ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 804/1371/17
адміністративне провадження № К/9901/39604/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 року (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 року (головуючий суддя Богданенко І.Ю., судді: Уханенко С.А., Дадим Ю.М.) у справі №804/1371/17 за позовом Приватного підприємства "Агрофірма Борисфен" до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Агрофірма Борисфен" (надалі - позивач, підприємство, платник податків) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.10.2016 року №0007921407, №0007941407, №0007951407.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення, на думку позивача, є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки вони не ґрунтуються на законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 25.10.2016 року №0007921407, №0007941407 та №0007951407.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що всі первинні документи, які підтверджують факт вирощування насіння соняшнику, його транспортування та оприбуткування підприємством відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують його походження. Суди дійшли висновку, що підприємство не позбувається від гною, а використовує його в подальшому виробничому процесі як вторинну сировину - добрива, тому віднесення контролюючим органом гною до відходів, та обов`язковість обкладання екологічним податком є безпідставним та не відповідає вимогам податкового законодавства.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 року і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у відсутності первинних документів в підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами. Посилається на неврахування судами, що під час перевірки у підприємства виявлено соняшник, джерела походження якого не встановлено та який у подальшому було реалізовано, внаслідок чого підприємством занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 504 034 грн. Зазначає, що судами не враховано відсутність споруд для зберігання, обробки гною та перетворення його у вторинну сировину - добриво. Вказує на відсутність у підприємства взаємовідносин з утилізуючими підприємствами та заниження екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених місцях.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06.09.2016 року №477/04-36-14-03/30791681 (надалі - акт перевірки).
Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки підприємством були надані заперечення, за результатами розгляду яких податковим органом зазначено, що висновки, викладені в акті перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.10.2016 року №0007921407, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 756051 грн., в тому числі 504034 грн. за основним платежем та 252017 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0007941407, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях в розмірі 222827,56 грн., в тому числі 178262,05 грн. за основним платежем та 44565,51 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0007951407, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в розмірі 246,43 грн., в тому числі 197,14 грн. за основним платежем та 49,29 грн. штрафними (фінансовими) санкціями.
Суть порушення в акті перевірки зазначено в тому, що під час інвентаризації в травні 2015 р. виявлено соняшник, джерело походження якого не встановлено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємство має у користуванні земельні ділянки загальною площею понад 9462,0 га., виробничі, офісні приміщення, сільськогосподарську техніку. Постійна чисельність працюючих на підприємстві складає 350 осіб.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт вирощування насіння соняшнику, його транспортування та оприбуткування, що підтверджується Реєстрами приймання зерна вагарем Ф.78а, відомостями руху зерна ф. 80, книгами надходження продукції, книгами складського обліку, актами списання мертвих відходів, актами оприбуткування, витягами з карток складського обліку за 2014, подорожніми листами вантажного автомобіля, обліковими листами тракториста-машиніста, експертним висновком та іншими документами.
Судами також встановлено, що підприємство не позбувалося від гною, а використовувало його в подальшому виробничому процесі як вторинну сировину - добрива.
З урахування експертного висновку, судами також встановлено, що підприємство проводить утилізацію мертвих тварин з використанням діатермічної (чеської) ями, яка фактично перебуває на території Вищетарасівської сільської ради Томасівського району Дніпропетровської області на відстані 3 км від населеного пункту та використовується за призначенням і відповідає санітарним нормам.
Експертний висновок зроблено на підставі наданих маршрутних листів трактора (сільгос.облік, форма № 68) та облікових листів тракториста - машиніста (сільгос.облік, форма №65а) за період січень 2015 року - грудень 2015 року, відповідно до даних яких здійснюється обслуговування МТФ (молочнотоварна ферма) і годівлі тварин, вивезення гною, транспортування відходів мехтоку, чищення території, транспортування продукції з бойні та транспортування (утилізація) мертвих тварин до діатермічної (чеської) ями.
Пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).
За приписами пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з, зокрема постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства.
За змістом частин 1, 2, 3 статті 9 цього Закону в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.