Постанова
Іменем України
13 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 758/3513/16-ц
провадження № 61-23077св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва у складі судді
Ларіонової Н. М. від 11 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Яворського М. А.,
Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О. від 27 листопада 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про визнання недійсним договору позики від 13 березня 2012 року, укладеного між нею та ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13 березня 2012 року між нею та відповідачем було укладено договір позики, за умовами якого вона отримала у ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 80 000 грн. Позивач стверджує, що не отримувала грошові кошти від відповідача, а розписка була складена нею на вимогу відповідача, який був її адвокатом та якому вона довіряла. Посилаючись на те, що вказаний правочин не відповідає вимогам статті 203 ЦК України, та враховуючи положення статті 234 ЦК України, просила її позов задовольнити в повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що вона не отримувала грошові кошти від відповідача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 квітня
2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що грошових коштів позивачка від відповідача не отримувала, розписку про отримання грошей вона підписала без наміру створення правових наслідків, а лише для "страховки" отримання відповідачем ведення її справ у майбутньому.
Судом першої інстанції не було забезпечено право позивача на користування правничою допомого. В березні 2016 року вона звернулась до Четвертого Київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги, після чого їй було призначено декілька адвокатів, проте останні належним чином не відвідували судові засідання, не подавала необхідні клопотання та належним чином правового захисту та представництва у суді не здійснювали. ОСОБА_1 також вказує, що всупереч гарантованому законодавством праву на правничу допомогу, оскаржуване рішення суду першої інстанції було ухвалено за відсутності її представника.
ОСОБА_1 посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено факту чи передавались грошові кошти від відповідача позивачу, не було допитано свідків, в присутності яких була написана розписка, не було перевірено чи дійсно були наявні кошти у ОСОБА_2, які він начебто позичив ОСОБА_1, не надано правового аналізу тексту розписки.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано з Подільського районного суду міста Києва матеріали справи
№ 758/3513/16-ц.
У серпні 2020 року матеріали справи № 758/3513/16-ц надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що 13 березня 2012 року ОСОБА_1 написана власноручно розписка, згідно якої ОСОБА_2 позичив ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 80 000,00 грн, які остання зобов`язувалась повернути до 31 травня 2012 року, що підтверджено копією даної розписки та визнають обидві сторони у справі.
27 травня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва, як суду за зареєстрованим місце проживання
ОСОБА_1 , про стягнення з останньої суми заборгованості за договором позики від 13 березня 2012 року. На час розгляду справи судом першої інстанції Солом`янським районним судом міста Києва вищевказаний позов ОСОБА_2 не було розглянуто.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла
до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.