ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 823/591/17
адміністративне провадження № К/9901/35615/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 (суддя - Гарань С.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 (колегія суддів: Оксененко О.М., Федотов І.В., Губська Л.В.) у справі № 823/591/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання нечинними та скасування рішень та вимоги,
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_1 звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом до ГУ ДФС у Черкаській області, в якому просив визнати нечинними та скасувати: податкове повідомлення-рішення № 0000061301 від 09.03.2017 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 15600,01грн. та штрафних санкцій в сумі 3900,00грн.; рішення № 0000051301 від 09.03.2017 про донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 35020,94грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 506,28 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 0000021301 від 09.03.2017 на загальну суму 35020,94 грн.
Обґрунтовуючи позов зазначає, що невизнання відповідачем витрат у 2014 роках при визнанні доходів є порушенням норм підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 пункту 56.12 статті 56, пунктів 177.2, 177.4, 177.5, 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки вони формувались на підставі належним чином оформлених первинних документах бухгалтерського обліку. При цьому вказує, що визначені податковим органом витрати у розмірі 104000,00 грн., не увійшли до декларації за 2014 рік.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані: податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області № 0000061301 від 09.03.2017 про донарахування ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15600,01грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3900,00грн.; № 0000051301 від 09.03.2017 про донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 35020,94грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 506,28грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000021301 від 09.03.2017 на загальну суму 35 020,94грн.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач надав первинні бухгалтерські документи, які підтверджують його витрати на суму 7900093 грн, а задекларовані витрати позивача скали 7745259 грн 93 коп., тобто на 154833 грн 07 коп. менше, ніж фактично наявні.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказується, що витрати по зберіганню товару, що не були реалізовані в 2014 році не моли бути включені позивачем до річної декларації за цей період.
Письмового відзиву від позивача на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання податкового (в частині нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску) та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, про що складено акт від 22.02.2017 № 76/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 .
Висновками наведеного акту перевірки встановлено порушення:
1. п.177.2, п. 177. 4 ст. 177 Розділу IV Податкового кодексу України від 02,12.10 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2014 рік на суму 15600,01 гривень.
2. пп. 1.2 п. 1 ст. 7 та абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.10.2010 № 2464-VІ в результаті чого донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2014 рік на суму 35020,94 гривень.
За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000061301 від 09.03.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в тому числі за основним платежем 15600 грн. 01 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3900 грн. 00 коп.
Крім того, відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000021301 від 09.03.2017 з єдиного соціального внеску в розмірі 35020 грн 94 коп та прийнято рішення №0000051301 від 09.03.2017 про застосування штрафних санкцій у розмірі 10506 грн 28 коп у зв`язку з донарахуванням єдиного соціального внеску.
Судами встановлено, що вказані рішення прийняті відповідачем з підстав безпідставного включення позивачем до складу витрат послуг по зберіганню товару, який не був реалізований у 2014 році в сумі 104000 грн., і як наслідок несплату податку в сумі 15600 грн 01 коп. та донарахування єдиного соціального внеску.