Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 654/223/18-ц
провадження № 61-9230св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як правонаступники ОСОБА_5 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну
скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - на постанову Херсонського апеляційного суду від 13 травня 2020 року у складі колегії суддів: Приходько Л. А., Вейтас І. В., Бугрика В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його
батько ОСОБА_7, який за життя побудував житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 . Він як спадкоємець першої черги за законом прийняв спадщину у встановленому законом порядку, оскільки вчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте свідоцтво про право на спадщину не отримав у звʼязку з відсутністю правовстановлюючих документів, які б підтверджували належність спадкодавцю вищевказаного житлового будинку.
Разом з тим, йому стало відомо, що рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2011 року у справі № 2-1585/111 право власності на вищевказаний будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами було визнано за набувальною давністю за ОСОБА_5 .
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 13 грудня 2017 року його апеляційну скаргу задоволено, а вищевказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено за необґрунтованістю.
Проте, у період чинності рішення суду першої інстанції від 12 грудня
2011 року ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 12 червня 2012 року відчужила вищевказаний житловий будинок своїй онуці -
ОСОБА_2 , чим порушила його право на спадкове майно, а тому вона не може вважатися добросовісним набувачем.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати договір дарування від 12 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_5 і
ОСОБА_2 , недійсним та витребувати у останньої на його користь будинок і земельну ділянку, розміщені по АДРЕСА_1, оскільки земельна ділянка надавалася його батьку
у безстрокове користування для будівництва житлового будинку.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області
від 10 квітня 2018 року у складі судді Охтень А. А. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю тієї обставини, що нерухоме майно, яке є предметом оспореного договору дарування, належало спадкодавцю та увійшло до складу спадщини, що не дає підстав для висновку про порушення таким правочином прав та інтересів позивача.
Постановою апеляційного суду Херсонської області від 11 вересня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 квітня
2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір дарування житлового будинку, укладеного
12 червня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, недійсним. Витребувано у ОСОБА_2 житловий будинок по
АДРЕСА_1 , забудовником якого був ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2019 року касаційну скаргу
ОСОБА_2 задоволено. Постанову апеляційного суду Херсонської області від 11 вересня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-45888св18).
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року залучено до участі у справі, як правонаступників померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 13 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 квітня
2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 житловий будинок літ. "А", житловою площею 16,3 кв. м, загальною
площею 43,0 кв. м, разом з туалетом літ. "Б", помпою № 1, огорожею № 2, 3, які розташовані по АДРЕСА_1, забудовником якого був ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що спадкодавцем - ОСОБА_7 було розпочато будівництво за наявності необхідних дозвільних документів. У зв`язку з тим, що закінчений будівництвом будинок не було введено до експлуатації, до позивача, як спадкоємця першої черги за законом після смерті ОСОБА_7, перейшло право останнього, як забудовника, на оформлення вказаного жилого будинку. Разом з тим, визначаючи обсяг спадкового майна, а саме, яка площа будинку та які конкретні господарські споруди увійшли до складу спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, зважаючи
на те, що мали місце реконструкція та поліпшення майна за рахунок ОСОБА_5, яка була власником житлового будинку з 2011 року, та ОСОБА_2, яка стала набувачем цього будинку з 12 червня 2012 року, апеляційний суд, оцінивши висновки судових будівельно-технічних експертиз, проведених на замовлення сторін у справі, у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, поданими сторонами, дійшов висновку, що до складу спадкової маси після смерті спадкодавця увійшли житловий будинок літ. "А", загальною площею 43,0 кв. м, туалет літ. "Б", помпа № 1, огорожа № 2, 3, які розташовані по АДРЕСА_1 .
Оскільки визнання недійсним договору дарування, вчиненого після рішення суду, ухваленого щодо спірного майна, але у подальшому скасованого,
є неналежним способом захисту прав позивача, який не є стороною цього правочину, апеляційний суд відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині. Разом з тим, вимоги щодо витребування від добросовісного набувача, ОСОБА_2, яка набула майно безвідплатно не безпосередньо
у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати, апеляційний
суд задовольнив з підстав, передбачених частиною третьою статті 388 ЦК України.
При цьому апеляційний суд зазначив, що здійснені добросовісним набувачем ОСОБА_2 суттєві поліпшення майна не перешкоджають витребуванню майна у порядку, визначеному статтею 388 ЦК України, але лише того, що було обʼєктом спадкування, проте вимог згідно з частиною четвертою статті 390 ЦК України про залишення поліпшення майна добросовісному набувачу не заявлялося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідачі судове рішення апеляційного суду не оскаржили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали
з Голопристанського районного суду Херсонської області.
У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо характеристик спірного домоволодіння для витребування, а саме те, що підлягає витребуванню лише житловий будинок літ. "А" з частиною надбудов, розташовані по АДРЕСА_1, забудовником якого був ОСОБА_7, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, суд апеляційної інстанції взяв за основу висновок судової будівельно-технічної експертизи від 18 грудня 2019 року № 44, виготовлений на замовлення ОСОБА_2, згідно з яким дані про рік побудови спірного житлового будинку та внутрішньодворових споруд, що містяться
у технічному паспорті, виготовленому 24 травня 2016 року, суперечать відомостям, що містяться в інвентарній справі. Ця обставина не відповідає матеріалам справи, так як спростовується поясненнями самого експерта, яка складала вищевказаний висновок судової будівельно-технічної експертизи від 18 грудня 2019 року, а саме те, що підтвердженням року побудови складових спірного домоволодіння є технічний паспорт бюро технічної інвентаризації від 2016 року. Водночас суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що вказаний технічний паспорт був виконаний саме на замовлення ОСОБА_2, якою було надано усю повну інформацію щодо будівель та споруд, у тому числі використаних матеріалів та років побудови. Разом з тим, у цьому технічному паспорті відсутні будь-які застереження щодо наявності самочинних будівель, будівництва та реконструкцій спірного домоволодіння. Апеляційний суд керувався технічними характеристиками, наведеними в оцінювальному акті житлового будинку від 04 серпня 2011 року, згідно з яким домоволодіння складалось
з житлового будинку літ "А", прибудови літ. "а", господарської будівлі (туалет) літ. "Б", колодязь № 1, хвіртки № 2, огорожі № 3. Проте суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що станом на дату виготовлення цього суперечливого документа від серпня 2011 року рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 12 листопада 2011 року за позовом ОСОБА_5 про визнання права власності
за набувальною давністю на спірний житловий будинок ще не існувало. Водночас ОСОБА_1, прийнявши спадщину після смерті у 2004 році
свого батька, також не звертався до бюро технічної інвентаризації для виготовлення будь-яких документів щодо спірного домоволодіння.
Таким чином, за виготовленням вказаних технічних документів до бюро технічної інвентаризації не звертався жоден із законних власників
спірного майна, проте бюро технічної інвентаризації виконало роботи із виготовлення технічної документації, які взяті за основу у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 18 грудня 2019 року № 44, а також в оскаржуваній постанові апеляційного суду у якості доказів, підтвердження часткової відмови у задоволенні позову.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що постанова апеляційного
суду оскаржується частково, тобто лише в частині витребування майна. Отже, в іншій частині постанова апеляційного суду (відмова у визнанні договору дарування недійсним) у силу частини першої статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядається.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішення виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області від 14 листопада 1973 року № 460 ОСОБА_7 виділено земельну ділянку площею 600 кв. м під будівництво житлового будинку розміром
АДРЕСА_2 .
Того ж дня укладено договір про надання ОСОБА_7 у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності з числом кімнат від однієї до п`яти включно з наданням дозволу на виконання робіт (т. 1., а. с. 20-23).
Рішенням виконавчого комітету Голопристанської міської ради
від 15 вересня 1976 року ОСОБА_7 продовжено строк будівництва на один рік.
Відомостей стосовно закінчення будівництва будинку, введення його до експлуатації та оформлення на нього правовстановлюючих документів матеріали справи не містять.
За технічними характеристиками, наведеними у технічному паспорті, житловий будинок зведений у 1989 році має загальну площу 92,6 кв. м,
а житлову площу - 28,8 кв. м, господарські споруди, окрім сараю літ. "В", значаться як гараж літ. "Б", туалет-душ літ. "Г".
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер (т. 1., а. с. 82).
ОСОБА_1 , позивач у справі, є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 та вчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого нотаріусом було заведено спадкову справу (т. 1., а. с. 79-87).
Спадкові права ОСОБА_1 у встановленому законом порядку
не оформлені, оскільки позивачем не надано суду належних доказів того, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 .
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області
від 12 листопада 2011 року у справі 2-1585/11 позов ОСОБА_5 до Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності
за набувальною давністю на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 оскаржив вказане рішення місцевого суду в апеляційному порядку й рішенням апеляційного суду Херсонської області від 13 грудня
2017 року його апеляційну скаргу задоволено, а рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 12 листопада 2011 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено за необґрунтованістю (т. 1., а. с. 6-9).
У період чинності рішення суду першої інстанції ОСОБА_5 подарувала будинок по АДРЕСА_1 своїй онуці - ОСОБА_2, уклавши 12 червня 2012 року договір дарування (т. 1., а. с. 10-12).
У розділі 1.3 договору за описом предмета дарування є житловий будинок літ. "А", житловою площею 16,3 кв. м, загальною площею 43 кв. м, та господарські споруди: туалет літ. "Б", огорожа № 2, 3.
За наявними матеріалами технічної документації на садибний (індивідуальний будинок), складеними станом на 24 травня 2016 року,
на земельній ділянці у 1989 році зведений житловий будинок, загальною площею 90,2 кв. м, а також зведені у 1990 році помпа і огорожа, та