Постанова
Іменем України
16 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 753/5107/18
провадження № 61-3576св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" та ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Козій Дар`я Олександрівна, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року в складі судді Заставенко М. О. та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року в складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі -
ПАТ "Укрзалізниця"), назву якого було змінено на Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця"), про визнання незаконними і скасування наказів та рішення, визнання дій протиправними.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 01 серпня 2014 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді директора Департаменту управління персоналом та соціальної політики, на підставі безстрокового трудового договору.
Крім того, між сторонами 21 лютого 2017 року укладено строковий трудовий договір про виконання обов`язків на посаді директора Департаменту управління персоналом та соціальної політики строком на один рік
(з 23 лютого 2017 року до 23 лютого 2018 року).
Наказом ПАТ "Укрзалізниця" від 29 березня 2017 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 5 частини першої
статті 40 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи, однак рішенням правління ПАТ "Укрзалізниця" від 23 лютого
2018 року попередній наказ про звільнення скасовано та її поновлено на роботі.
Водночас, у цей же день (23 лютого 2018 року) наказом відповідача звільнено ОСОБА_1 з посади директора департаменту по закінченню строку трудового договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки укладений з нею
у 2014 році первинний трудовий договір та укладений у 2016 році наступний трудовий договір були безстроковими, а при укладанні 21 лютого 2017 року строкового трудового договору збережено характер роботи та її посадові обов`язки. Вказувала, що трудові договори у даному випадку переукладалися, а не припинялися, тому після закінчення строку трудового договору відповідач зобов`язаний був перевести її на умови праці, передбачені попереднім безстроковим трудовим договором, а не звільняти. Крім того, позивача не повідомлено про поновлення на роботі завчасно, тому наказ про її поновлення за період, який минув, є неправомірним і таким, що порушує її права.
Зазначала, що наказом відповідача від 23 лютого 2018 року їй надано відпустку без збереження заробітної плати за період з 17 липня 2017 року
до 23 лютого 2018 року, проте цей наказ є незаконним, оскільки вона зверталася до відповідача із заявою про надання вказаної відпустки по догляду за дитиною ще 14 липня 2017 року, а у задоволенні зазначеної заяви було відмовлено. Після отримання відмови (27 липня 2017 року) вказана вище заява вважається нереалізованою, тому видача у подальшому наказу про надання відпустки на період, що минув, порушує її права.
Також позивач з квітня 2017 року до липня 2017 року була тимчасово непрацездатною, проте відповідач не у повному розмірі здійснив виплати за лікарняними листками, які були вчасно подані до ПАТ "Укрзалізниця".
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: визнати незаконними
і скасувати рішення правління ПАТ "Укрзалізниця" від 23 лютого 2018 року, наказ ПАТ "Укрзалізниця" від 23 лютого 2018 року № 119/вт "Про надання відпустки без збереження заробітної плати", наказ ПАТ "Укрзалізниця"
від 23 лютого 2018 року № 297/ос "По особовому складу", наказ
ПАТ "Укрзалізниця" від 23 лютого 2018 року № 298/ос "Про припинення трудового договору"; визнати незаконними дії ПАТ "Укрзалізниця" щодо нарахування лікарняних з квітня 2017 року до липня 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним наказ ПАТ "Укрзалізниця" від 23 лютого 2018 року
№ 119/вт "Про надання відпустки без збереження заробітної плати".
Визнано незаконним наказ ПАТ "Укрзалізниця" від 23 лютого 2018 року
№ 298/ос "Про припинення трудового договору".
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 судовий збір
у розмірі 1 409,60 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач була звільнена
з посади за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку
із закінченням строку трудового договору незаконно, оскільки строк дії трудового договору позивача не закінчився, так як є безстроковим трудовим договором. Так, щодо позивача має місце неодноразове переукладення трудових договорів, а відповідно до частини другої статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Також відповідач незаконно видав наказ про надання відпустки без збереження заробітної плати за період, який минув і під час якого позивач ні фактично, ні юридично не перебувала у відпустці по догляду за дитиною.
Вимоги позивача в частині визнання незаконними та скасування рішення правління ПАТ "Укрзалізниця" від 23 лютого 2018 року про поновлення на роботі з 30 березня 2017 року на посаді директора Департаменту управління персоналом та соціальної політики ПАТ "Укрзалізниця" та наказу № 297/ос від 23 лютого 2018 року "По особовому складу", прийнятому на виконання вищезазначеного рішення правління, задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено, що вказаними рішенням та наказом були порушені її права та інтереси.
Відповідачем оплачені листки непрацездатності позивача за період з квітня 2017 року до липня 2017 року, що не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, тому позовні вимоги в цій частині щодо визнання дії відповідача незаконними задоволенню не підлягають, оскільки
є безпідставними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним наказу
ПАТ "Укрзалізниця" від 23 лютого 2018 року № 298/ос "Про припинення трудового договору" скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.
У решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між сторонами виникли трудові відносини, які ґрунтувалися на строковому трудовому договорі, строк дії якого встановлено з 23 лютого 2017 року до 23 лютого 2018 року включно. Згідно з пунктом 8.5 трудового договору, укладеного між сторонами, припинення договору тягне за собою припинення трудових відносин з працівником на займаній посаді.
Наказом відповідача від 23 лютого 2018 року позивача звільнено із займаної посади по закінченню строку трудового договору та належним чином повідомлено про це листом від 23 лютого 2018 року, в якому також запропоновано вакантні посади. Проте, ОСОБА_1 своїх пропозицій щодо зайняття вакантних посад ПАТ "Укрзалізниця" не надала. Крім того, наказом від 05 березня 2018 року за позивачем з 24 лютого 2018 року збережено середню заробітну плату на період працевлаштування, до досягнення дитиною шестирічного віку, але не більше трьох місяців.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про правомірність звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, яке відповідає вимогам закону та умовам укладеного трудового договору.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі АТ "Укрзалізниця" просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволеної позовної вимоги та постанову апеляційного суду в частині залишення без змін рішення місцевого суду щодо визнання незаконним наказу про надання відпустки без збереження заробітної плати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову
в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Козій Д. О., просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у визнанні незаконним наказу про припинення трудового договору з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення вказаних вимог, залишити в силі рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним наказу про надання відпустки без збереження заробітної плати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Також ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Козій Д. О., просить направити справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга АТ "Укрзалізниця" мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що видача відповідачем наказу
№ 119/вт від 23 лютого 2018 року "Про надання відпустки без збереження заробітної плати" за період з 14 липня 2017 року до 23 лютого 2018 року призводить до порушення трудових прав позивача.
Відповідач наказом від 23 лютого 2018 року № 119/вт за поданою ОСОБА_1 заявою від 17 липня 2017 року обґрунтовано та правильно надав відпустку без збереження заробітної плати строком з 17 липня
2017 року до 23 лютого 2018 року для догляду за дитиною до досягнення шестирічного віку.
Станом на 14 липня 2017 року трудові правовідносини з позивачем були припинені, тому відповідач не мав будь-яких правових підстав для задоволення вищевказаної заяви позивача, оскільки остання не була працівником ПАТ "Укрзалізниця". Разом з тим, зазначена заява була обґрунтовано розглянута відповідачам після поновлення позивача на роботі.
Касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Козій Д. О., мотивована тим, що з 01 серпня 2014 року позивач працює на підприємстві відповідача за безстроковим трудовим договором, а переведення її на роботу строком на 1 рік з 23 лютого 2017 року до 23 лютого 2018 року суперечить вимогам трудового законодавства.
Уповноважений орган товариства може вимагати від працівника, який працює за безстроковим трудовим договором, укладення строкового трудового договору тільки у тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, з якими законодавством передбачено саме таку форму трудового договору або з урахуванням характеру роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника. Проте жоден з установчих документів ПАТ "Укрзалізниця" та законодавство, яке регулює діяльність залізниці як державного підприємства, не передбачають для посади позивача обов`язкового укладення строкового трудового договору. Отже, умова трудового договору щодо його строку є недійсною.
Позивач була безпідставно позбавлена права на працю. ПАТ "Укрзалізниця" неодноразово повідомляла ОСОБА_1 про те, що вона звільнена
29 березня 2017 року і не перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Крім того, позивача не повідомляли щодо поновлення на роботі завчасно,
а тому наказ про поновлення на роботі за період який минув,
є неправомірним і таким, що порушує її права. Також ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про звільнення 23 лютого 2018 року.
Доводи інших учасників справи
АТ "Укрзалізниця" подало до суду відзив на касаційну скаргу
ОСОБА_1 , зазначивши, що позивач працювала за трудовим контрактом, що підтверджується зібраними у справі доказами, тому її звільнення після закінчення дії цього контракту є обґрунтованим і відповідає вимогам трудового законодавства, що правильно встановлено судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 не скористалася своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги АТ "Укрзалізниця", відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направила.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 19 березня 2020 року та від 10 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
22 липня 2020 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 01 серпня 2014 року перебувала
у трудових відносинах з відповідачем. Так, згідно з наказом від 01 серпня 2014 року ОСОБА_1 прийнята на роботу з 01 серпня 2014 року на посаду начальника департаменту управління персоналом Державної адміністрації залізничного транспорту України, вид договору - безстроковий.
У зв`язку із реорганізацією Державної адміністрації залізничного транспорту України шляхом злиття у ПАТ "Укрзалізниця", позивач наказом
від 30 березня 2016 року призначена на посаду начальника Департаменту управління персоналом та соціальної політики ПАТ "Укрзалізниця".
ОСОБА_1 20 лютого 2017 року подала заяву про призначення її на посаду директора Департаменту управління персоналом та соціальної політики на умовах укладення трудового договору.
Між ПАТ "Укрзалізниця" та ОСОБА_1 21 лютого 2017 року укладено трудовий договір та додаткову угоду до нього, відповідно до умов яких позивач зобов`язалася виконувати обов`язки, визначені цим договором, посадовою інструкцією та локальними нормативними актами товариства,
а відповідач зобов`язався створювати належні умови для матеріального забезпечення й організації праці працівника. Строк дії договору встановлено з 23 лютого 2017 року до 23 лютого 2018 року включно.
На підставі вказаного договору наказом відповідача від 20 лютого 2017 року № 278/ос ОСОБА_1 переведено на посаду директора Департаменту управління персоналом та соціальної політики за строковим трудовим договором з 23 лютого 2017 року. Строк дії трудового договору встановлено з 23 лютого 2017 року до 23 лютого 2018 року включно (пункт 8.1).
Згідно з пунктом 8.5 трудового договору, укладеного між сторонами, припинення договору тягне за собою припинення трудових відносин
з працівником на займаній посаді.
Наказом ПАТ "Укрзалізниця" від 29 березня 2017 року № 586/ос
ОСОБА_1 звільнено з посади директора Департаменту управління персоналом та соціальної політики у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Листом від 27 липня 2017 року відповідач відмовив позивачу у наданні їй відпустки по догляду за дитиною до шести років у період з 17 липня 2017 року
до 26 квітня 2018 року за її заявою, поданою 14 липня 2017 року.
Суди також встановили, що наказом відповідача від 23 лютого 2018 року
№ 297/ос ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Департаменту управління персоналом та соціальної політики ПАТ "Укрзалізниця"
з 30 березня 2017 року на умовах строкового трудового договору
від 21 лютого 2017 року та повідомлено про це листом від 23 лютого
2018 року № Ц/6-25/7-18.
Наказом ПАТ "Укрзалізниця" від 23 лютого 2018 року № 119/вт позивачу надано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку на підставі її заяви від 14 липня
2017 року та повідомлено про це листом № Ц/6-25/8-18.
Наказом відповідача від 23 лютого 2018 року № 298/ос позивача звільнено із займаної посади директора Департаменту управління персоналом та соціальної політики з 23 лютого 2018 року на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України по закінченню строку трудового договору та повідомлено про це листом від 23 лютого 2018 року № Ц/6-25/9-18.
Наказом ПАТ "Укрзалізниця" від 05 березня 2018 року № 439/ос за позивачем з 24 лютого 2018 року збережено середню заробітну плату на період працевлаштування, до досягнення дитиною шестирічного віку, але не більше трьох місяців.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, при вирішенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
ОСОБА_1., в інтересах якої діє адвокат Козій Д. О., у поданій до Верховного Суду касаційній скарзі заявила клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що наразі не має єдиної практики Верховного Суду у аналогічних справах. Вказувала, що на розгляді касаційної інстанції перебувають справи у подібних правовідносинах (№ 521/1267/18, 757/34139/18-ц). Зазначала, що така передача необхідна для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.