Постанова
Іменем України
09 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 142/287/18
провадження № 61-13960св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Матківської М. В., Міхасішина І. В., від 26 червня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну черговості права на спадкування, визнання права на спадкування.
В обґрунтування позову вказав, що проживав з ОСОБА_3 однією сім`єю у незареєстрованому шлюбі в АДРЕСА_1, вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, вели спільне господарство біля 17 років до дня смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 12 вересня 2016 року визнано факт, що має юридичне значення, а саме проживання позивача з ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, більше п`яти років до дня відкриття спадщини.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно.
27 березня 2016 року приватним нотаріусом Дорошенко Н. І. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, йому як спадкоємцю було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, у зв`язку з тим, що дане майно успадковане спадкоємцем другої черги - рідним братом ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
Протягом тривалого часу він опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, яка через похилий вік, тяжку хворобу та каліцтво з 2012 року була у безпорадному стані. На день смерті останньої він проживав разом з нею не менше п`яти років, тому вважається таким, що прийняв спадщину.
За таких обставин позивач просив суд змінити черговість права на спадкування та визнати за ним право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із спадкоємцем другої черги ОСОБА_2 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2019 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів, які б давали йому право на спадкування разом із спадкоємцем другої черги за законом. Доводи позивача про те, що лише він тривалий час опікувалася та надавав допомогу ОСОБА_3, спростовуються поясненнями допитаних у судовому засіданні свідків та дослідженими письмовими доказами.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 червня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2019 року та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Змінено черговість права на спадкування та визнано за ОСОБА_1 право на спадкування за законом разом із спадкоємцем другої черги ОСОБА_2, після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем ОСОБА_1 надано суду достатньо доказів, що підтверджують його проживання однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_3 та забезпечення її саме позивачем у останні роки життя доглядом і піклуванням, яких вона потребувала у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, тому рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю є необґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що стан здоров`я ОСОБА_3 у останні роки її життя не свідчить, що вона перебувала у безпорадному стані та потребувала допомоги, у тому числі і позивача, який не надав суду доказів оплати лікування ОСОБА_3, яка при цьому отримувала пенсію та допомогу від дочки ОСОБА_4 . Таким чином позивач не довів факт матеріального забезпечення ним спадкодавця, а також не спростував факт надання такої допомоги останній іншими особами. За таких обставин відсутні правові підстави для застосування до виниклих у справі правовідносин норм частини другої статті 1259 ЦК України.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 24 липня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.7, т.1).
19 серпня 2015 року приватним нотаріусом Дорошенко Н. І. було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3, а 21 вересня 2016 року видано свідоцтво про право на спадщину (а.с.27, т.1).
09 березня 2017 року Державним нотаріусом Піщанської державної нотаріальної контори Аржановичу Д. М. було видано роз`яснення за вих. № 81/01-16, відповідно до якого йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, оскільки приватним нотаріусом Дорошенко Н. І., 21 вересня 2016 року вже було видано свідоцтво про право на спадщину за реєстровим № 689 (а.с. 30, т.1).
Постановою приватного нотаріуса Піщанського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Н. І. від 27 березня 2017 року спадкоємцю ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_3, у зв`язку з тим, що це майно успадковане спадкоємцем другої черги - рідним братом спадкодавця, ОСОБА_2 (а.с. 28, т.1).
Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 12 вересня 2016 року у справі № 142/1091/16-ц, що набрало законної сили, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 більше п`яти років до дня відкриття спадщини (а.с.12, т.1). Зокрема, судом було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали як одна сім`я біля 17 років.
Згідно із довідкою Піщанської селищної ради Піщанського району Вінницької області №786 від 01 вересня 2015 року ОСОБА_1, який зареєстрований по АДРЕСА_2, фактично проживав з 2006 року у АДРЕСА_1 до 02 квітня 2015 року спільно з ОСОБА_3 . За час проживання здійснював витрати на лікування ОСОБА_3, а після її смерті здійснював витрати на проведення поховання та поминки ОСОБА_3 (а.с.11, т.1).
Згідно із випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, виданою Вінницькою обласною клінічною лікарнею ім. М. І. Пирогова, остання з 05 по 21 вересня 2012 року проходила стаціонарне лікування з діагнозом закритий перелом правого стегна зі зміщенням (а.с.13, т.1).
Відповідно до довідки Піщанської лікарні планового лікування Вінницької обласної ради № 428 від 07 жовтня 2016 року ОСОБА_3 знаходилася на диспансерному обліку з приводу цукрового діабету з 2011 року, приймала цукрознижувальні препарати. З 26 серпня 2013 року по 29 серпня 2013 року знаходилася у хірургічному відділенні Піщанської центральної районної лікарні з діагнозом: цукровий діабет, ангіопатія нижньої кінцівки, суха гангрена першого пальця, була направлена на подальше лікування у Вінницьку обласну клінічну лікарню ім. М. І. Пирогова (а.с.14, т.1).
Згідно із випискою з амбулаторної карти ОСОБА_3 остання хворіла на цукровий діабет 2 типу важкої форми в стадії субкомпенсації, діабетичну ангіопатію єдиної правої кінцівки 4 ступеня, виразки нижньої третини гомілки, діабетичну енцефалопатію 2 ступеня, гіпертонічну хворобу 3 ступеня з високим ступенем ризику, ДОА суглобів верхніх і нижніх кінцівок, ампутаційну культу лівої нижньої кінцівки. Також, з даної виписки слідує, що в період з 29 серпня 2013 року по 02 жовтня 2013 року ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у Вінницькій обласній клінічній лікарні ім. М. І. Пирогова, де їй було проведено операцію з ампутації лівої кінцівки (а.с.16, т.1).
Показання свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, допитаних у даній справі, свідчать про те, що лише ОСОБА_1 мешкав із ОСОБА_3 . Свідок ОСОБА_12 (медична сестра) пояснила, що позивач опікувався здоров`ям ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
У відповідності до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частинами першою та другою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.