ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 809/1570/16
адміністративне провадження № К/9901/42059/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тисменицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 року (головуючий суддя Гінда О.М., судді: Качмар В.Я., Ніколін В.В.) у справі №809/1570/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Тисменицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач, підприємець, платник податків) звернулась до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом до Тисменицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.11.2016 року №0005271300, №0005281300, №0005291300, рішення від 01.11.2016 року №0005311300 про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки) із сплати єдиного внеску від 01.11.2016 року №0005301300.
Позовні вимоги обґрунтовані ти, що позивач вважає висновки відповідача протиправними, оскільки такі спростовуються первинними документами, які підтверджують понесені позивачем витрати у зв`язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей та на підставі яких позивачем було сформовано витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування з податку на доходи фізичних осіб.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 року в задоволенні позову відмовлено.
За результатами апеляційного перегляду судового рішення першої інстанції за скаргою позивача, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Тисменицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 01.11.2016 №0005271300 та №0005291300. Визнано протиправним та скасовано рішення від 01.11.2016 року №0005311300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу від 01.11.2016 року № Ф-0005301300 про сплату боргу (недоїмки). У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 року та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у неврахуванні судом, що позивачем безпідставно включено до витрат за 2014 рік суму 26 662 грн. за придбані матеріали без підтвердження первинними документами використання в господарській діяльності. Вважає, що позивачем за 2015 рік не включено до валового доходу суму 186 588 грн. Посилається на не правильне нарахування єдиного соціального внеску в наслідок заниження чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок та відповідно до неправильного нарахування військового збору.
Верховний Суд, переглянувши судове рішення апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом у період з 19.09.2016 року по 07.10.2016 року проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року до 31.12.2015 року, дотримання вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску за цей же період, за результатами якої складено акт від 17.10.2016 року №814/130/ НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 63397,05 грн.; донараховано військового збору в сумі 6339,75 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму податкового зобов`язання в сумі 453350 грн.; пункту 1 частини 2 статті 6, частини 1 пункту 3 статті 7, статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", за 2014 рік в сумі 54200,33 грн. та за 2015 рік у сумі 92458,14 грн.
На підставі цього акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 01.11.2016 року за №0005271300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 57797,44 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 33027,16 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 24770,28 грн.; №0005291300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3647,25 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 2917,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 729,45 грн.; №0005281300, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн.
Також, відповідачем визначено розмір єдиного внеску у сумі 76402,76 грн., що підлягає сплаті, як платником єдиного внеску, про що виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.11.2016 року №Ф-0005301300 на донараховану суму єдиного внеску.
Рішенням від 01.11.2016 року №0005311300 контролюючим органом застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 7194,73 грн. за донарахування податковим органом єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Вважаючи, що спірні рішення прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, що порушує права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.
Правовідносини у справі регулюються Податковим кодексом України та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
За приписами пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності визначених підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України до складу валових витрат включаються витрати операційної діяльності, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За приписами підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Підпунктом 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу ІІІ цього Кодексу - витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих товарів протягом звітного податкового періоду, виконаних робіт, наданих послуг.
Таким чином, до собівартості реалізованих товарів включаються витрати, прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих товарів.
За змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.