ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 804/542/16
адміністративне провадження № К/9901/37562/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 року (суддя Сидоренко Д.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 року (головуючий суддя Білак С.В., судді: Олефіренко Н.А., Шальєва В.А.) у справі №804/542/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія України" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екологія України" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.07.2012 року №0001072305, №0001082305 та №0001092305.
Позов мотивований тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі висновків контролюючих органів, які не відповідають існуючим фактам та діючому законодавству. Позивач посилається на реальність господарських операцій з контрагентами та на наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, зокрема, податкових та видаткових накладних, актів приймання-передачі послуг, товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності, виписаних належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість. Зазначає, що дії податкових органів щодо проведення перевірок контрагентів були оскаржені до суду та були прийняті відповідні рішення на користь платників податків.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 року позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.07.2012 року № 0001072305, № 0001082305 та №0001092305.
За результатами касаційного оскарження наведених судових рішень, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2015 року касаційну скаргу податкового органу задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 року скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційний суд в наведеній ухвалі зазначив, що суди попередні інстанцій не дослідили реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами.
За результатами нового розгляду справи, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.07.2012 року №0001072305, №0001082305 та №0001092305.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірні господарські операції є реальними, пов`язані з господарською діяльністю позивача та первинні документи на підтвердження таких операцій складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Суди дійшли висновку, що матеріалами справи підтверджено фактичність виконання умов договорів, укладених позивачем з його контрагентами.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у неврахуванні судами, що актами перевірок контрагентів позивача не підтверджуються господарські взаємовідносини позивача з його контрагентами. Зазначає, що судами не прийнято до уваги, що актами перевірок контрагентів встановлено відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, зокрема, відсутні основні фонди, необхідна кількість технічного персоналу, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби. Посилається на невідповідність товарно-транспортних накладних вимогами чинного законодавства.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 04.04.2012 року №213/221/32576064 (надалі - акт перевірки).
Актом перевірки (з урахуванням внесених до акту перевірки змін) встановлено порушення підприємством підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.9 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1пункту 138.1 статті 138, підпункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1756659 грн.; підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 138.1 статті 138, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1890385 грн. та до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 119527 грн.
На підставі акту перевірки, з урахуванням процедури адміністративного оскарження, контролюючим органом 05.07.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0001092305, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 1 785 723,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 1 756 659 грн. та за штрафними фінансовими санкціями в сумі 29 064,50 грн.; №0001082305, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2 106 028,25 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 1 890 385 грн. та за штрафними фінансовими санкціями в сумі 215 643,25 грн.; №0001072305, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 119 527 грн.
Вважаючи, що рішення податкового органу прийнято всупереч вимогам чинного законодавства та порушує права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Квік Дан", Малим приватним підприємством "Промтехресурс", як виконавцями, укладено відповідні договори про надання послуг. Також між позивачем, як покупцем укладено договори з Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріал" та Приватним підприємством Фірма "Попов і К" про купівлю- продажу товару; з Товариством з обмеженою відповідальністю "Єва-Дніпро", укладено договір поставки.
Факт виконання зазначених господарських операцій підтверджується договорами, податковими, видатковими, товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі векселів, банківськими виписками, актами звірки взаєморозрахунків, актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів, актами приймання-передачі послуг, актами списання, відомостями на отримання палива, оборотно-сальдовими відомостями по відповідним рахункам, відомостями на отримання палива, картками рахунків, планом-графіком виконання послуг на полігоні, планами-графіками планово-попереджувального ремонту обладнання з виробничого комплексу.
Судами попередніх інстанцій встановлено факт виконання господарських операцій. Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо фактичного виконання господарських операцій між позивачем та контрагентами, зазначених у первинних документах, податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нереальності операцій за спірними правочинами.
Суди дійшли висновку, що рух активів підтверджується первинними документами, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит та валові витрати, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару (надання послуг), оприбуткування, оплату вартості (товару/послуг).
Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі - Закон №334/94-ВР), Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі - Закон №168/97-ВР) та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі - Закон №996-XIV).
За приписами пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом 3 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 саттті 5 Закону №334/94-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44, абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Пунктами 135.1, 135.2 статті 135 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.