Постанова
Іменем України
16 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 264/4076/18
провадження № 61-9501св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у складі суддів: Гаврилової Г. Л., Зайцевої С. А., Попової С. А., та касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на постанову Донецького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у складі суддів: Гаврилової Г. Л., Зайцевої С. А., Попової С. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча",
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча") про стягнення індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строку її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Зазначав, що з 1995 року по 2011 рік працював на підприємстві відповідача, який всупереч вимогам Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" не здійснював індексацію заробітної плати. Просив стягнути з відповідача індексацію заробітної плати за період з березня 2003 по липень 2006 року, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строку її виплати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення до дня винесення рішення та 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 грудня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати в сумі 527 грн 04 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строку її виплати в сумі 2 039 грн 61 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5 тис. грн та на відшкодування моральної шкоди 500 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Заяви ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог та відшкодування судових витрат повернуто позивачу.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сума заборгованої індексації становить 527 грн 04 коп., а компенсації - 2 039 грн 61 коп. Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 28 січня 2011 року по 11 грудня 2018 року складає 173 062 грн 72 коп. Враховуючи розмір спірної суми (173 062 грн 72 коп.) порівняно із розміром заборгованої відповідачем індексації (527 грн 04 коп.), а також тривалість часу, протягом якого за отриманням недоплаченої суми не звертався позивач, що фактично й визначило розмір суми середнього заробітку, стягнення якого він вимагає, суд з урахуванням принципів співмірності та справедливості зменшує суму відшкодування у зв`язку із затримкою виплати належних йому при звільненні сум до 5 тис. грн. Виходячи з розуміння загальнолюдських цінностей, жоден працівник не може залишатися байдужим до порушення роботодавцем його права на оплату праці, а тому суд погоджується з тим, що встановлені порушення трудових прав позивача, пов`язані з певними душевними стражданнями і вважає 500 грн справедливою компенсацією завданої йому моральної шкоди. Щодо заяв позивача про збільшення розміру позовних вимог та відшкодування судових витрат, суд зазначає, що відповідно до позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Вказана справа розглядалась в порядку загального позовного провадження, ухвалою суду від 26 листопада 2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду, заяви про збільшення розміру позовних вимог та відшкодування судових витрат подано 11 грудня 2018 року, тобто після спливу встановлених процесуальним законодавством строків.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнуто з ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 39 544 грн 83 коп. Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 грудня 2018 року в частині повернення заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат скасовано. Стягнуто з ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору у розмірі 236 грн 50 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 339 грн 90 коп. В решті судове рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, дійшовши висновку про те, що відповідач заборгував позивачу суми індексації заробітної плати, суд першої інстанції правильно виходив з того, що між сторонами у справі виник спір про розмір належних звільненому працівникові сум, тому згідно зі статтею 117 КЗпП України слід визначити розмір відшкодування за час затримки розрахунку. Разом з цим, суд, врахувавши принцип співмірності, не розрахував середній заробіток за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Судом була стягнута сума індексації заробітної плати у розмірі 527 грн 04 коп., з якою позивач погодився, та сума компенсації у розмірі 2 039 грн 61 коп., розмір якої позивач також не заперечує. Отже, розмір задоволеної судом суми індексації, як спірної суми, що є складовою заробітної плати, складає 22,85 % від заявленої суми. За таких обставин, враховуючи формулу пропорційності, у даному випадку, суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право частки, яку вона становила у заявлених вимогах (22,85 %) істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком, що становить 39 544 грн 83 коп. Переглядаючи судове рішення в частині стягнення моральної шкоди, суд погоджується з висновками суду щодо відшкодування її в розмірі 500 грн та вважає що така сум, зважаючи на розмір заборгованості із заробітної плати, відповідає принципу справедливості і обґрунтованості.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову та задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що між сторонами відсутній спір щодо розміру заборгованості, а тому середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні підлягає стягненню у повному обсязі. Моральної шкоди йому завдано у розмірі 10 тис. грн, що не враховано судом.
(2) Позиція відповідача
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 підприємство зазначає, що позивач заявляв суму індексації в розмірі 2 306 грн 90 коп., а суд стягнув у розмірі 524 грн 04 коп., що свідчить про наявність спору щодо суми заборгованості із заробітної плати. Позивач тривалий час не звертався за захистом порушених прав, тому сума середнього заробітку у розмірі 5 тис. грн є достатньою. суд безпідставно стягнув витрати на правовову допомогу, її розмір є завищеним.
(3) Доводи касаційної скарги ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"
У касаційній скарзі підприємство просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд безпідставно стягнув витрати на правовову допомогу, її розмір є завищеним. При застосуванні принципу співмірності суд не врахував період, за який виникла заборгованість (березень 2003 року - липень 2006 року), що також мало вплинути на розмір середнього заробітку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з травня 1995 року по 27січня 2011 року перебував у трудових відносинах з відповідачем.
27січня 2011 року позивача звільнено з посади на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України.
Відповідачем не здійснювалось нарахування та виплата індексаціїзаробітної плати позивачу за період з березня 2003 року по липень 2006 року.
Індексація заробітної плати, яка в порушення Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" не була нарахована та не виплачена позивачу за період з березня 2003 року по липень 2006 року складає527 грн 04 коп.
Статтею 21 КЗпП України передбачений обов`язок роботодавця виплачувати працівникові заробітну плату.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (статті 117 КЗпП України).
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.