою та другою статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.