Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 531/251/19
провадження № 61-22966св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А.А., Штелик С.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 09 липня 2019 року у складі судді Попова М. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Триголова В. М., Карпушина Г. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою у якій просив стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики від 21 березня 2012 року в сумі 515 753,92 грн, що є еквівалентом 18 703,00 доларам США на курсом Національного банку України 27,576 грн за 1 долар США, а також стягнути судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 за договором позики укладеним в формі написаної нею власноручно 21 березня 2012 року боргової розписки отримала від позивача у борг гроші в сумі 150 000,00 грн, що еквівалентно на час отримання коштів 18 703,00 доларів США.
Відповідач зобов`язалася повернути борг на вимогу позивача.
Однак, на вимогу позивача від 28 грудня 2018 року про повернення коштів в сумі 515 753,92 грн, виходячи з курсу НБУ 27,576 грн за 1 долар США станом на 22 грудня 2018 року, направлену відповідачу поштовим відправленням, ОСОБА_2 не відреагувала, борг до цього час не повернула.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 09 липня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 21 березня 2012 року в розмірі 150 000 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1 499,85 грн, а всього стягнуто 151 499,85 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що за змістом боргової розписки відповідач отримала гроші в національній валюті в сумі 150 000,00 грн, і зобов`язалась повернути вказані кошти, а не еквівалент в іноземній валюті на час укладення договору.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
У серпні 2019 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Янко О. О. звернулась до суду з апеляційною скаргою у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу адвоката Янко О. О., який діє в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 09 липня 2019 року скасовано. Ухвалено нове про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 21 березня 2012 року в розмірі 461 171,09 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 11 529,29 грн.
Постанова суду мотивована тим, що згіднорозписки наданої позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про стягнення суми боргу в розмірі 150 000 в національній валюті гривні. Сума стягнення боргу має бути обчислена за курсом долара США до гривні, встановленому Національним банком України на день ухвалення рішення, тобто станом на 07 листопада 2019 року. Згідно інформації наявної на офіційному веб-сайті Національного банку України, станом на день розгляду справи, тобто 07 листопада 2019 року, еквівалент долара США до гривні складає 24,6576, тому сума боргу, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 становить 461 171,09 грн (18 703,00х 24,6576).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 грудня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді: Сімоненко В. М., Мартев С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Карлівського районного суду Полтавської області.
11 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 зазначала, що в порушення положень закону, судами першої та апеляційної інстанцій належним чином не досліджено розписку від 21 березня 2012 року, не з`ясовано її справжню правову природу та не враховано доводи сторони захисту та відповідача, які спростовують факт передачі грошових коштів у сумі 150 000 грн саме у позику. Суди також не дослідили фактичну суму переданих коштів ОСОБА_1 відповідачу, оскільки в дійсності отримала від позивача грошей в розмірі 95 000 грн, що значно менше, ніж вказано в розписці.
Відповідно до розписки від 21 березня 2012 року, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти в тій самій сумі, що були передані йому позикодавцем. Довільний розрахунок суми позики відносно курсу української гривні до долара США на день написання розписки не може свідчити про наявність у відповідача зобов`язання повернути позивачу кошти в сумі 18 703,00 доларів США в гривнях, у відповідності до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на дату повернення позики.
Оскільки сума позики передана позивачем у національній валюті, враховуючи, що сторони не встановили обов`язку щодо порядку обрахунку гривневого еквіваленту суми позики, визначеної в доларах США, не встановлене в договорі і зобов`язання відповідача повернути суму позики з урахуванням зміни курсу української гривні до долара США, позивачу в гривні, залежно від офіційного курсу, а також не визначені обов`язки відповідача щодо можливості зміни суми позики, належної до повернення української гривні до долара США, встановленого Національним банком України на дату повернення позики, розрахунок суми позики в іноземній валюті, здійснений позивачем не може підтверджувати факт встановлення в зазначеній розписці еквівалента зобов`язання в іноземній валюті.
Оскільки розмір всіх видів доходів відповідача не може забезпечити виконання зобов`язання за договором позики в повній мірі, розпискою від 21 березня 2012 року визначений негрошовий порядок погашення заборгованості та зазначено, що належна на підставі державного акту на право приватної власності земельна ділянка, площею 5,06 га, що розташована на території Халтуринської сільської ради Полтавської області передається позивачу у постійне користування, а в разі прийняття законів про продаж земель сільськогосподарського призначення, буде передана в приватну власність ОСОБА_1 . Одночасно із розпискою, незважаючи на наявність законних спадкоємців, було складено заповіт на обидві земельні ділянки, які є у власності відповідача.
Суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги, не дослідили в повній мірі наявні у справі докази, допустили процесуальні порушення не надавши оцінки показам свідків, які давали свідчення у судовому засіданні, помилково вважали укладеним саме договір позики, оскільки матеріалами справи в їх сукупності факт отримання відповідачем, саме як позики не доведено, а відтак і правові наслідки, передбачені нормами статтями 1046-1050 ЦК України, для задоволення позову були відсутні. Вважає, що довільний розрахунок суми позики відносно курсу української гривні до долара США на день написання розписки не може свідчити про наявність у відповідача зобов`язання повернути позивачу кошти в сумі 18 703,00 доларів США в гривнях, у відповідності до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на дату повернення позики.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Вважає, що висновки зроблені апеляційним судом ґрунтуються на вимогах закону, доводи касаційної скарги їх не спростовують, оскільки наявність у позивача оригіналу розписки на час звернення до суду, дослідженої судами, свідчить про те, що зобов`язання з повернення позики відповідачем не виконано.
Відповідач договір позики, факту написання та підписання нею рукописної боргової розписки не оспорювала, а лише наполягала на тому, що одержала в позику меншу суму ніж зазначила особисто в розписці і борг повернула.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 21 березня 2012 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1, в борг грошові кошти в сумі 150 000 грн, що на час складання розписки еквівалентно 18 703 доларам США, та зобов`язалася повернути їх на вимогу позивача (а.с. 25).
27 грудня 2018 року ОСОБА_1 направив поштовим відправленням відповідачу лист-вимогу про повернення коштів в сумі 515 753,92 грн, виходячи з курсу НБУ 27,576 грн за 1 долар США станом на 22 грудня 2018 року (а.с. 7, 8).
Встановлено, що на день ухвалення оскаржуваного судового рішення борг ОСОБА_2 не повернула.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.